ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 908/1297/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року у справі № 908/1297/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" до концерну "Міські теплові мережі" про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом концерну "Міські теплові мережі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" про зобов'язання виконати умови договору,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до концерну "Міські теплові мережі", з урахуванням заяви про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, про стягнення 430005,04 грн. заборгованості за договором на проведення проектно-вишукувальних робіт №398 від 22.04.2013 року, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт, які прийняті по актам.

У червні 2016 року концерн "Міські теплові мережі" звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект", в якій просив зобов'язати відповідача виконати умови договору п. 2.8 Договору шляхом надання Концерну Міські теплові мережі по кожному окремому випадку акту прийому-передачі виконаних робіт, який є підставою для проведення остаточного розрахунку за Договором; п. 4.2 Договору шляхом направлення Концерну Міські теплові мережі по кожному конкретному випадку акту здачі-приймання виконаних робіт з додатком до них чотирьох комплектів ПКД, узгоджених у встановленому порядку разом з позитивними звітами ДП Укрдержекспертиза.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2016 року зустрічну позовну заяву прийнято до сумісного розгляду з первісною позовною заявою.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.07.2016 року (суддя Науменко А.О.) у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року (судді: Колядко Т.М., Ломовцева Н.В., Скакун О.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач за первісним позовом вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю.

Відзив на касаційну скаргу від Концерну "Міські теплові мережі" до суду не надходив.

У судовому засіданні оголошувалася перерва на 28.12.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.04.2013 року між ТОВ "Мідас-Буд" (станом на час розгляду справи ТОВ "Запорожпроект", підрядник) та Концерном "Міські теплові мережі" (замовник) був укладений договір підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт № 398, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за заявками замовника виконати проектно-вишукувальні роботи з розробки проектно-кошторисної документації (далі-ПКД) згідно із завданнями на проектування та іншими необхідними вихідними даними, наданими замовником, а останній прийняти та оплатити роботу згідно з умовами договору.

Згідно з п.1.2 договору результатом виконаних робіт є проектно-кошторисна документація, погоджена у встановленому порядку з усіма зацікавленими організаціями, яка пройшла експертизу, та по результатам проведення якої було отримано позитивний звіт ДП "Укрдержбудекспертиза".

Загальна орієнтована вартість робіт за цим договором складає 2000000 грн., в т.ч. ПДВ 333333,33 грн. (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору за виконану роботу, замовник здійснює оплату підряднику вартості робіт на підставі рахунку, згідно з підписаним сторонами акту виконаних робіт, по кожному окремому випадку згідно із заявками замовника.

За умовами пунктів 2.6-2.8 договору замовник проводить попередню оплату у розмірі 30% вартості даних робіт у кожному окремому випадку. Замовник проводить оплату вартості виконаної роботи перед проведенням експертизи ПКД в розмірі 45% вартості даних робіт на підставі рахунку, наданого підрядником, згідно проміжного акту, підписаного сторонами. Остаточний розрахунок за виконані роботи в кожному окремому випадку здійснюється на підставі рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника або в будь-який іншій формі, яка не заборонена діючим законодавством України, згідно акту виконаних робіт протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Здача та приймання робіт за договором проводиться у наступному порядку: після завершення робіт підрядник направляє замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з додатком до нього чотирьох комплектів ПКД, узгоджених у встановленому порядку, разом з позитивним звітом ДП "Укрдержбудекспертиза"; замовник протягом 5 днів з дня одержання зобов"язаний підписати акт прийому-здачі, при умові надання підрядником всієї необхідної документації, і повернути його підряднику або направити мотивовану відмову від прийому робіт (п.4.1-4.3 договору).

Позивач за первісним позовом, вказуючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду в частині оплати вартості виконаних робіт, які були прийняті замовником за актами без будь-яких зауважень та застережень, звернувся з даним позовом, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 430005,04 грн. заборгованості.

В свою чергу, відповідач посилаючись на те, що позивачем за первісним позовом не виконані зобов'язання, передбачені п.2.8, 4.2 договору, а саме не надано по кожному окремому випадку актів прийому-передачі виконаних робіт та додатків до них чотирьох комплектів ПКД, узгоджених у встановленому порядку разом з позитивними звітами ДП Укрдержекспертиза, подав зустрічну позовну заяву, в якій просив суд зобов'язати ТОВ "Запорожпроект" виконати умови п.2.8, 4.2 договору.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ТОВ "Запорожпроект" існує переплата ТОВ "Запорожпроект" за договором підряду проведення проектно-вишукувальних робіт № 398 у сумі 6995,51 грн., при цьому суди зазначили про безпідставне розмежування оплат за кожним окремим актом, оскільки як було виявлено, що частина актів за наслідками, проведених замовником платежів, залишилась неоплаченою, а за окремими актами виявилась переплата.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суди попередніх інстанцій, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту - зобов"язати вчинити дії, виходили з того, що зустрічні позовні вимоги не містять вказівки на конкретні дії, які саме повинен вчинити відповідач, тобто носять загальний (нечіткий) характер та у разі задоволенні вказаних позовних вимог рішення суду не може бути реально виконано.

Вказані висновки попередніх судових інстанцій, Вищий господарський суд України вважає передчасними, оскільки зроблені без урахування та дослідження всіх обставин справи в сукупності, з огляду на таке.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ( ч.1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За приписами п.1 ч. 1 ст.889 ЦК України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи позовні вимоги за первісним позовом, які грунтуються на простроченні відповідачем, як замовником зобов'язань по оплаті виконаних робіт, які прийняті ним за актами без будь-яких зауважень та застережень, не врахували зазначені законодавчі приписи, у зв'язку з чим не надали належної юридичної оцінки умовам договору, в яких сторони погодили порядок проведення оплати за виконані роботи, не звернули увагу на умови договору, щодо яких сторони дійшли згоди - оплата за виконану роботу у кожному конкретному випадку проводиться за актом виконаних робіт, а тому висновок попередніх судових інстанцій про недоцільність розмежування проплат за окремими актами, які складались та підписувались сторонами на конкретно окремий вид робіт, суд касаційної інстанції вважає таким, що не грунтується на вимогах закону і умовах договору.

Крім того, при дослідженні доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду та виявленні переплат по деяким актам та оплат за актами виконаних робіт, які замовником не підписані, предметом розгляду судами попередніх інстанцій не були обставини наявності заяв замовника про зарахування проплат в рахунок оплати за підписаним актом та чи про зміну замовником призначення платежів.

Не врахування та не дослідження таких обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, призвело до передчасних висновків попередніх інстанцій про відмову у задоволенні первісного позову.

Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що правовідносини на яких грунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, виникли між сторонами за договором підряду.

Разом з тим, поза увагою попередніх інстанцій при вирішенні даної справи залишилось те, що Концерн "Міські теплові мережі", як сторона за договором, відповідно до установчих документів створений відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" на підставі рішення Запорізької міської ради від 11.01.2002 №14 та за рахунок органу місцевого самоврядування; у господарській діяльності є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Запорізькій міській раді.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державні закупівлі" (у редакції Закону чинної на момент укладення договору підряду) цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII 1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності. Дія цього Закону поширюється на підприємства, визначені у пункті 21 частини першої статті 1 цього Закону, лише у разі здійснення ними закупівель за рахунок державних коштів, визначених у пункті 4 частини першої статті 1 цього Закону.

В п.21 ч.1 ст. 1 Закону України "Про державні закупівлі" під підприємствами розуміється підприємства, утворені в установленому порядку державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств).

Державні кошти, в розумінні п.4 ч.1 ст. 1 зазначеного Закону - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями.

Суди попередніх інстанцій, з огляду на те, що стороною спірних правовідносин є Концерн "Міські теплові мережі", при розгляду первісного та зустрічного позову, не звернули увагу на сферу застосування Закону України "Про державні закупівлі", чинному на момент укладення договору підряду, у зв'язку з чим належним чином не перевірили чи відповідає укладений між сторонами договір на яких грунтуються позовні вимоги вимогам Закону України "Про державні закупівлі".

Нез'ясування, не дослідження та не встановлення судами обох інстанцій зазначених вище обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, свідчить про порушення вимог ст. 43 ГПК України.

Оскільки порушення норм матеріального й процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню на підставі п. 3 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року та рішення господарського суду Запорізької області від 25.07.2016 року скасувати, і справу № 908/1297/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко