ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 910/2510/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіБакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційних скаргЗаступника прокурора міста Києва та товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Київкомунекологія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 рокуу справі№ 910/2510/15-ггосподарського судуміста Києваза позовомЗаступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. КиєвудоТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Київкомунекологія"простягнення 1 368 627, 14 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:Збарих С.М. посвідчення № 028728 від 05.09.2014 року,- позивача:Ємець Ю.В. дов. № 12 від 02.03.2015 року,- відповідача:Корчевний О.І. дов. б/н від 20.03.2015 рокуВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі за текстом - РВ ФДМ України по м. Києву) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Київкомунекологія" (далі за текстом - ТОВ "НВП "Київкомунекологія") про стягнення 1 368 627, 14 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року у справі № 910/2510/15-г позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ДП з ТОВ "НВП "Київкомунекологія" на користь Державного бюджету України основний борг в сумі 845 317, 26 грн., пеню в сумі 51 948, 05 грн. та інфляційні втрати в сумі 86 125, 63 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "НВП "Київкомунекологія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким заяви позивача про збільшення позовних вимог залишити без розгляду, рішення прийняти на підставі вимог, що містилися в первісному позові, з урахуванням платежів, що були здійснені відповідачем та розстрочити виконання рішення строком на дванадцять місяців.

Також, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року в частині відмови у позові та прийняти рішення, яким позов в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 910/2510/15-г апеляційні скарги заступника прокурора міста Києва та ТОВ "НВП "Київкомунекологія" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 910/2510/15-г в частині відмови у позові та прийняти рішення, яким позов в цій частині задовольнити, в іншій частині судові акти залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 549, 551, 611, 612, 625, 795 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "НВП "Київкомунекологія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 910/2510/15-г та прийняти нове рішення, яким заяви позивача про збільшення позовних вимог залишити без розгляду, рішення прийняти на підставі вимог, що містилися в первісному позові, з урахуванням платежів, що були здійснені відповідачем та розстрочити виконання рішення строком на дванадцять місяців., аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 549, 551, 611, 612, 625, 795 Цивільного кодексу України, ст. ст. 21, 22, 28, 29, 32, 57, 63, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 15.10.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Бакуліної С.В., Яценко О.В. (доповідач) касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Київкомунекологія" прийняті до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 29.10.2015 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.2007 року РВ ФДМ України по м. Києву, як орендодавець, та ТОВ "НВП "Київкомунекологія", як орендар, уклали договір оренди № 3862 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства спеціалізованих ремонтно-будівельних та монтажно-налагоджувальних робіт "Київкомунекологія", відповідно до п. 1.1. якого (в редакції договору № 1 від 03.06.2008 року про внесення змін до договору оренди № 3862 від 20.07.2007 року) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства спеціалізованих ремонтно-будівельних та монтажно-налагоджувальних робіт "Київкомунекологія" за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 3а (далі - підприємство). Склад і вартість майна, що передається в оренду, визначено відповідно до акту оцінки, Зведеного акту інвентаризації, Протоколу засідання комісії з оцінки та передавального балансу підприємства, складеного станом на 30.06.2007 року і становить: первісна вартість основних засобів - 11 949 543, 93 грн., в тому числі первісна вартість нематеріальних активів - 5 437, 46 грн.; залишкова вартість основних засобів - 6 359 747, 30 грн., в тому числі залишкова вартість нематеріальних активів - 5 346, 85 грн.

Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості передаються орендареві на підставі кредитного договору, що укладається одночасно з підписанням цього договору. Оборотні активи вартістю 62 956, 16 грн. викуповується орендарем на підставі договору купівлі продажу, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 20.07.2007 РВ ФДМ України по м. Києву, як продавець, та ТОВ "НВП "Київкомунекологія", як покупець, уклали договір № 3862/1 купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів цілісного майнового комплексу (в редакції договору № 1 від 03.06.2008 року про внесення змін до договору оренди № 3862 від 20.07.2007 року), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця за грошові кошти оборотні матеріальні засоби цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства спеціалізованих ремонтно-будівельних та монтажно-налагоджувальних робіт "Київкомунекологія", а покупець зобов'язується прийняти оборотні матеріальні засоби та сплатити за них ціну визначену договором.

Положеннями п. 1.5. вказаного Договору сторони узгодили, що цей договір укладається одночасно із підписанням договору оренди № 3862 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства спеціалізованих ремонтно-будівельних та монтажно-налагоджувальних робіт "Київкомунекологія" від 20.07.2007 року.

