ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 927/309/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Барицької Т. Л., Іванової Л.Б., за участю представників сторін: позивача - Алєксєєва С. С. дов. № 2040 від 25.10.2016 року, відповідача - Бєляєвої Л. Л. дов. № 1914 від 29.11.2016 року, КубракО.В. дов. № 1913 від 29.11.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2016 року у справі Господарського суду Чернігівської області за позовом ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до Державного підприємства "Холминське лісове господарство" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Державного підприємства "Холминське лісове господарство" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 37300 грн. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовано неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у накладній №33558925.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24 травня 2016 року позов задоволено частково.

З Державного підприємства "Холминське лісове господарство" стягнуто на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 5000 грн. штрафу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 24 травня 2016 року - без зміни.

У касаційній скарзі ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 24 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2016 року, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст.122 Статуту залізниць України.

Наголошує на тому, що штрафна санкція не є договірною, а передбачена Статутом залізниць України, відтак, суди безпідставно зменшили її розмір.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у вересні 2015 року зі станції Корюківка Південно-західної залізниці відповідач здійснив відправлення вантажу у вагоні №68004415 на підставі залізничної накладної №33558925 від 29 вересня 2015 року на станцію Ароматная Придніпровської залізниці.

Судами досліджено п.п. 20, 24, 28 вказаної залізничної накладної, згідно якої у вагоні №68004415 перевозився вантаж - "долготье рудничное", штабелі по 2,0 м, висота навантаження 3,6 м, кар. сертифікат №24-064АА-471744. Маса вантажу, завантаженого у вагон відповідачем (вантажовідправником), становить 56 000 кг.

Відповідно до п. 4 залізничної накладної №33558925 від 29 вересня 2015 року одержувач вантажу - ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

Судами з'ясовано, що при прибутті вагону №68004415 на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці позивачем здійснено перевірку маси вантажу і виявлено, що маса вантажу, зазначена відправником у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні.

3 жовтня 2015 року позивачем складено комерційний акт РА №011690/811, згідно якого фактично маса вантажу складає 41 400 кг, тобто, на 14 600 кг менше, ніж вказано вантажовідправником у накладній №33558925 від 29 вересня 2015 року.

Підставою позову є невідповідність маси вантажу, зазначеній позивачем у залізничній накладній.

Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, (далі - Статут) надано визначення поняття накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Відповідно до абз. 1 п. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Пунктом 6.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року N 644 встановлено, що заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей, зокрема, у графах 24 "Маса вантажу, визначена відправником" та 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу, у графі 30 "Тарифні відмітки" - загальна сума платежів.

Згідно абз. 1, 2 статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 122 Статуту, яка кореспондується з положеннями п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Абзацом 1 ст. 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно абз. 1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Судами встановлений факт невірного зазначення відповідачем, як вантажовідправником, маси вантажу в залізничній накладній №33558925 від 29 вересня 2015 року, у зв'язку з цим визнано обгрунтованим застосування відповідальності, передбаченої ст. 122 Статуту залізниць України, у вигляді штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 37 300 гривень (7 460 гривень - провізна плата х 5 = 37 300 гривень).

При цьому господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, скористався правом, наданим йому статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір штрафу до 5000 гривень з посиланням на те, що мало місце саме недовантаження, а не перевантаження, що, на думку судів попередніх інстанцій, не могло призвести до негативних наслідків для позивача у вигляді руйнації чи пошкодження вагону, чи сплати меншого розміру оплати за перевезення вантажу; вказано, що позивачу в даному випадку не завдано жодних збитків.

Так, положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно пункту 3 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу мотивовані та обґрунтовані, судами враховано співрозмірність розміру штрафу наслідкам порушення, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при зменшенні розміру штрафу.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а тому не можуть бути прийняті до уваги з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст. ст. 111-5 - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Т. Барицька

Л. Іванова