ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Справа № 923/1108/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти Херсона"на рішення та постанову Господарського суду Херсонської області від 21.11.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2017у справі№ 923/1108/16 Господарського суду Херсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Квіти Херсона"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Ф" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АДАМАНТ"провизнання договору недійснимза участю представників:

позивача: Максименко Н.М., Макаров В.В.;

відповідача-1: Хмаро А.С.;

відповідача-2: Хмаро А.С.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.11.2016 у справі № 923/1108/16 (суддя - Немченко Л.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Таран С.В., судді Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) рішення Господарського суду Херсонської області від 21.11.2016 у справі № 923/1108/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суди невірно з'ясували правову природу правовідносин за оспорюваним договором, відповідності його умов та правового статусу його сторін вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим дійшли передчасних висновків про відсутність підстав визнання його недійсним.

До Вищого господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Ф" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" на касаційну скаргу, в якому відповідачі заперечують проти її задоволення, просять прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк, правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" (Кредитор) та ТОВ "Квіти Херсона" (Позичальник) 06.07.2007 був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії № 12.2-119 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитор зобов'язався надавати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах визначених цим договором.

Додатковими угодами № 1 від 31.03.2008, № 2 від 21.10.2008, № 3 від 31.08.2009, № 4 від 30.12.2010 сторонами вносилися зміни до вказаного договору стосовно збільшення максимального ліміту кредитування, продовження строку повернення кредиту, графіку повернення кредиту, видачі траншів та розмірів відсоткової ставки.

Пунктом 1.1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.12.2010 визначено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (так звані "транші"), зі сплатою 19 % річних за кредитом та комісій в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника за кредитом в сумі 1500000 грн. з наступним порядком надання траншів кредиту, а саме: в 3-ому кварталі 2007 року -в сумі 600000 грн., в 4-тому кварталі 2007 року -в сумі 200000 грн., в сумі 700000 грн. видача кредиту не регламентується

Відповідно до пункту 1.1.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.08.2009, повернення кредиту буде здійснюватися згідно графіку, наведеного в додатку 2 цього договору, який є невід'ємною складовою частиною цього договору та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05.07.2022 на умовах, визначених цим договором.

Сплата процентів за користування кредитом (траншами кредиту) здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом у повній сумі на рахунок №20689870965821, відкритий в Херсонському відділенні Одеської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк". У випадку, якщо день сплати процентів за користування кредитом припадає на неробочий день Кредитора, то днем сплати процентів вважається попередній робочий день кредитора (пункт 2.4 кредитного договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.12.2010).

Згідно із п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення Позичальником строків погашення кредиту (траншів кредиту) та/або сплати процентів, комісій, зазначених у пунктах 1.1.2, 2.4, 2.5, 3.3.16, 3.3.17 цього договору, Позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання кредитного договору Банком перераховано ТОВ "Квіти Херсона" 1500000 грн., проте взяті на себе зобов'язання позивач належним чином не виконав, повернення кредиту та відсотків за його користування в терміни, передбачені кредитним договором не забезпечив, внаслідок чого, у товариства виникла заборгованість за кредитом та відсотками.

Господарськими судами з'ясовано, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.01.2014 у справі № 923/1628/13 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Квіти Херсона" про стягнення 1558654,61 грн. за кредитним договором № 12.2-119 від 06.07.2007, яке набрало законної сили 28.01.2014, позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Квіти Херсона" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 1311614,44 грн боргу по кредиту, 231595,26 грн. боргу по процентах, 15444,91 грн. пені по кредиту і процентах та 31173,09 грн. витрат по сплаті судового збору.

23.02.2016 між ПАТ "Укрсоцбанк" (Первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії №12.2-119 (договір від 23.02.2016), за умовами якого в порядку та на умовах визначених цим договором Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув права вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії № 12.2-119 з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.03.2008, № 2 від 21.10.2008, № 3 від 31.08.2009, № 4 від 30.12.2010, укладеними між Первісним кредитором та ТОВ "Квіти Херсона".

Відповідно до пункту 2 договору від 23.02.2016 до нового кредитора переходять всі права Первісного кредитора за кредитним договором в повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення прав вимоги, включаючи право вимоги повернення отриманих грошових коштів, право вимоги отримання нарахованих та несплачених процентів, пені, штрафних санкцій в розмірах, передбачених кредитним договором, інші платежі, передбачені умовами кредитним договором та діючим законодавством України. Станом на день укладення та підписання даного договору заборгованість Боржника перед Первісним кредитором становить: згідно кредитного договору - 2498502,26 грн, з них: за кредитом 1311614,44 грн; за нарахованими процентами 1186887,82 грн. Розмір пені та штрафних санкцій розраховується відповідно до умов кредитного договору. Обов'язки Первісного кредитора перед Боржником за кредитним договором на момент укладення цього договору Первісним кредитором виконані повністю належним чином. До Нового кредитора в тому числі переходить право вимоги Первісного кредитора щодо стягнення з Боржника 1311614,44 грн. боргу по кредиту, 231595,26 грн. боргу по процентах, 15444,91 грн. пені по кредиту і процентах, 31173,09 грн. витрат по оплаті судового збору згідно рішення Господарського суду Херсонської області від 09.01.2014 по справі № 923/1628/13 за позовом Первісного кредитора до Боржника про стягнення 1558654,61 грн.

Згідно з пунктом 3 договору від 23.02.2016, за відступлене право вимоги за цим договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошову суму в сумі 200000,00грн без ПДВ; зазначена грошова сума сплачується Новим кредитором в день підписання цього договору шляхом безготівкового перерахування на рахунок Первісного кредитора за відповідними реквізитами.

Права вимоги вважаються відступленими Новому кредитору після зарахування отриманих від Нового кредитора грошових коштів на розрахунковий рахунок Первісного кредитора в порядку, передбаченому пунктом 3 цього договору; після переходу прав вимоги до Нового кредитора останній стає Кредитором по відношенню до Боржника та набуває відповідні права вимоги; в день повної сплати Новим кредитором Первісному кредитору грошових коштів, Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору оригінали документів для підтвердження зобов'язань Боржника за кредитним договором (пункти 4, 5 договору від 23.02.2016).

Господарські суди першої та другої інстанцій встановили, що в день підписання договору від 23.02.2016 на рахунок ПАТ "Укрсоцбанк" ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" перерахувало 200000,00 грн. і за актом приймання-передачі від 23.02.2016, Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв документи, якими підтверджується дійсність та наявність відступленого права вимоги за кредитним договором № 12.2-119.

ТОВ "Квіти Херсона" 23.02.2016 отримано повідомлення від ПАТ "Укрсоцбанк" про відступлення права вимоги за вказаним договором, про що зазначили суди, дослідивши наявні матеріали справи.

11.03.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" (Сторона-1) та ТОВ "Тандем-Ф" (Сторона-2) було укладено договір про відступлення права вимоги (переведення боргу), відповідно до умов якого в порядку на умовах визначених цим договором сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла право вимоги за договором невідновлюваної кредитної лінії № 12.2-119 з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.03.2008, № 2 від 21.10.2008, № 3 від 31.08.2009, № 4 від 30.12.2010, укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Квіти Херсона" (договір від 11.03.2016).

Відповідно до п. 1.2 договору від 11.03.2016, зазначене право вимоги, яке передається від сторони-1 до сторони -2, набуто стороною -1 на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" та ПАТ "Укрсоцбанк" 23.02.2016 згідно вимог статей 6, 11, 512-519, 627, 629 ЦК України.

До сторони-2 переходять всі права Первісного кредитора, які були переуступлені ним на користь сторони -1 за кредитним договором, в повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення права вимоги, включаючи право вимоги повернення отриманих Боржником грошових коштів, право вимоги отримання нарахованих та несплачених процентів, пені, штрафних санкцій в розмірах, передбачених кредитним договором, інших платежів, передбачених кредитним договором та діючим законодавством України (п. 1.3 договору від 11.03.2016).

Пунктом 1.4 договору від 11.03.2016 сторонами узгоджено, що до сторони-1 переходять всі права Первісного кредитора за кредитним договором в повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення права вимоги, включаючи, але не обмежуючи, в тому числі право вимоги повернення отриманих коштів, право вимоги отримання нарахованих та несплачених процентів в розмірі, передбаченому кредитним договором, інші платежі, передбачені умовами кредитним договором та діючим законодавством України.

Згідно з п. 1.5 договору від 11.03.2016, станом на день укладення та підписання даного договору заборгованість Боржника перед стороною-1 становить: згідно кредитного договору - 2498502,26 грн., з них: за кредитом 1311614,44 грн.; за нарахованими процентами 1186887,82 грн. Розмір пені і штрафних санкцій розраховується відповідно до умов кредитного договору.

Право вимоги вважається відступленим від сторони-1 до сторони-2 після підписання договору та передачі усіх підтверджуючих документів, визначених у п. 1.6 договору; після переходу права вимоги від сторони-1 до сторони-2, останній стає Кредитором по відношенню до Боржника та набуває відповідне право вимоги за кредитним договором (п.п. 2.1, 2.2 договору від 11.03.2016).

Положеннями п.п. 2.3, 2.4 договору від 11.03.2016 передбачено, що за відступлене право вимоги, визначене розділом 1 договору, сторона-2 сплачує стороні-1 грошові кошти у сумі 201000,00 грн.; грошові кошти у сумі 201000,00 грн. сплачені стороною-2 на банківський рахунок сторони-1 у відповідності до умов попереднього договору про відступлення права вимоги від 22.02.2016, укладеного між сторонами зараховуються у якості оплати згідно даного договору.

Судами першої та апеляційної інстанції досліджено, що на виконання вимог вказаного договору платіжним дорученням № 2 від 23.02.2016 ТОВ "Тандем-Ф" перерахувало ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" 201000,00 грн., а за актом приймання-передачі від 11.03.2016 сторона-1 передала стороні-2 всі підтверджуючі право вимоги за кредитним договором № 12.2-119 документи. При цьому, 11.03.2016 ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" повідомило позивача про відступлення ним права вимоги до ТОВ "Квіти Херсона" за кредитним договором № 12.2-119.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.04.2016 у справі № 923/1628/13 здійснено процесуальне правонаступництво ПАТ "Укрсоцбанк" та залучено до участі у справі нового кредитора у відносинах, щодо яких виник спір - ТОВ "Тандем-Ф".

Постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 16.05.2016 замінено сторону у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 07.03.2014 по справі № 923/1628/13 з ПАТ "Укрсоцбанк" на ТОВ "Тандем-Ф".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.07.2016 у справі № 923/558/16 за позовом ПАТ "Тандем-Ф" до ТОВ "Квіти Херсона" про стягнення 2374649,28 грн., яке набрало законної сили 08.09.2016, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Квіти Херсона" на користь ТОВ "Тандем-Ф" 1154201,03 грн. інфляційних втрат, 91525,53 грн. річних. В задоволенні стягнення 1128922,72 грн. пені відмовлено.

Предметом спору у даній справі, як правильно визначили суди попередніх інстанцій, є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (переведення боргу) від 11.03.2016.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на те, що оспорюваний договір від 11.03.2016 за своєю правовою природою є договором факторингу і був укладений ТОВ "Тандем-Ф"за відсутності у нього ліцензії чи дозволу на надання послуг факторингу; вказаний правочин порушує права позивача, оскільки внаслідок здійсненого відступлення права вимоги він позбавлений можливості звернутися до ТОВ "Тандем-Ф" з пропозицією рефінансування чи реструктуризації кредиту, отримати виписку по своєму рахунку.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень ЦК України, ГПК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст.1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право.

Згідно з ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції, органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Пунктом 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 роз'яснено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Як визначено п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11. 2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Надавши оцінку позовним вимогам ТОВ "Квіти Херсона", дослідивши всі документи, зібрані судом під час розгляду справи, суди першої та апеляційної інстанції дійшли мотивованого висновку, що в результаті укладення договору від 11.03.2016 обсяг майнових зобов'язань позивача не змінився, а саме: до нового кредитора перейшли права в тому ж розмірі, які існували у первісного кредитора, станом на дату відступлення права вимоги; не змінився і строк їх погашення, як це передбачено кредитним договором № 12.2-119. Водночас, як вірно звернули увагу суди, норми чинного законодавства не забороняють позивачу звернутися до нового кредитора з пропозицією реструктуризації заборгованості або вимагати у будь-який час обґрунтованого розрахунку заборгованості, проведення звірки розрахунків тощо.

За загальним правилом, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-43гс15).

З огляду на наведене, беручи до уваги вимоги вищенаведеного законодавства України, господарські суди попередніх інстанцій цілком вірно зазначили про відсутність підстав вважати, що права або охоронювані законом інтереси позивача були порушені укладенням між відповідачами оспорюваного договору.

Крім того, суди врахували й те, що вирішуючи спір про визнання правочинів недійсними, має бути встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Як послався позивач в своїй позовній заяві, договір відступлення права вимоги від 11.03.2016 є договором факторингу і при його укладенні не було дотримано суб'єктного складу, оскільки Новий кредитор за ним не є фінансовою установою.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, як вірно дослідили та встановили попередні судові інстанції, за оспорюваним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, тому відсутні підстави вважати, що укладений між відповідачами договір є договором факторингу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

В частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Посилання скаржника на п. 3.5 оспорюваного договору в обґрунтування віднесення його до договору факторингу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказаний пункт договору дослівно відтворює зміст ст. 519 ЦК України. Також помилковими є твердження позивача про те, що за умовами оспорюваного договору новий кредитор набуває права вимоги не на конкретну фіксовану суму коштів, а на всі грошові суми, що передбачалися кредитним договором, оскільки такі твердження спростовуються змістом п.п. 1.3, 1.4 договору, якими визначено конкретний обсяг зобов'язань, що передаються новому кредитору.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції і постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти Херсона" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 21.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 923/1108/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир