Постанова ВСУ від 06.12.2016 року у справі №2а-16578/12/2670

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., за участю: секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,

представників:

позивача - Прус Л.В., Терещенко Т.М.,

відповідача - Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - Банк) до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників; далі - ОДПС) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

У грудні 2012 року Банк звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 4 вересня 2012 року № 0018664310, згідно з яким Банку зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 54 371 737 грн 25 коп.

Суди встановили, що 17 серпня 2012 року відповідач провів камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Банку за I півріччя 2012 року на підставі податкової декларації з податку на прибуток Банку за звітний податковий період I півріччя 2012 року, про що складено акт від 17 серпня 2012 року № 819/43-10/0003900.

У результаті перевірки встановлено, що всупереч пункту 153.8 статті 153 з урахуванням пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI; далі - ПК) Банк неправомірно включив до від'ємного фінансового результату попереднього звітного періоду по кожному виду цінних паперів суму в розмірі 100 % від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами станом на 1 січня 2012 року, що призвело до заниження прибутку від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами на суму 54 371 737 грн 25 коп. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на цю суму.

За наслідками перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 2 вересня 2012 року № 0018664310, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 54 371 737 грн 25 коп.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31 січня 2013 року позов задовольнив. Своє рішення обґрунтував тим, що оскільки жодних обмежень щодо врахування повної суми від'ємного показника фінансових результатів від операцій з цінними паперами, придбаними до набрання чинності розділом III ПК, чинним законодавством не встановлено, то позивач правомірно переніс від'ємний фінансовий результат, що виник станом на 1 січня 2012 року від операцій з цінними паперами, у наступний звітний податковий період.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 березня 2013 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 червня 2015 року касаційну скаргу ОДПС залишив без задоволення, а судові рішення у справі без змін.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України ОДПС, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень, пункту 150.1 статті 150, пункту 153.8 статті 153 ПК у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2015 року та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Прикладом неоднакового застосування зазначених вище норм матеріального права ОДПС вважає постанову Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2015 року (справа № К/800/66377/14), в якій, на переконання заявника, суд касаційної інстанції ці норми права застосував по-іншому і дійшов протилежних, але правильних за змістом, правових висновків.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення представника заявника, зміст яких, в основному, не відрізняється від наведених у заяві про перегляд доводів, представників позивача, перевірила матеріали справи і дійшла висновку про таке.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції з огляду на зміст обставин справи, що зумовили оспорене правозастосування, встановив, що обмеження розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого станом на 1 січня 2012 року, який враховується у витратах при визначенні податкових зобов'язань платника податку у наступних звітних податкових періодах, є особливим порядком застосування статті 150 ПК у період 2012-2015 роки, який передбачений змінами, внесеними до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК Законом України від 24 травня 2012 року № 4834 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм». Відповідно до вимог пункту 4 підрозділу 4 розділу XX ПК операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III ПК, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів. Обмежень щодо врахування повної суми від'ємного показника фінансових результатів від операцій з цінними паперами, придбаними до набрання чинності розділом III ПК, чинним законодавством не встановлено.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК не передбачає застосування обмежень, встановлених статтею 150 ПК, для від'ємного фінансового результату від операцій з торгівлі цінними паперами, оскільки вказаним підрозділом ПК визначено особливості справляння податку на прибуток підприємств і зазначена норма стосується виключно від'ємного значення об'єкта оподаткування цим податком.

У рішенні, наданому для порівняння, як видно з його змісту, спірні правовідносини також виникли щодо застосування до обліку операцій з цінними паперами приписів пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК, який визначає особливості застосування у 2011-2012 роках приписів статті 150 ПК.

У цій справі суд касаційної інстанції послався на норми матеріального права, застосування яких оспорюється, і в межах конкретних обставин справи дійшов висновків, зокрема, про те, що правило зазначене у пункті 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК щодо застосування пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу у 2012-2015 роках не підлягає застосуванню при оцінці правомірності відображення платником збитку від операцій з цінними паперами, одержаного за попередні звітні періоди, у податковій декларації за І півріччя 2012 року. Оскільки за результатами діяльності у І півріччі 2012 року у товариства не виникло доходу від продажу цінних паперів, який збільшує оподатковуваний дохід платника відповідно до вимог пункту 153.8 статті 153 ПК, то підстав для збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток немає.

З аналізу фактичних обставин кожної зі справ, характеру правовідносин, що склалися між сторонами у цих справах, убачається, що в них були застосовані одні й ті самі норми матеріального права, що регулюють відносини, пов'язані з операціями з цінними паперами, які суд касаційної інстанції витлумачив і застосовував однаково та з урахуванням певних особливостей обставин кожної зі справ постановив різні за значенням, але подібні за змістом судові рішення.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви ОДПС слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко