ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 915/968/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року у справі №915/968/15 за позовом Ленінського районного центру зайнятості до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс", публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення суми, -

Встановив:

У червні 2015 року Ленінський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс" 55 800 грн., які були перераховані на рахунок відповідача, як передоплату на виконання договорів №№88, 89 від 15 грудня 2014 року, розірваних додатковою угодою до них від 29 січня 2015 року.

Ухвалою від 10 серпня 2015 року до участі у справі залучено Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в якості другого відповідача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 9 вересня 2015 року у справі №915/968/15 позов задоволено частково. Відмовлено у задоволенні вимог заявлених до ТОВ "Комтехсервіс". Позовну вимогу, заявлену до відповідача-2 задоволено: зобов'язано банк сплатити з рахунку ТОВ "Комтехсервіс" на користь позивача грошові кошти в сумі 55 800 грн. Стягнуто з банку в доход Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано частково. Резолютивна частина рішення викладена в наступній редакції: "У позові до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс" та публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" - відмовити." Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" до Державного бюджету України 791,70 грн. судового збору, недоплаченого за подачу апеляційної скарги. Стягнуто з позивача на користь відповідача-2 2 009,70 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити або залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-2, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 15 грудня 2014 року між ТОВ "Фірма "Комтехсервіс", як продавцем, та Ленінським районним центром зайнятості, як покупцем, укладено договори №88 та №89 купівлі-продажу трьох комплектів обладнання (ПК ATX/Intel Celeron/4Gb/500Gb/DVD/Windows 7 Pro+MS Office2013 + монітор LG 22) та трьох моніторів LG 22MP55A-P 21,5 IPS, вартість яких за договором №88 складає 48 900 грн., а за договором №89 - 6 900 грн., які покупець має перерахувати продавцю в безготівковому порядку шляхом здійснення 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця, згідно наданих рахунків при наявності фінансування (пп. 3.1, 3.2 договорів).

Передача товару здійснюється протягом 30-ти робочих днів від дня перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.2. договору).

Пунктом 6.1 договорів встановлено, що договори набирають чинності з дня їх підписання обома сторонами та діють до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому разі до повного виконання взятих на себе зобов'язань сторонами.

На виконання умов п. 3.2 договорів відповідач-1 виставив на оплату позивачу рахунки-фактури №СФ-0001440 на суму 48 900 грн. та №СФ-0001415 на суму 6 900 грн.

16 грудня 2014 року Ленінським районним центром зайнятості для перерахування передплати направлено до Головного Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області платіжні доручення №1202 на суму 6 900 грн. та №1203 на суму 48 900 грн., однак, вказані кошти Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області перераховані відповідачу-1 лише у січні 2015 року.

Додатковими угодами №№1 від 29 січня 2015 року сторони розірвали договори №№88, 89 від 15 грудня 2014 року у зв'язку з відсутністю кошторису витрат на 2015 рік, внаслідок чого позивач звертався до відповідача-1 з листами №05-260 від 29 січня 2015 року, №05-538 від 23 лютого 2015 року, претензією №06-1171 від 6 квітня 2015 року з вимогою повернути перераховані 29 січня 2015 року кошти.

ТОВ фірма "Комтехсервіс" листом від 5 травня 2015 року №05052015/1 повідомило позивача, що 29 січня 2015 року перерахавані ним грошові кошти повернуто платежем за допомогою електронної системи FC BUSINESS, крім того, в ручному режимі цей платіж продубльовано платіжними дорученнями, які прийняті філією "Південне Регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Позивач, вказуючи, що спірні кошти йому повернуті не були, звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ фірма "Комтехсервіс" і філії "Південне Регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 55 800 грн.

Встановивши, що ТОВ фірма "Комтехсервіс" подавав відповідачу-2 платіжні доручення №1320 та №1318 із зазначенням призначення платежу: "повернення коштів згідно листа від 29.01.15 року", місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач-1 виконав зобов'язання щодо повернення помилково перерахованих йому коштів у сумі 55 800 грн., а тому у задоволенні позову в частині заявлених до нього вимог слід відмовити.

Водночас, встановивши, що відповідач-2 доручення його клієнта не виконав - грошові кошти на рахунок позивача, в порушення приписів ст.ст. 1066, 1068 ЦК України, ст.ст. 20, 21, 22, 30, 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не перерахував, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення спірних коштів на рахунок позивача з відповідача-2.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на встановлені у справі обставини та керуючись п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", погодився з висновками господарського суду міста Києва стосовно того, що позовні вимоги, заявлені до ТОВ фірма "Комтехсервіс", є безпідставними, оскільки подавши до банку розрахункові документи - платіжні доручення №1202 та №1203 від 16 грудня 2014 року та ініціювавши повернення позивачу помилково сплачених коштів, відповідач-1 завершив процедуру повернення цих коштів.

Однак, з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за рахунок відповідача-2, який не виконав доручення клієнта - відповідача-1 та не повернув позивачу кошти у розмірі 55 800 грн., апеляційний господарський суд не погодився і зазначив, що положення ст.ст. 1066, 1068 ЦК України, на які йдеться посилання у рішенні першої інстанції, регулюють відносини банківського рахунку, тоді як між позивачем та відповідачем-2 таких правовідносин не існувало, а тому позивач не може ставити питання про застосування до банку спеціальної відповідальності, встановленої ст. 1073 ЦК України, за невиконання доручення клієнта, яким у даному випадку є відповідач-1, а не він.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача-2, прийняв в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову до ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовив, а в решті - рішення залишив без змін.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про повернення помилково перерахованих за розірваним договором купівлі-продажу коштів, про повернення яких відповідачем-1, як клієнтом банку, здійснено доручення банківській установі (відповідачу-2) шляхом надання платіжних доручень.

При цьому, спір виник стосовно з'ясування хто з відповідачів у даному випадку є боржником у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 ЦК України).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 14 грудня 2011 року відповідачами укладений договір №139/14954-980 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до якого банк відкрив відповідачу-1 поточний рахунок у національній валюті, зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування, а відповідач-1 - оплачувати послуги банку згідно тарифів порядку і на умовах, визначених договором, а 26 липня 2013 року - договір №35 обслуговування банківського рахунку системою FC BUSINESS.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦК України).

Частинами 32.1., 32.2, 32.8. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк, який обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. Спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, клієнтом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне РУ "ПАТ" Банк "Фінанси та кредит" є ТОВ "Комтехсервіс", а не Ленінський районний центр зайнятості, між позивачем і відповідачем-2 відсутні будь-які зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер, а тому позивач не має права виступати кредитором за майновою вимогою з розпорядження коштами, які йому не належать.

З моменту зарахування коштів у розмірі 55 800 грн. Головним управлінням державної казначейської служби на рахунок ТОВ "Комтехсервіс", що було здійснено 29 січня 2015 року, зазначені кошти перейшли у власність ТОВ "Комтехсервіс", і між відповідачами укладений договір на розрахунково-касове обслуговування, розпоряджатись спірними коштами та надавати банку розпорядження щодо них може лише відповідач-1.

Відповідно до положень п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Зі змісту вказаної норми та з встановлених у справі обставин вбачається, що належним відповідачем у цій справі є ТОВ "Комтехсервіс", який в свою чергу має право на звернення до суду із позовом до відповідача-2 з відповідними вимогами.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду стосовно безпідставності позовних вимог, заявлених до відповідача-2 є правильним, і як наслідок правильним є скасування рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Стосовно вимог позивача, заявлених до ТОВ "Комтехсервіс" слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між позивачем та відповідаем-1 виникли на підставі договору купівлі-продажу, на виконання умов якого Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області було здійснено 100% передоплату вартості обумовленого договором товару, і який в подальшому був за згодою сторін розірваний, внаслідок чого товар за цим договором поставлений не був.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи те, що 55 800 грн. були перераховані як передоплата за договором купівлі-продажу, який в подальшому був за згодою сторін розірваний, у відповідача-1, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, виникло зобов'язання повернути позивачу виконане ним за договором.

На вказані норми матеріального права попередні судові інстанції не звернули належної уваги, не урахували, що у спірних правовідносинах кредитором є позивач, а боржником - відповідач-1.

Невиконання контрагентом відповідача-1 своїх зобов'язань щодо перерахування коштів позивачеві, не звільняє відповідача-1 від зобов'язання повернути належні позивачу кошти, а тому судові інстанції дійшли помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача-1.

За таких обставин, судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до ТОВ "Комтехсервіс", не можна визнати такими, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вони в цій частині підлягають скасуванню.

Враховуючи, що попередніми судовими інстанціями в частині вимог, заявлених до відповідача-1 повно встановлені обставини справи, проте їм дана неправильна правова оцінка, суд вважає за необхідне прийняти в цій частині нове рішення.

Постанова апеляційного господарського суду в частині скасування рішення першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до банківської установи, є правильною, а тому в цій частині підлягає залишенню без змін.

На підставі ч. 6 ст. 49 ГПК України, у зв'язку з ухваленням нового рішення, підлягає зміні перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 9 вересня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року у справі №910/968/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс" та розподілу судових витрат скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс" задовольнити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс" (54017, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 25, код ЄДРПОУ 24057105, ІПН 240571014038, номер свідоцтва 200045416) на користь Ленінського районного центру зайнятості (54034, м. Миколаїв, вул. Шкільна, 2-а, р/р 37173001000438 банк ГУДКСУ у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 20917640, МФО 826013, одержувач Ленінський РПЗ) 55 800 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс" (54017, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 25, код ЄДРПОУ 24057105, ІПН,240571014038, номер свідоцтва 200045416) до Державного бюджету України 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору за подання позову та 791 (сімсот дев'яносто одну) грн. 70 коп. судового збору, недоплаченого публічним акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", при поданні апеляційної скарги.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс" (54017, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 25, код ЄДРПОУ 24057105, ІПН 240571014038, номер свідоцтва 200045416) на користь публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" 1 218 (одна тисяча вісімнадцять) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року у справі №910/968/15 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс" (54017, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 25, код ЄДРПОУ 24057105, ІПН 240571014038, номер свідоцтва 200045416) на користь Ленінського районного центру зайнятості (54034, м. Миколаїв, вул. Шкільна, 2-а, р/р 37173001000438 банк ГУДКСУ у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 20917640, МФО 826013, одержувач Ленінський РПЗ) 2 192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 40 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:І.Д.Кондратова Л.В.Стратієнко