ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Справа № 910/5187/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,суддівПоляк О.І., Ходаківської І.П.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державної казначейської служби Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі№ 910/5187/16Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"до 1. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 2. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 3. Державної казначейської служби Українипро стягнення 2 145 632,30 грн. та зобов'язання вчинити діїв засіданні взяли участь представники:

- позивача:Кошуба К.Е.- відповідачі 1:не з'явився- відповідачі 2:не з'явився- відповідачі 3:не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва про стягнення шкоди, завданої неправомірними діями державного органу та зобов'язання виконати ухвалу суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 (суддя Стасюк С.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" грошові кошти в розмірі 2145632 грн 30 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням суми виконавчого збору, згідно з постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.02.2015 року ВП № 46280854, що винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

У іншій частині позову - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що постанова від 17.02.2015 згідно з якою з позивача стягнуто виконавчий збір скасована в судовому порядку, тому дії держаного виконавця неправомірні, а завдана шкода полягає в безпідставному стягненні з боржника (позивача) виконавчого збору в сумі 2145632, 30 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 (судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) рішення господарського суду м. Києва від 19.05.2016 залишено без зміни.

Державна казначейська служба України в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник доводить, що спір зводиться до стягнення виконавчого збору, тому суд не врахував положень норм ст.ст. 28, 45 Закону України "Про виконавче провадження", відповідне стягнення повинно відбуватися шляхом зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути грошові кошти на рахунок позивача.

Позивач у відзиві доводи скарги заперечив, доводить, що ухвалою суду, яка набрала законної сили встановлено обставини неправомірності дії державного виконавця, що мають преюдиційне значення для даного спору, вважає, що правильно обрав спосіб захисту своїх порушених прав, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову без зміни.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліна С.В., Поляк І.О. касаційна скарга Державної казначейської служби України прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2017.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.04.2017 у зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи; протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначений склад колегії: Яценко О.В., Поляк І.О., Ходаківська І.П..

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/11072/14 від 03.09.2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" заборгованості за договором поставки № ЦХП-14-02013-01 від 28.05.2013 року у розмірі 21 453 267,62 грн., з яких 20 970 396,93 грн. - основної заборгованості, 173 391,48 грн. - пені, 158 453,13 грн. - 3 % річних, 144 026,08 грн. - інфляційних витрат".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/11072/14 від 03.09.2014 року скасовано частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2015 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року у справі №910/11072/14.

20.01.2015 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

31.01.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедалом О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46280854 про примусове виконання наказу Господарського суду м. Києва від 20.01.2015 року у справі № 910/11072/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 розстрочено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року у справі №910/11072/14 строком на 2 (два) місяці, визначивши сплату боргу Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" починаючи з 01.03.2015 року.

10.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" надійшла скарга на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій скаржник просив суд:

- визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України стосовно винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.02.2015 року ВП № 46280854 неправомірними.

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.02.2015 року ВП №46280854, що винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задоволено. Визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України стосовно винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.02.2015 року ВП №46280854 неправомірними. Скасовано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.02.2015 року ВП №46280854, що винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Згідно з частиною 2 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Як зазначалось вище, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.02.2015 року ВП №46280854, що винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, була скасована в судовому порядку.

Отже, грошові кошти у розмірі 2 145 632,30 грн., які були примусово стягнуті з рахунку позивача на підставі скасованої (незаконної) постанови також було стягнуто незаконно.

Враховуючи встановлені у справі обставини, місцевий господарський суд, з яким правомірно погодився апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу має бути відшкодована у повному обсязі шкода, завдана неправомірними діями державного виконавця, що полягає в безпідставному стягненні з боржника (позивача) виконавчого збору в сумі 2145632,30грн.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника відхиляються, оскільки не ґрунтуються на вірному розумінні характеру спірних правовідносин, які полягають у відшкодуванні шкоди, що завдана неправомірними діями органу держави, не спростовують правильності правових висновків з огляду на норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зводяться до заперечення цих висновків на підставі доведення інших обставин та оцінки спірних відносин, що виходить за межі касаційного перегляду.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи наведене, судові акти в оскаржуваній частині відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/5187/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіО.І. Поляк І.П. Ходаківська