ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 907/1300/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Ужгород" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 01.03.2016 року у справі № 907/1300/15 за позовом Закарпатського обласного центру з гідрометеорології до Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Ужгород" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 53245,15 грн. за надані послуги з метеорологічного обслуговування та забезпечення на аеродромі "Ужгород".

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що обов'язок відповідача як експлуатанта аеродрому забезпечувати експлуатантів повітряних суден метеорологічною інформацією власними силами або на договірних умовах відповідно до авіаційних правил України передбачено ч. 5 ст. 72 Повітряного кодексу України. Метеорологічне обслуговування та забезпечення на аеродромі "Ужгород" АМСЦ Ужгород здійснює згідно з Інструкцією з метеорологічного забезпечення польотів на аеродромі "Ужгород" від 12.03.2013 року, затвердженої директором ЗОКП "Міжнародний аеропорт Ужгород", та Правил метеорологічного забезпечення авіації, затверджених наказом Державіаслужби, Мінприроди України, Міноборони України від 14.11.2005 року № 851/409/661. За відсутності власної метеослужби укладення договору на метеорологічне обслуговування та забезпечення є необхідною умовою для експлуатації аеродрому відповідачем згідно з Правилами сертифікації цивільних аеродромів

України. При цьому протягом періоду з 01.01.2014 року по 13.08.2014 року між сторонами не існувало договірних відносин, однак, за відсутності нормативного врегулювання питання можливості припинення метеорологічного обслуговування авіації, позивач продовжував надання послуг з метеорологічного обслуговування та забезпечення на аеродромі "Ужгород". У зв'язку з тим, що відповідач не вжив заходів щодо організації власного метеооргану, не відмовився від послуг АМСЦ Ужгород, отримував послуги з метеорологічного обслуговування протягом спірного періоду без належного договірного врегулювання, а також проводив збір коштів з авіаційних суб'єктів, що здійснювали свою діяльність на аеродромі "Ужгород" за їх метеорологічне обслуговування і повернути надані послуги неможливо, то за аналогією застосування ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.03.2016 року (суддя Мокану В.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 34711,20 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року (судді Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 4769,95 грн. за надання штормових попереджень скасовано, позов в цій частині задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 4769,95 грн. за надання штормових попереджень, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною, та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" є експлуатантом аеродрому і в силу ч. 5 ст. 72 Повітряного кодексу України зобов'язане забезпечувати експлуатантів повітряних суден метеорологічною інформацією власними силами або на договірних умовах відповідно до авіаційних правил України.

До вересня 2013 року метеорологічне забезпечення польотів повітряних суден на аеродромі "Ужгород" здійснювалось на підставі договору № 30/12 від 01.07.2012 року, укладеного між Закарпатським обласним комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Ужгород" та Закарпатським обласним центром з гідрометеорології.

У зв'язку з переоформленням договірних відносин між сторонами 30.09.2013 року був укладений Тимчасовий договір про організацію метеорологічного обслуговування польотів повітряних суден на аеродромі "Ужгород" № 53/13.

Умовами Тимчасового договору передбачалось, що метеорологічне обслуговування авіації в аеропорту "Ужгород" здійснює структурний підрозділ Закарпатського ЦГМ авіаметеорологічна станція Ужгород (цивільна) ІІ розряду (п. 1.2), послуги надаються безпосередньо виконавцем, а безпосереднім отримувачем послуг являється командир повітряного судна, який виконує політ (п. 2.3), виконавець доручає агенту брати збір за метеорологічне обслуговування польотів повітряних суден на аеродромі "Ужгород", а агент зобов'язується за плату (винагороду) вчиняти правочин, пов'язаний з продажем послуг третім особам (п. 1.4).

Пунктами 3.4 3.6 Тимчасового договору було узгоджено, що агент (відповідач) перераховує виконавцю (позивачу) кошти, отримані від третіх осіб (експлуатантів повітряних суден) за надані виконавцем послуги, а виконавець перераховує йому агентську винагороду в розмірі 15% від вартості наданих послуг.

Пунктом 6.1 Тимчасового договору визначено, що він набирає чинності з моменту припинення дії договору "Про організацію метеорологічного забезпечення польотів повітряних суден на аеродромі "Ужгород" від 01.07.2012 року № 30/12 і діє до 31 грудня 2013 року або до врегулювання відносин сторін даного договору укладенням нового договору.

За поясненнями представників сторін умову Тимчасового договору в частині строку його дії до врегулювання відносин укладенням нового договору включено до договору на той випадок, якщо новий договір буде укладено до 31.12.2013 року. Таке розуміння сторонами вказаної умови підтверджується перепискою, яка відбулась у грудні 2013 року (пропозиція відповідача укласти додаткову угоду до Тимчасового договору з огляду на сплив терміну його дії та зустрічна пропозиція позивача укласти додаткову угоду до Тимчасового договору на умовах позивача).

