П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення управління ПФУ від 11 серпня 2015 року (протокол № 45/3) про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді (далі - спірне рішення) та зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу як судді у відставці з 6 серпня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 % грошового утримання судді господарського суду Черкаської області згідно з довідкою цього суду від 6 серпня 2015 року № 02/9980/2015.

На обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначила, що призначити їй щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці слід з дати звернення до ПФУ, але на підставі закону, чинного на час виникнення цього права.

Позивач вважає, що відповідно до статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ) у редакції станом на 12 лютого 2014 року (дата подання заяви про звільнення з посади судді у відставку) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 80 % плюс збільшення на 2 % за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років (позивач працювала на посаді судді 22 роки). Щодо заробітної плати, з якої розраховується виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то позивач вважає, що вона вираховується з розміру грошового утримання судді (суддівської винагороди), який працює на відповідній посаді станом на час звернення до управління ПФУ (з 6 серпня 2015 року).

Суди установили, що ОСОБА_5 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VІІ «Про звільнення суддів» звільнена з посади судді господарського суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови господарського суду Черкаської області від 5 серпня 2015 року № 95-к ОСОБА_5 відрахована зі штату господарського суду Черкаської області у зв'язку зі звільненням з посади судді у відставку з 5 серпня 2015 року.

6 серпня 2015 року позивач звернулася до управління ПФУ із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За результатами розгляду заяви комісія по розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсії та відказних справ при управлінні ПФУ прийняла спірне рішення.

Як на підставу для відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач послався на пункт п'ятий Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідно до якої з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VІ.

Соснівський районний суд міста Черкас Черкаської області постановою від 5 жовтня 2015 року позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував спірне рішення; зобов'язав управління ПФУ прийняти рішення про призначення та виплату судді у відставці ОСОБА_5 починаючи з 6 серпня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84 % грошового утримання судді господаського суду Черкаської області відповідно до довідки від 2 жовтня 2015 року № 02/12184/2015.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 грудня 2015 року апеляційну скаргу управління ПФУ задовольнив частково: рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про скасування спірного рішення і зобов'язання управління ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язав прийняти відповідне рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 грудня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_5 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Просить скасувати рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 3 вересня 2014 року та 11 грудня 2015 року (справи №№ К/800/389/14, К/800/51776/15 відповідно), які, на думку ОСОБА_5, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: статті 138 Закону № 2453-VІ, статей 2 та 214 КАС.

На підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 126 Конституції України, Закону № 2453-VІ у різних редакціях статті 138 цього Закону, ОСОБА_5 додала копії постанов Верховного Суду України від 17 та 24 березня, 9 червня 2015 року (справи №№ 21-371а14, 21-584а14, 21-472а15 відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви відповідача слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Пунктом 2 частини першої статті 237 КАС передбачено, що Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яку прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

У наданій на порівняння постанові від 3 вересня 2014 року Вищий адміністративний суд України рішення судів попередніх інстанцій змінив та зобов'язав орган ПФУ провести нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному розмірі та порядку. Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягає зміні в частині обмеження розміру довічного грошового утримання з 1 жовтня 2011 року по 3 червня 2013 року десятьма прожитковими мінімумами та щодо зобов'язання здійснити перерахунок і виплату з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою органу ПФУ на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС.

У справі, що розглядається, суди вирішували питання про те, чи мають застосовуватися до позивача при розгляді її заяви управлінням ПФУ про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді норми Закону № 2453-VІ, які діяли на час написання заяви про відставку.

Вищий адміністративний суд України, дійшовши висновку, що касаційна скарга ОСОБА_5 є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС відмовив у відкритті касаційного провадження.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального чи процесуального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Надана на порівняння ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2015 року не містить іншого застосування норм процесуального права, ніж у справі, що розглядається.

Пунктом 5 частини першої статті 237 КАС передбачено, що перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з мотивів невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Однак, висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 17 та 24 березня, 9 червня 2015 року (справи №№ 21-371а14, 21-584а14, 21-472а15 відповідно) стосуються позовних вимог до ПФУ щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, у зв'язку із ухваленням Рішення Конституційним Судом України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013. Натомість у справі, що розглядається, суд розглядав позов щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. ПрокопенкоСудді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда