ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року Справа № 907/824/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5на ухвалуГосподарського суду Закарпатської області від 07.05.2015та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015за скаргоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_5провизнання дій міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції незаконними та зобов'язання здійснити діїу справі№907/824/13 Господарського суду Закарпатської областіза позовомпрокурора міста Ужгорода в інтересах держави в особі Департаменту міського господарства Ужгородської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 19 042,66 грн. за участю представників сторінвід позивача:не з'явився від відповідача:ОСОБА_6від ГПУ:Іващенко І.А.від ДВС:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 частково задоволено позовні вимоги прокурора міста Ужгорода в інтересах держави в особі Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 17884,33 грн., у тому числі 16867,21 грн. боргу з орендної плати за договором оренди №953/0 від 29.08.2011 та 1017,12 грн. пені; в решті позовних вимог відмовлено; також у доход Державного бюджету з відповідача стягнуто 1720,50 грн. судового збору. На виконання рішення видано наказ від 12.11.2013.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Господарського суду Закарпатської області зі скаргою про визнання незаконними дій міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, які призвели до того, що сума розміром 1892,55 грн. не була перерахована на рахунок Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради у виконавчому провадженні №40919791; а також про зобов'язання міського відділу ДВС Ужгородського МУЮ перерахувати на рахунок Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради суму в розмірі 1892,55 грн. у рахунок заборгованості за оренду позивача за договором оренди №953/0 від 29.08.2011.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2015 (суддя Ремецькі О.Ф.), яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 (колегія суддів у складі: Матущака О.І., Дубник О.П., Скрипчук О.С.), у задоволенні вказаної скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а також задовольнити вимоги відповідної скарги.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та міський відділ Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 25.11.2013 позивач звернувся до міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про примусове виконання рішення у даній справі, яким задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 17884,33 грн., а також стягнуто з відповідача у доход Державного бюджету 1720,50 грн. судового збору.

Державним виконавцем міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції 25.11.2013 винесено постанову ВП №40919791 "Про відкриття виконавчого провадження" щодо виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №907/824/13 від 12.11.2013 про стягнення боргу в розмірі 17884,33 грн. та боржнику Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 надано строк для самостійного виконання до 02.12.2013. У вказаний строк для самостійного виконання виконавчий документ боржником не було виконано.

Однак 05.12.2013 до міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції надійшла заява від боржника ОСОБА_5 з проханням відкласти провадження виконавчих дій у зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем 06.12.2013 винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій, якою боржнику надано строк для самостійного виконання до 18.12.2013.

Крім того, 09.12.2013 до міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції з ДПІ м. Ужгород на виконання надійшов наказ №907/824/13 від 12.11.2013, виданий Господарським судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_5 у дохід державного бюджету 1720,50 грн. судового збору. 12.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику надано строк для самостійного виконання до 19.12.2013.

Вказані вище виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_5 було об'єднано у зведене виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову.

До міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції 17.04.2014 надійшла заява від боржника з доданою квитанцією про сплату на депозитний рахунок ДВС суми в розмірі 17884,33 грн.

Оскільки боржником по двох виконавчих документах, об'єднаних у зведене виконавче провадження, було сплачено не всю суму заборгованості, державним виконавцем у відповідності до п.п. 5, 6 ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження" було проведено перерахування коштів за черговістю вимог стягувачів наступним чином: у першу чергу перераховано до державного бюджету 1892,55 грн., у тому числі 1720,50 грн. судових витрат та 172,05 виконавчого збору, а залишок суми у розмірі 15991,78 грн. перераховано на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради.

Відповідач звернувся до господарського суду зі скаргою про визнання незаконними викладених вище дій міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, які призвели до того, що сума розміром 1892,55 грн. не була перерахована на рахунок Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради у виконавчому провадженні №40919791.

У силу ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 155 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Названий Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.ст. 25, 33 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує, зокрема, про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови. При цьому, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Згідно з положеннями ст.ст. 27, 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження, і у такому разі виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, з боржника не стягуються. Натомість у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У цьому разі незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання з боржника стягується виконавчий збір у розмірі, зокрема, 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Втім, постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою, зокрема, у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету; а в шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Водночас статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби також врегульовано ст. 1212 ГПК України.

За результатами розгляду відповідної скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З викладених вище обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, вбачається, що рішенням господарського суду в даній справі стягнуто з відповідача 17884,33 грн. на користь позивача та 1720,50 грн. судового збору до державного бюджету. На виконання цього рішення державним виконавцем відкрито два виконавчі провадження, об'єднані у зведене виконавче провадження.

Оскільки відповідач вказане рішення до початку його примусового виконання виконав не у повному обсязі, відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем стягнуто з нього виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що залишилась не виконаною та підлягає стягненню.

При цьому, керуючись положеннями п.п. 5, 6 ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець правомірно розподілив сплачену відповідачем суму, яка була недостатньою для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, між стягувачами в порядку черговості, задовольнивши спочатку вимоги щодо платежів до бюджету, а решту перерахувавши позивачу.

Під час розгляду справи судами відповідач не довів неправомірність вказаних дій державного виконавця та їх невідповідність вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, відповідачем не спростовано обставини виконання ним рішення господарського суду у даній справі не в повному обсязі, а також не доведено неправильне визначення державним виконавцем черговості задоволення вимог стягувачів за цим рішенням. У зв'язку з викладеним суди обґрунтовано відхилили скаргу відповідача.

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправомірність розгляду справи за відсутності його представника. Однак такі доводи підлягають відхиленню, зважаючи на те, що згідно з ухвалами Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2015 і від 21.04.2015 представник відповідача був присутній у вказаних судових засіданнях, тобто не був позбавлений надати свої пояснення щодо скарги у справі. Решта доводів скаржника також не спростовує викладені вище висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2015 у справі №907/824/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова