ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року Справа № 910/20125/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Плюшка І.А.,

Картере В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 року у справі № 910/20125/16 господарського суду міста Києва за позовом Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення 329916,18 грн.,

за участю представників:

Позивача: Шматко В.О., дов. № 18-0009/64641 від 02.08.2016 року,

Відповідача: Мідляр В.В., дов. № 04/670 від 01.03.2016 року,

Третьої особи: Герасименко Т.В., дов. № 27-640/17 від 10.01.2017 року,

Костюченко І.В. договір від 01.09.2016 року.

В с т а н о в и в :

Національний банк України (далі - НБУ, Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" (далі - ПАТ "Банк Камбіо", Відповідач) третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, Третя особа), про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" перерахувати на користь НБУ кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами згідно з договорами застави майнових прав № 21/ЗМП від 24.03.2014 року і № 21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року у загальній сумі 329916,18 грн., розрахованої станом на 17.10.2016 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 року, позов НБУ задоволено повністю та вирішено стягнути з ПАТ "Банк Камбіо" кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами згідно з договорами застави майнових прав №21/ЗМП від 24.03.2014 року, №21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року у розмірі 329916,18 грн. та відповідну суму судового збору.

У поданій касаційній скарзі, ПАТ "Банк Камбіо", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 50, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 52 Закону України "Про заставу", просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник Фонду, у своєму письмовому відзиві підтримав доводи та вимоги ПАТ "Банк Камбіо", викладені у його касаційній скарзі.

У свою чергу, представник НБУ, у своєму письмовому відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ПАТ "Банк Камбіо", викладених у касаційній скарзі, просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а таку скаргу - без задоволення, а у своїх усних поясненнях в суді касаційної інстанції просив змінити резолютивну частину рішення місцевого господарського суду, виклавши таке у відповідності до заявлених Позивачем позовних вимог, а саме - про зобов'язання вчинення ПАТ "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення його ліквідації відповідних дій по перерахуванню грошових коштів в сумі 329916,18 грн., розрахованої станом на 17.10.2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.05.2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. на лікарняному, здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду вказаної касаційної скарги у складі: Малетича М.М. - головуючий (доповідач), Картере В.І. та Плюшка І.А.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, згідно ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що НБУ не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким, згідно статті 1 вказаного закону, встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та НБУ.

Водночас, відповідно до приписів ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" існує заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Згідно ж вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. З дня призначення уповноваженої особи Фонду: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 вказаного Закону з дня початку ліквідації банку строк виконання всіх його грошових зобов'язань є таким, що настав.

Також, положеннями ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено повноваження уповноваженої особи Фонду, відповідно до п. 3 якої, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

При цьому, частиною 4 вказаної статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 49 вказаного Закону під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у передбаченій статтею 52 даного Закону черговості.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

Таким чином, задоволення вимог кредиторів кожної черги має здійснюватись уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку у порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як вказувалось вище, вимогами Позивача у даній справі, з посиланням на ст.ст. 610, 1054 Цивільного кодексу, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 1, 46, 50, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 7 Закону України "Про Національний банк України", і на те, що ПАТ "Банк Камбіо" не було здійснено перерахування на його користь коштів, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами, що являється порушенням прав та інтересів НБУ, як кредитора та регулятора, так і інших кредиторів, є саме зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" перерахувати на користь НБУ кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами згідно з договорами застави майнових прав №21/ЗМП від 24.03.2014 року і №21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року у загальній сумі 329916,18 грн., розрахованої станом на 17.10.2016 року.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись, зокрема, на положення ст.ст. 11, 14, 202, 610, 626 - 628, 629, 632 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173 - 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 46, 51, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", умови кредитного договору №21 від 24.03.2014 року та договорів застави майнових прав №21/ЗМП від 24.03.2014 року і №21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року, та представлені матеріали справи, які свідчать про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" з 02.03.2015 року і заявленої, у зв'язку з цим, Позивачем до Відповідача відповідної вимоги про погашення заборгованості за кредитом у розмірі 329916,18 грн., забезпеченим заставою майнових прав яка, хоч і була визнана та акцептована останнім, проте так і не була виконана шляхом вчинення відповідних дій щодо перерахування такої заборгованості, дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача і їх задоволення у повному обсязі, стягнувши з ПАТ "Банк Камбіо" на користь НБУ кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами згідно з договорами застави майнових прав №21/ЗМП від 24.03.2014 року, №21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року у розмірі 329916,18 грн.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки такі не відповідають в повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.03.2014 року між НБУ (Кредитор) і ПАТ "Банк Камбіо" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 21 (далі - Кредитний договір), умовами якого передбачалось, зокрема (п. 1.1.), що Кредитор надає Позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 23000000,00 грн. на строк з 24.03.2014 року до 13.03.2015 року (включно). Розмір процентної ставки встановлюється на рівні потрійної облікової ставки НБУ та на день укладення цього договору становить 19,5% річних (облікова ставка НБУ за станом на 24.03.2014 року становить 6,5%). Процентна ставка за кредитом є змінною, в залежності від діючої облікової ставки НБУ. При зміні облікової ставки НБУ в процесі виконання кредитного договору Позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку НБУ в потрійному розмірі. Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Банк Камбіо" і юридичними та фізичними особами, 24.03.2014 року між НБУ (Заставодержатель) і ПАТ "Банк Камбіо" (Заставодавець) було укладено договір застави майнових прав № 21/ЗМП (далі - Договір застави № 21/ЗМП), за умовами якого (п. 1.1.) предметом застави є майнові права за кредитними договорами, що укладені між Заставодавцем і юридичними та фізичними особами, перелік яких наведений у Додатку № 1 до цього договору (далі - Боржники), що є його невід'ємною частиною (надалі - всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про наданні кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання, разом та/або окремо іменуються - Кредитні договори). Станом на 24.03.2014 року заборгованість за Кредитними договорами становить 99025389,42 грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору застави № 21/ЗМП надана застава забезпечує належне виконання Заставодавцем вимог Заставодержателя, що випливають (та/або) випливатимуть з кредитного договору від 24.03.2014 року № 21, укладеного між Заставодавцем та Заставодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), (далі разом або окремо -Кредитний договір), в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення Заставодавцем Заставодержателю кредиту у сумі 23000 000,00 грн. в строк до 13.03.2015 року включно; сплати Заставодавцем процентів за користування кредитом у розмірі потрійної облікової ставки Національного банку, в порядку та строки, визначені Кредитним договором; виконання Заставодавцем інших зобов'язань, передбачених Кредитним договором, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в Кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), у тому числі зобов'язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.

Згідно п. 1.4. Договору застави № 21/ЗМП, у разі набуття Заставодержателем підстав для звернення стягнення на предмет застави відповідно до цього Договору та чинного законодавства Заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави шляхом уступки права вимоги за Кредитними договорами, у порядку, визначеному законодавством України.

При цьому, умовами Договору застави № 21/ЗМП передбачалось (п. 4.4.), що Заставодержатель разом із зверненням стягнення на предмет застави може використовувати інші передбачені законодавством України способи захисту своїх прав за Кредитним договором.

Крім того, п. 3.4.6. Договору застави № 21/ЗМП встановлювалось, що у разі погашення заборгованості за кредитними договорами, протягом 2 робочих днів після отримання коштів від Боржників, Заставодавець зобов'язаний перерахувати в погашення заборгованості за кредитом кошти у сумі не менше 35% від отриманої в погашення за кредитами І категорії якості та 25% від суми, отриманої в погашення за кредитами ІІ категорії якості.

В наступному, 14.04.2014 року між НБУ і ПАТ "Банк Камбіо" було укладено договір застави майнових прав № 21/ЗМП-1 (далі - Договір застави № 21/ЗМП-1), згідно умов якого (п. 1.1.), предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між Заставодавцем і юридичною особою, згідно з Додатком № 1 до цього Договору (далі - Боржники), що є його невід'ємною частиною (надалі всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - Кредитні договори). Станом на 14.04.2014 року заборгованість за Кредитними договорами становить 40000000,00 грн.

Відповідно до умов Договору застави № 21/ЗМП-1 (п. 1.3.) надана застава забезпечує належне виконання Заставодавцем вимог Заставодержателя, що випливають (та/або) випливатимуть з кредитного договору від 24.03.2014 року № 21, укладеного між Заставодавцем і Заставодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), (далі разом або окремо - Кредитний договір), в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення Заставодавцем Заставодержателю кредиту у сумі та на умовах, визначених у Кредитному договорі в строк до 13.03.2015 року включно; сплати Заставодавцем процентів за користування кредитом у розмірі потрійної облікової ставки Національного банку, в порядку та строки, визначені Кредитним договором; виконання Заставодавцем інших зобов'язань, передбачених Кредитним договором, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в Кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), у тому числі зобов'язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.

Згідно п. 1.4. Договору застави № 21/ЗМП-1, у разі набуття Заставодержателем підстав для звернення стягнення на предмет застави відповідно до цього Договору та чинного законодавства Заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави шляхом уступки права вимоги за Кредитними договорами, у порядку, визначеному законодавством України.

Крім того, умовами Договору застави № 21/ЗМП-1 передбачалось, зокрема (п. 4.4.), що Заставодержатель разом із зверненням стягнення на предмет застави може використовувати інші передбачені законодавством України способи захисту своїх прав за Кредитним договором.

Також, судами було встановлено, що 27.02.2015 року Постановою Правління НБУ № 144 було відкликано банківську ліцензію ПАТ "Банк Камбіо" та розпочато процедуру його ліквідації, а виконавчою дирекцією Фонд прийняно рішення № 46 від 02.03.2015 року про початок ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та про призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення його ліквідації.

У зв'язку з цим, НБУ, в межах ліквідаційної процедури звернувся 23.03.2015 року до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Банк Камбіо" із заявою № 06-306/4868 про визнання його кредитором на загальну суму 403043847,33 грн. з посиланням на наявність боргу у ПАТ "Банк Камбіо" перед НБУ за низкою кредитних угод, за результатами розгляду якої, вказана особа надіслала НБУ електронне повідомлення № 19/3705 про акцептування кредиторських вимог останнього в сумі 402143847,33 грн. та віднесення їх до сьомої черги кредиторських вимог.

Водночас, згідно довідки НБУ, станом на 17.10.2016 року обсяг неперерахованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Банк Камбіо" коштів, що надійшли до банку на погашення заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими передано у заставу НБУ, складає 329916,18 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, НБУ, зокрема, вказував на те, що у зв'язку з надходженням коштів від позичальників (фінансових майнових поручителів), уповноважена особа Фонду фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Банк Камбіо" повинна була перерахувати такі кошти на погашення заборгованості за заставленими кредитами, чого з останнім здійснено не було, у зв'язку з чим, Позивач просив саме зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" перерахувати на користь НБУ кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами згідно з договорами застави майнових прав №21/ЗМП від 24.03.2014 року і №21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року у загальній сумі 329916,18 грн., розрахованої станом на 17.10.2016 року.

Разом з цим, в порушення вищевказаних норм матеріального права суд першої інстанції так і не врахував належним чином та у повній мірі того, що задоволення забезпечених заставою кредиторських вимог за зобов'язаннями банку, що виникли саме під час проведення його ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та в порядку, визначеному нормами цього Закону і, зокрема, статтями 45, 48, 49 та 52.

Так, приймаючи рішення про задоволення позову у даній справі, суд першої інстанції, посилаючись на те, що строк виконання грошових зобов'язань ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором №21 від 24.03.2014 року та договорами застави майнових прав №21/ЗМП від 24.03.2014 року і №21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року, майнові права за якими було передано в заставу НБУ, є таким, що настав, зазначивши при цьому тільки те, що стосовно ПАТ "Банк Камбіо" розпочато процедуру його ліквідації, тоді як вказані зобов'язання були забезпечені заставою, а тому у НБУ є всі підстави для задоволення своїх вимог, не врахувавши при цьому те, що відповідно до змісту ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" грошові кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у передбаченій вказаною нормою Закону черговості, а при одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язань грошових сум повинні перераховуватись уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку заставодержателю в рахунок погашення зобов'язань банку за кредитами у розмірі, визначеному умовами кредитних договорів та договорів застави майнових прав. При цьому, згідно з п. 2.21 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07. 2012 року, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку зобов'язана обліковувати на окремому аналітичному рахунку кошти, що надійшли, зокрема, погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу. Отже, судом першої інстанції не було враховано у повній мірі, як вказаних положень законодавства, з урахуванням, так і змісту заявлених НБУ до ПАТ "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду фізичних осіб на здійснення його ліквідації, позовних вимог - саме про зобов'язання Відповідачем вчинення відповідних дій по перерахуванню коштів.

Крім того, як вказувалось вище, пунктом 3.4.6. Договору застави №21/ЗМП передбачалось, що у разі погашення заборгованості за кредитними договорами, протягом 2 робочих днів після отримання коштів від Боржників, Заставодавець зобов'язувався перерахувати в погашення заборгованості за кредитом кошти у сумі не менше 35% від отриманої в погашення за кредитами І категорії якості та 25 % від суми, отриманої в погашення за кредитами ІІ категорії якості.

Разом з цим, задовольняючи даний позов та стягуючи суму заборгованості, судом першої інстанції не було належним чином проаналізовано умови вищезазначеного пункту договору, вказавши тільки на те, що цим пунктом не встановлено обмежень щодо максимальної суми, яка підлягає перерахуванню Відповідачем на рахунок Позивача.

При цьому, суд першої інстанції не врахував і те, що приймаючи рішення саме про стягнення грошових коштів на користь НБУ, таке може призвести до порушення порядку погашення заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими передані у заставу НБУ, передбаченого згаданим вище Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також, розглядаючи дану справу, суд першої інстанції не звернув увагу тій обставині, що копія договору застави майнових прав № 21/ЗМП від 24.03.2014 року є не повною та не містить необхідного для належного правового аналізу повного розділу 2 цього договору, що є обов'язковим під час розгляду даної справи.

Водночас, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати необхідні для цього докази, при цьому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 11112 Господарського процесуального кодексу України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги вимогам вищезазначених норм матеріального права та обставинам справи, про які вказувалось вище, та які мають значення для правильного вирішення спору і, зокрема, про те, що стягнення коштів з банку, в даному випадку за рішенням суду, який перебуває в стані припинення, поза процедурою та порядком, встановленим положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є неможливим, оскільки введення у банку тимчасової адміністрації та ліквідації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом, у зв'язку з чим, припустився тих же порушень, що і суд першої інстанції.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на зазначене таке, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено та стягнуто суму коштів на користь НБУ, та постанова апеляційного господарського суду, якою вказане рішення залишено без змін, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, а також правовідносини, що виникли між сторонами та, в залежності від встановленого і вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2016 року у справі № 910/20125/16 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Плюшко І.А.

Картере В.І.