Протягом періоду з 01.01.2014 року до 14.08.2014 року (дати набрання законної сили рішенням господарського суду Закарпатської області у переддоговірному спорі у справі № 907/1314/13) взаємовідносини сторін не були оформлені договором, однак, за твердженням позивача, він продовжував здійснювати метеорологічне забезпечення польотів повітряних суден на аеродромі "Ужгород" на підтвердженням чого надав, зокрема, складені ним звіти про кількість рейсів за напрямками слідування повітряних суден та вартості наданих послуг за січень (звіт від 10.02.2014 року), за лютий (звіт від 11.03.2014 року), за березень (звіт без дати), за квітень (звіт від 08.05.2014 року), за травень (звіт від 11.06.2014 року), за червень (від звіт 08.07.2014 року), за липень (звіт від 07.08.2014 року), за серпень (звіт від 05.09.2014 року), підписані керівником відповідача.

Вартість вказаних послуг в сумі 34711,20 грн. позивач просить стягнути з відповідача, а також вартість консультацій та штормових попереджень в сумі 18 533,95 грн., наданих службам ЗОКП "Міжнародний аеропорт "Ужгород".

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця послуг до замовника про стягнення заборгованості з оплати наданих відповідачу та експлуатантам повітряних суден послуг з метеорологічного обслуговування та забезпечення за період відсутності між сторонами договірних відносин.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості з оплати послуг з метеорологічного забезпечення польотів повітряних суден обґрунтовано виникненням зобов'язання з оплати вартості цих послуг, наданих експлуатантам повітряних суден, внаслідок збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

Апеляційний господарський суд додатково стягнувши з відповідача частину вартості наданих позивачем консультацій та штормових попереджень виходив з наявності між сторонами протягом спірного періоду тимчасового договору, укладеного у спрощений спосіб, яким визначено вартість послуг та обов'язок з їх оплати.

Відмову в решті позову судом апеляційної інстанції обгрунтовано недоведеністю обставин надання позивачем вказаних послуг з консультації чергових змін аеродромної служби аеропорту в розмірі та кількості, які заявлені в позові та відсутності письмових доказів прийняття відповідачем цих послуг та їх вартості.

Пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України визначено, що експлуатант аеродрому - юридична особа, що здійснює експлуатацію аеродрому.

Експлуатант аеропорту - юридична особа, що є утримувачем сертифіката аеродрому та має сертифікат на право здійснення діяльності з наземного адміністрування в аеропорту. Експлуатант аеропорту може мати також інші сертифікати та здійснювати інші види аеропортової діяльності, крім визначених у цьому абзаці.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 Повітряного кодексу України експлуатант аеродрому зобов'язаний забезпечувати експлуатантів повітряних суден метеорологічною інформацією власними силами або на договірних умовах відповідно до авіаційних правил України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про гідрометеорологічну діяльність" гідрометеорологічне обслуговування та надання інших послуг у сфері гідрометеорологічної діяльності здійснюється підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності, за плату в обсягах і формах, що визначається на договірних засадах.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Разом з тим, за змістом ч.ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Однак, суд першої інстанції дійшовши висновку про те, що протягом спірного періоду зобов'язання з оплати послуг з метеорологічного забезпечення польотів повітряних суден на підставі закону або договору у відповідача не виникало, та кваліфікувавши фактично отримані відповідачем кошти від експлуатантів повітряних суден як збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав, не навів такому висновку правового обгрунтування та не зазначив норми матеріального права, з якої у відповідача виникає обов'язок сплатити спірні кошти.

В свою чергу суд апеляційної інстанції вказавши на встановлення обставин укладення сторонами тимчасового договору у спрощений спосіб, який діяв між ними у спірний період, належним чином не з'ясував змісту позову, за яким підставою звернення з цим позовом стала саме відсутність договірних відносин між сторонами в спірний період.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не було визначено правову природу спірних правовідносин та норм матеріального права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, а звідси, не було встановлено дійсних прав і обов'язків сторін.

Разом з тим, обидві судові інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг в різному розмірі та з різних підстав, не з'ясували змісту цієї заборгованості та правової природи стягнутих сум.

До того ж, з судових рішень не вбачається якими належними та допустимими доказами підтверджується розрахунок позивача заявленої ним до стягнення заборгованості за спірний період, оскільки за вимогами законодавства обсяги і форма плати за послуги у сфері гідрометеорологічної діяльності визначається на договірних засадах.

Отже, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України не з'ясували та не встановили в судовому процесі повно і об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності, правових підстав позову та не навели норм матеріального права, якими регулюються спірні відносини, відтак дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Ужгород" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 01.03.2016 року скасувати, і справу № 907/1300/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко