ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Справа № 903/629/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційних скаргПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ та публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцькна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 рокуу справі господарського суду Волинської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. КиївдоПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцькпростягнення суми

за участю представників

позивача: Некрасов Д.А.,

відповідача: Богдан С.В.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі за текстом - ПАТ "Укртрансгаз") звернулось до господарського суду Волинської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі за текстом - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз") про стягнення 61 407 905, 21 грн., з яких: 52 906 354, 58 грн. заборгованості за надані послуги з балансування обсягів природного газу в лютому, квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2016 року; 4 379 872, 69 грн. пені; 2 785 589, 60 грн. штрафу на підставі Договору № 1512000700 транспортування природного газу від 17.12.2015 року; 370 403, 44 грн. 3 % річних та 965 684, 90 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.11.2016 року в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що погашення заборгованості по Договору № 1512000700 транспортування природного газу від 17.12.2015 року за надані послуги з балансування обсягів природного газу підлягає здійсненню шляхом взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, укладених сторонами на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", а також наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України № 493/688 від 03.08.2015 року, підписанням яких сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до Договору № 1512000700 від 17.12.2015 року, у зв'язку з чим вимоги про стягнення договірної заборгованості у розмірі 52 906 354, 58 грн. є передчасними; при цьому, підписавши спільні протокольні рішення сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків по Договору № 1512000700 від 17.12.2015 року, що вказує на відсутність прострочення виконання договірного зобов'язання, а, отже, і відсутність правових підстав для нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, передбачених Договором та законом.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року рішення господарського суду Волинської області від 28.11.2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 7 782 861,78 грн. - скасовано та присуджено до стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" на користь ПАТ "Укртрансгаз" заборгованості за надані послуги з балансування обсягів природного газу в розмірі 7 782 861, 78 грн.; в решті рішення господарського суду Волинської області у даній справі залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суду не надано доказів належного виконання зобов'язання або укладення спільного протокольного рішення на послуги, надані у вересні 2016 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 28.11.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 4 379 872, 69 грн. пені, 370 403, 44 грн. 3 % річних та 965 684, 90 грн. інфляційних втрат, а в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Також, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року, а рішення господарського суду Волинської області від 28.11.2016 року залишити без змін.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до Вищого господарського суду України подано заперечення на касаційну скаргу позивача та додаткові пояснення, в яких відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Волинської області від 28.11.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 4 379 872, 69 грн. пені, 370 403, 44 грн. 3 % річних та 965 684, 90 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог, в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, проти доводів касаційної скарги відповідача заперечував; а представник відповідача просив його касаційну скаргу задовольнити, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Волинської області від 28.11.2016 року, проти доводів касаційної скарги позивача заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2015 року ПАТ "Укртрансгаз" (оператор) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (замовник) укладено Договір № 1512000700 транспортування природного газу (далі за текстом - Договір), при укладенні якого сторони керувались Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 року (далі за текстом - Кодекс).

Згідно з п. 2.1 Договору оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.

В п. 2.3 Договору сторонами обумовлено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим Договором, а саме:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

За змістом п. 2.6 Договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.

Відповідно до п. 2.7 Договору оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.

Оператор зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; виконувати інші обов'язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 Договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом, негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси. Водночас, має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям.

Відповідно до п. 17.1 Договору він набирає чинності з дня його укладання на строк до 31.12.2016 року, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме, з 01.12.2015 року.

Положеннями п. 1 Глави 1 Розділу VIII Кодексу визначено, що Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Згідно з п. 9 Глави 1 Розділу XI Кодексу замовник послуг транспортування на підставі Договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою.

Відповідно до п. 5 Глави 1 Розділу І Кодексу небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації; алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об'єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог Розділу XII цього Кодексу.

В п. 8 Глави 1 Розділу XII та п. 5 Глави 2 Розділу XII Кодексу визначено, що алокація здійснюється на основі підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу відповідно до п. 2 Глави 7 Розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, та на основі підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу відповідно до п. 2 Глави 7 Розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи.

Згідно з п. п. 1 - 3 Глави 1 Розділу XIV Кодексу замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

За змістом п. п. 1 - 2 Глави 3 Розділу XIV Кодексу оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Відповідно до п. 7 Глави 3 Розділу XIV Кодексу місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: 1) при позитивному місячному небалансі - оператор надсилає оператору газосховища інформацію про замовника послуг транспортування, що має позитивний небаланс, та обсяг небалансу, а оператор газосховища проводить закачування природного газу (у тому числі шляхом заміщення) в обсязі небалансу та оформлення його в односторонньому порядку. У випадку відсутності у замовника послуг транспортування діючого договору зберігання природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний в строк до 14-го числа наступного місяця укласти з оператором газосховища договір зберігання; 2) при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Згідно з п. п. 1 - 4 Глави 4 Розділу XIV Кодексу розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

В Розділі IX Договору "Визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за ними" обумовлено, у т.ч. наступне:

- в п. 9.1 Договору: у разі виникнення у відповідача негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс відповідача визначається відповідно до Кодексу;

- в п. 9.4 Договору: позивач до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

При цьому, згідно п. 11.4 Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та Розділу IX цього Договору.

При виконанні зобов'язань на підставі зазначено Договору позивачем встановлено наявність у відповідача негативного місячного небалансу в лютому 2016 року в обсязі 2985,000 тис. куб. м., квітні 2016 року в обсязі 1 102,000 тис. куб. м., травні 2016 року в обсязі 670,483 тис. куб. м., червні 2016 року в обсязі 540,845 тис. куб. м., липні 2016 року в обсязі 508,445 тис. куб. м., серпні 2016 року в обсязі 569,150 тис. куб. м. та вересні 2016 року в обсязі 956,328 тис. куб. м.

Крім того, факт негативного небалансу газу у відповідача у вказаних місяцях також підтверджується номінацією (заявкою) на лютий 2016 року, згідно якої ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" передбачало отримати природний газ у вказаному місяці лише на власні потреби в обсязі 0,5 тис. куб. м.; номінації відповідача на квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2016 року взагалі не були подані.

Разом з тим, у звітах ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках вказано про використання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз": в лютому 2016 року - 3000,000 тис. куб. м. природного газу на ВТВ; в квітні 2016 року - 1102,000 тис. куб. м. природного газу на ВТВ; в травні 2016 року - 670,483 тис. куб. м. природного газу на ВТВ; в червні 2016 року - 540,845 тис. куб. м. природного газу на ВТВ; в липні 2016 року - 508,445 тис. куб. м. природного газу на ВТВ; в серпні 2016 року - 569,150 тис. куб. м. природного газу на ВТВ; у вересні 2016 року - 956,328 тис. куб. м. природного газу на ВТВ, при тому, що в графах "підтверджений обсяг номінацій" на вказані потреби у відповідних місяцях відповідачем обсяги природного газу виділені не були.

З огляду на те, що відповідачем не здійснено врегулювання негативного місячного небалансу в лютому, квітні - вересні 2016 року у строки та в порядку, визначених умовами Договору та Кодексом, позивач надав відповідачу послуги балансування, про що складено односторонні акти про надання послуг балансування обсягів природного газу на загальну вартість у розмірі 52 906 354, 58 грн., які (акти) листами разом з розрахунками та рахунками на оплату послуг балансування направлені відповідачу.

Позивач, звернувшись до господарського суду з позовом, свої вимоги обґрунтував тим, що відповідачем у встановлені Договором строки не виконані зобов'язання з оплати наданих послуги з балансування обсягів природного газу в лютому, квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2016 року, а тому просив стягнути з останнього борг у загальному розмірі 52 906 354, 58 грн., а також пеню за прострочення виконання зобов'язання в сумі 4 379 872, 69 грн., 2 785 589, 60 грн. штрафу на підставі Договору, 370 403, 44 грн. 3 % річних та 965 684, 90 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

В силу приписів ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Водночас, в силу приписів ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевим господарським судом враховано, що з метою погашення спірної заборгованості по Договору № 1512000700 транспортування природного газу від 17.12.2015 року відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області (сторона 1), Департаментом фінансів Волинської облдержадміністрації (сторона 2), ТОВ "Волиньгаз Збут" (сторона 3), ПАТ "Волиньгаз" (сторона 4), ПАТ "Укртрансгаз" (сторона 5) та НАК "Нафтогаз України" (остання сторона) було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків по Договору № 1512000700 від 17.12.2015 року на суму 3 673 419, 24 грн.; на суму 4 383 689, 40 грн.; на суму 20 404 555 грн.; на суму 10 400 000 грн.; на суму 2 533 867, 58 грн., на суму 1 056 836, 24 грн.; на суму 16 244 114, 55 грн.; на суму 1 382 437, 85 грн., а всього на загальну суму 60 078 919, 86 грн., за змістом яких вбачається, що останніми передбачалось надання державою коштів на погашення заборгованості з транспортування природного газу магістральними та його переміщення розподільчими газопроводами по Договору № 1512000700 від 17.12.2015 року, у зв'язку з чим змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору. При цьому, місцевим господарським судом не взято до уваги факт не підписання цих спільних протокольних рішень НАК "Нафтогаз України", оскільки ці рішення підписані сторонами даного спору та більшістю інших організацій (сторін).

Разом з тим, апеляційний господарський суд правомірно зауважив, що оскільки вищезазначені спільні протокольні рішення усіма сторонами не підписані, то останні є лише наміром провести розрахунки за Договором транспортування природного газу відповідно до зазначеного Порядку і не породжують для сторін прав та обов'язків за їх умовами.

В той же час, апеляційним господарським судом враховано, що на виконання протоколів про наміри учасниками взаєморозрахунків за транспортування та постачання природного газу при наявності бюджетного фінансування було укладено нові спільні протокольні рішення, а саме: № 3/УТГ від 16.01.2017 року на суму 2 500 000 грн.; № 4/УТТ від 17.01.2017 року на суму 2 084 070, 11 грн.; № 1151/у від 16.02.2017 року на суму 2 533 867, 58 грн.; № 826 /у від 10.02.2017 року на суму 2 331 029, 47 грн., № 70/УТГ від 15.02.2017 року на суму 10 000 000 грн.; № 590/у від 23.01.2017 року на суму 14 000 000 грн.; № 60/УТТ від 07.02.2017 року на суму 4 000 000 грн.; № 1149/у від 16.02.2017 року на суму 4 383 689, 40 грн.; № 1152/У від 16.02.2017 року на суму 1 056 836, 24 грн.; № 62/УТГ від 10.02.2017 року на суму 1 490 000 грн.; № 3569/у від 23.12.2016 року на суму 744 000 грн., а всього на суму 45 123 492, 80 грн., на підставі яких здійснено погашення боргу за надані послуги з балансування обсягів газу за лютий, квітень, червень, липень, серпень 2016 року, що підтверджується розрахунком від 19.04.2017 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що укладаючи спільні протокольні рішення сторони керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 року № 493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Відповідно до п. п. 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання електроенергію цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України", державним підприємством "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20.

За змістом абз. 4 п. 7 вказаного Порядку для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Водночас, як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 року № 705 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій", в п. 7 абз. 4 слова "за згодою учасників" виключено, а також доповнено пункт абзацами такого змісту: "НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

Отже, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету є частиною законодавства, оскільки укладені на виконання постанови Кабінету Міністрів України, а тому є обов'язковими для виконання всіма сторонами.

Підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 року №493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що часткова оплата наданих послуг за Договором № 1512000700 транспортування природного газу від 17.12.2015 року підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих протокольних рішень. Тим самим сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані на підставі Договору № 1512000700 від 17.12.2015 року.

Відтак, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору № 1512000700 від 17.12.2015 року.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 13.04.2017 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" не здійснено погашення заборгованості по Договору № 1512000700 від 17.12.2015 року за надані послуги з балансування обсягів природного газу за вересень 2016 року на суму 7 782 861, 78 грн. ні за рахунок коштів перерахованих з бюджету, ні шляхом сплати цих коштів відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині правомірно задоволено господарським судом апеляційної інстанції і присуджено до стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" на користь ПАТ "Укртрансгаз" за вересень 2016 року борг у розмірі 7 782 862, 78 грн.

З огляду на те, що сума заборгованості по Договору, на яку позивачем нараховано пеню, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати, повністю погашена на підставі спільних протокольних рішень (нарахування яких здійснено без урахування заборгованості за вересень 2016 року), тобто, строки оплати якої змінені сторонами у спосіб укладення спільних протокольних рішень, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині у зв'язку з безпідставністю таких нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції надано правильну юридичну оцінку доводам і запереченням сторін та наявним у матеріалах справи доказам і з урахуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, вірно встановлено наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у розмірі 7 782 862, 78 грн., оплата яких не підтверджена ні спільними протокольними рішеннями, ні доказами перерахування цих коштів відповідачем, оскільки держава встановлюючи на законодавчому рівні механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу фактично змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених договорів, а правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" було позбавлено можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за послуги з транспортування природного газу, що свідчить про відсутність вини відповідача у простроченні платежів та виключає застосування до відповідача санкцій та наслідків за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", викладені у касаційних скаргах, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції як в частині задоволених позовних вимог, так і в частині відмови.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акта не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року у справі № 903/629/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіС.В. Бакуліна М.В. Данилова