ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року Справа № 910/21295/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіДанилова М.В., Данилова Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 рокуу справі№ 910/21295/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"простягнення 16 385, 97 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Грідін В.В. дов. № 01/042-77 від 05.01.2016,- відповідача:не з'явися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі за текстом - ТДВ СК "Альфа-Гарант") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" (далі за текстом - ПАТ "СК "НОВА") про стягнення 16 385, 97 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 у справі № 910/21295/15 позовні вимоги задоволено: стягнуто з ПАТ "СК "Нова" на користь ТДВ "СК "Альфа-Гарант" 7 93, 53 грн. основного боргу, 3 % річних у розмірі 1 260, 79 грн., 7 193, 65 грн. інфляційних втрат.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "СК "Нова" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 у справі № 910/21295/15 апеляційну скаргу ПАТ "СК "Нова" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "СК "Нова" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 у справі № 910/21295/15 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 612 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 11.04.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Данилова М.В., Данилова Т.Б. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" прийнято до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 28.04.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2005 ТДВ СК "Альфа-Гарант" та ПАТ "СК "Нова" уклали Договір № 91-017/05-03 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого сторони встановили умови взаємовідносин при здійсненні облігаторного (обов'язкового) перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум.

Згідно п. 1.3. вказаного Договору його дія розповсюджується на всі договори-добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Положенням п. п. 2.10., 2.11. Договору сторони погодили, що основний документообіг між Сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних Рахунків-бордеро премій (Додаток 2 до цього Договору), Рахунків-бордеро збитків (Додаток № 3 до цього Договору) та щоквартального Переліку збитків, які заявлені, але не сплачені (Додаток № 4 до цього Договору).

Відповідальність перестраховика за кожним Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього Договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

Згідно пп. пп. 3.2.1., 3.4.1. Договору позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати від позивача в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору на умовах, викладених в розділі 2 Договору перестрахування.

Відповідно до п. 3.2.2. Договору позивач один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім, надає відповідачу рахунки-бордеро премій та рахунки-бордеро збитків. Один з двох примірників рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків, після їх підписання та скріплення печаткою, повертається перестрахувальнику протягом 3-х робочих днів.

Пунктом 3.2.2.Договору сторони погодили, що перестрахувальник зобов'язаний направляти перестраховику разом з рахунком-бордеро збитків копії певних документів, у залежності від розміру страхового відшкодування.

Положеннями п. 4.2. Договору перестрахування сторони узгодили, що відшкодування Відповідачем своєї частки збитків Позивачу здійснюється шляхом оплати складеного Позивачем Рахунку бордеро збитків (за умови надання Позивачем документів, передбачених в п. 3.2.3. цього Договору), в який включаються всі збитки, що врегульовані Позивачем за звітний період (місяць) і в яких відповідач, згідно з умовами договору, зобов'язаний прийняти участь.

Перестраховик, згідно п. 9.2. Договору, несе відповідальність за всіма Договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, що прийняті на страхування перестрахувальником починаючи з 01.02.2005 року, підпадають під дію цього Договору, відповідно до умов, викладених в п.1.3., та п.2.7. цього Договору, та зазначені у щомісячних рахунках-бордеро премій.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідачем прийнято на перестрахування транспортні засоби за укладеними договорами добровільного страхування, що підтверджується підписаними сторонами рахунками-бордеро премій № 05-03/08 за вересень 2005, №05-03/10 за листопад 2005, №05-03/11 за грудень 2005, №15 за червень 2006, №21 за грудень 2006, №25 за квітень 2007 року.

Як досліджено судами, позивач зазначає, що деякі збитки не включено до щомісячних Рахунку-бордеро збитків, у зв'язку із чим 01.04.2010 позивач направляв лист за вих. № 09/976, зареєстрований відповідачем 09.04.2010 за вх. № 1539/0/1-10, разом з вимогою від 17.03.2010 за вих. № 09/725 про сплату частки у сумах страхового відшкодування, оригіналами Додаткових угод до Рахунків-бордеро збитків № 6 за червень 2006, №21 за грудень 2006, №25 за квітень 2007 року для підписання та розрахунки часток перестраховика (відповідача) у сумах страхового відшкодування за автомобілями.

Так, враховуючи викладене, відповідач мав відшкодувати позивачу свої частки страхового відшкодування збитків у загальній сумі 7 931, 53 грн., а саме: за п. 1 додаткової угоди № 2 до рахунку-бордеро збитків № 15 за червень 2006 - ТОВ "Перспектива", договір страхування № 06/25-152-00004 - частка відповідача - 161,65 грн. (8,423 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (1 919, 12 грн.); за п. 1 додаткової угоди № 1 до рахунку - бордеро збитків № 21 за грудень 2006 - ОСОБА_5, договір страхування № 06/01-008-00060 - частка відповідача склала 1 908,13 грн. (15,462 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (12 340, 75 грн.); за п. 2 додаткової угоди № 1 до рахунку - бордеро збитків № 21 за грудень 2006 - ПП "А.М.Х. Техно-Сервіс", договір страхування № 06/01-003-00071 - частка відповідача склала 216.18 грн. (5.746 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (3 762,2 9 грн.); за п. З додаткової угоди № 1 до рахунку - бордеро збитків № 21 за грудень 2006 - ОСОБА_6, договір страхування № 06/12-147-00084 - частка відповідача - 316,96 грн. (9,007 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (3 729, 44 грн.); за п. 1 додаткової угоди № 1 до рахунку - бордеро збитків № 25 за квітень 2007 - ОСОБА_7, договір страхування № 06/19-112-00059 - частка Відповідача - 5 328,61 грн. (8,887 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (59 959, 63 грн.).

Пунктом 3.4.2. Договору перестрахування сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з дня отримання від позивача Рахунку-бордеро премій та Рахунку-бордеро збитків, підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника.

Як встановлено судами, у відповідності до п. 3.4.3. Договору перестрахування, відповідач зобов'язаний протягом 12 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхових відшкодувань (09.04.2010) сплатити перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування, отже оплату відповідно до умов Договору відповідач мав здійснити не пізніше 23.04.2010 включно.

Однак, судами встановлено, що відповідачем у порушення умов Договору перестрахування не відшкодовано позивачу своєї частки страхового відшкодування збитків у розмірі 7 931, 53 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду, додатково нарахувавши інфляційні втрати у розмірі 7 193, 65 грн. та 1 260, 79 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору, згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Частина 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Нормою ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування, згідно п. 3 ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору перестрахування направляв позивачу лист-вимогу про здійснення виплати частки страхового відшкодування № 09/976 від 01.04.2010, до якого додав документи, що регламентують страховий випадок. Даний лист отримано відповідачем 09.04.2010 та зареєстровано за номером №1539/0/1-10, що спростовує доводи скаржника щодо неотримання вказаного листа.

Перестраховик має право вимагати від перестрахувальника надання копій документів, зазначених в п. 3.2.2. цього Договору, що стосуються окремого страхового випадку, проте відповідач не скористався правом вимоги необхідних йому документів, та не звертався до позивача з такими вимогами або зауваженнями щодо вже отриманих від позивача документів.

Крім того, п. 3.3.6. Договору визначено право перестраховика на відмову у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшення її розміру, зокрема, у випадку, коли, перестраховик не надав повністю або частково документів, зазначених в п. 3.2.3. даного Договору. рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п. п. 3.4.3., 3.4.4., для виплати страхового відшкодування і повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Однак, як встановлено судами, відповідач виставлених рахунків не підписав та частку у сумах страхового відшкодування позивачу не сплатив, зауважень до вказаного переліку збитків, які заявлені, але не сплачені, відповідачем не надано. Також, судами досліджено, що мотивоване рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 3.3.6. Договору не надано.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, встановивши факт наявності заборгованості відповідача у розмірі 7 931, 53 грн., яка документально підтверджена і відповідачем не спростована, дійшли вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем, крім суми основного боргу, заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7 193, 65 грн. та 1 260, 79 грн. 3 % річних.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Отже, як вірно встановлено судами, дії відповідача є порушенням вимог договору, чим спростовуються доводи скаржника про зворотне, а тому суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для застосування відповідальності за умовами договору та положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що судами перевірено розрахунок позивача стосовно заявлених до стягнення з відповідача суми 3 % річних у розмірі та інфляційні втрати та встановлено що вони є вірними, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача 1 260, 79 грн. 3 % річних та 7 193, 65 грн. інфляційних втрат.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню, а саме: 7 931, 53 грн. - основного боргу, 3 % річних у розмірі 1 260, 79 грн. та 7 193, 65 грн. інфляційних втрат.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року у справі № 910/212195/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 у справі № 910/21295/15 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіМ.В. Данилова Т.Б. Данилова