Крім того, судами встановлено, що 20.07.2007 року РВ ФДМ України по м. Києву, як кредитор, та ТОВ "НВП "Київкомунекологія", як позичальник, уклали кредитний договір № 3862/2 (в редакції договору № 1 від 03.06.2008 року про внесення змін до договору оренди № 3862 від 20.07.2007 року), відповідно до п. 1.1 якого кредитор передає позичальнику у користування на умовах кредиту грошові кошти та цінні папери, з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості цілісного майнового комплексу Державного підприємства спеціалізованих ремонтно-будівельних та монтажно-налагоджувальних робіт "Київкомунекологія" згідно акту оцінки станом на 30.06.2007 в сумі 159 128, 18грн. для використання при здійсненні господарської діяльності позичальника відповідно та на умовах визначеним договором та договором № 3862 цілісного майнового комплексу Державного підприємства спеціалізованих ремонтно-будівельних та монтажно-налагоджувальних робіт "Київкомунекологія" від 20.07.2007 з оплатою відсотків до державного бюджету України за ставкою рефінансування Національного банку України.

Відповідно до п. 9.1. кредитного договору він є невід'ємною частиною договору оренди цілісного майнового комплексу від 20.07.2007 року № 3862 та додатків до нього.

Пунктом 2.1. договору оренди передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування необоротні активи цілісного майнового комплексу Державного підприємства спеціалізованих ремонтно-будівельних та монтажно-налагоджувальних робіт "Київкомунекологія" за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 3а, склад і вартість, яких визначено відповідно до акту оцінки вартості майна, складеного станом на 30.06.2007 року та затвердженого начальником РВ ФДМ України по м. Києву, наказом № 235 від 20.07.2007 року, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 20.07.2007 року (в редакції договору № 1 від 03.06.2008 року про внесення змін до договору оренди № 3862 від 20.07.2007 року), підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно договору та акту приймання-передачі орендованого майна, первісна вартість основних засобів становить 11 949 543, 93 грн., в тому числі первісна вартість нематеріальних активів - 5 437, 46 грн.; залишкова вартість основних засобів - 6 359 747, 30 грн., в тому числі залишкова вартість нематеріальних активів - 5 346, 85 грн.

Таким чином, судами встановлено факт належного виконання РВ ФДМ України по м. Києву свого обов'язку з передачі ТОВ "НВП "Київкомунекологія" орендованого майна на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства спеціалізованих ремонтно-будівельних та монтажно-налагоджувальних робіт "Київкомунекологія" від 20.07.2007 року (в редакції договору № 1 від 03.06.2008 року про внесення змін до договору оренди № 3862 від 20.07.2007 року).

За приписами ст. 762 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - червень 2007 року - 26 498, 95 грн.; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством; орендна плата за перший місяць оренди - липень 2007 року - визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень місяць.

Відповідно до п. п. 3.2., 3.3. договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць, орендна плата перераховується до державного бюджету до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Судами встановлено, що укладеним 20.10.2011 року між РВ ФДМ України та ТОВ "НВП "Київкомунекологія" договором № 3862/02 про внесення змін і доповнень до договору оренди № 3862 від 20.07.2007 року сторони узгодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України № 961 від 14.09.2011, і становить за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року - 92 588, 75 грн.; орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2011 року - визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (серпень) на індекс інфляції за вересень 2011 року.

Також, у відповідності зі ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторони узгодили доповнити договір п. 3.7., згідно якого зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмір не менше ніж орендна плата за один місяць (базовий місяць оренди), який вноситься в рахунок оплати за останній місяць оренди.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідач в обумовлений договором термін орендні платежі належним чином та в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим за орендарем - ТОВ "НВП "Київкомунекологія" перед орендодавцем обліковувалась непогашена заборгованість по орендній платі за період травень 2014 року - квітень 2015 року, що становила 890 317, 26 грн.

Так, судами встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією № 30-05/10728 від 25.09.14 року, що підтверджується копіями фіскального чека № 5367 від 30.09.2014 року та списку згрупованих внутрішніх листів від 30.09.14 року) щодо погашення заборгованості з орендної та суборендної плати, в якій повідомляв ТОВ "НВМ "Київкомунекологія" про наявність простроченої заборгованості за користування об'єктом оренди та вимагав сплатити розмір заборгованості за договором.

Таким чином, судами досліджено, що на момент розгляду справи місцевим господарським судом свої зобов'язання щодо внесення орендної плати у визначений термін, відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 890 317, 26 грн., яку останній просив стягнути.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що в процесі розгляду господарським судом міста Києва справи відповідачем перераховано на рахунок УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва грошові кошти в розмірі 45 000, 00 грн. в якості оплати оренди цілісного майнового комплексу за договором № 3862 від 20.07.2007 року, що підтверджується платіжним дорученням № 189 від 26.05.2015 року, у зв'язку з чим, суди, в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України дійшли, обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі у зазначеній частині та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за оренду цілісного майнового комплексу в розмірі 845 317, 26 грн., з урахуванням припинення провадження у справі щодо частини позовних вимог.

За приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України закріплено, що в разі коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами досліджено, що прокурором, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати у термін, визначений умовами договору, нараховано та пред'явлено до стягнення (з урахуванням збільшення позовних вимог) 156 702, 91 грн. пені за період з 18.11.14 року по 20.05.15 року, а також втрати від інфляції в сумі 229 018, 22 грн. за період з вересня 2014 року - березень 2015 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Верховним Судом України у листі від 03.04.1997 № 62-97 вказано що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із здійсненим судами перерахунком суми пені та інфляційних втрат, відповідно до наведеного вище законодавства, та вважає обґрунтованим висновок судів про задоволення позовних вимог в частині пені в межах визначеного позивачем періоду з 18.11.2014 року по 20.05.2015 року нарахування та нарахування втрат від інфляції з вересня 2014 року по березень 2015 року, враховуючи здійснені відповідачем погашення суми боргу, що відповідно становить 51 948, 05 грн. пені та 86 125, 63 грн. інфляційних нарахувань.

Також, прокурором заявлено до стягнення завдатку в сумі 92 588, 75 грн., яка дорівнює розміру орендної плати за базовий місяць розрахунку - серпень 2011 року, згідно п. 3.7. договору яким визначено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмір не менше, ніж орендна плата за один місяць (базовий місяць оренди), який вноситься в рахунок оплати за останній місяць оренди.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України завдаток є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Положеннями ст. 570 Цивільного кодексу України закріплено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Сума завдатку (вартість рухомого майна, що передається як завдаток) може бути будь-якою, однак вона обов'язково має бути меншою, ніж загальна сума зобов'язання. В противному випадку така передача буде не передачею завдатку, а виконанням зобов'язання.

Завдатком може бути забезпечено лише зобов'язання, що випливає з договору.

Сума завдатку в розмірі орендної плати за базовий місяць оренди, зазначена в п. 3.7. договору, зараховується в рахунок здійснення сплати орендної плати за договором і гарантує сплату відповідачем орендної плати за саме останній місяць оренди.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за період травень 2014 - квітень 2015 року позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 890 317, 26 грн., з яких в т.ч. сплачено відповідачем 45 000, 00 грн., решта позовних вимог судами визнана обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу з орендної плати за договором судами обґрунтовано враховано і суму завдатку в розмірі 92 588, 75 грн. орендної плати за останній місяць оренди, а тому вірно відмовили в задоволенні позовних вимог в частині стягнення завдатку.

Необґрунтованими є доводи відповідача в стосовно заяв позивача, поданих до місцевого господарського суду про збільшення розміру позовних вимог № 10/3384 від 31.03.2015 року та № 30-10/5162 від 20.05.2015 року з підстав несплати РВ ФДМ України по м. Києву судового збору з огляду на те, що зазначені заяви подані позивачем в межах справи № 910/2510/15-г, порушеній за позовом заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі РВ ФДМ України по м. Києву до ТОВ "НВП "Київкомунекологія".

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Згідно ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, тобто такий державний орган наділено процесуальними правами, наданими позивачу ст. 22 ГПК та іншими статтями ГПК, який, в свою чергу, не містить обмежень щодо процесуальних прав державного органу, який виступає позивачем у справі, порушеній за позовом прокурора. Процесуальні права такого позивача не можуть бути обмежені прокурором, який подав позов в інтересах держави.

Крім того, судами встановлено, що заяви позивача про збільшення позовних вимог, підтримані прокурором в повному обсязі в судових засіданнях 09.06.15 року та 12.06.15 року, при цьому суд має право стягнути несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи,відповідно до ст. 49 ГПК України.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні клопотання б/н від 04.06.2015 року про розстрочення виконання рішення з огляду на положення ст. 121 ГПК України, згідно якої при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Так, підставою для відстрочки, розстрочки, виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, як досліджено судами попередніх інстанцій, відповідачем до клопотання про розстрочку виконання рішення не було надано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення у справі № 910/2510/15-г або роблять його неможливим, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.06.25015 року у справі № 910/2510/15-г.

Всі інші доводи скаржників не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 910/2510/15-г залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Київкомунекологія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 910/2510/15-г залишити без задоволення.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 910/2510/15-г залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко