ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Справа № 910/12426/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:Боднар О.О. дов. від 22.09.2015від відповідача:Панченко Є.В. дов. від 15.06.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Прано Інвест"на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.09.2015у справі№ 910/12426/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Банк "Фінанси та Кредит"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Прано Інвест"прозвернення стягнення на предмет іпотеки на суму 3 252 200 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прано інвест" про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення № 24, загальною площею 92,00 кв.м., що знаходяться в будинку під № 5 по вул. Червоноармійській в м. Києві, які належать ТОВ "Прано Інвест" на праві приватної власності та є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки №1595И/0606 від 30.06.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованим в реєстрі за № з-232 в рахунок погашення заборгованості 5 134 291,67 грн., з яких сума строкової заборгованості за кредитом - 128 615,85 доларів США, сума простроченої заборгованості за кредитом - 58 467,65 доларів США, сума строкової заборгованості за відсотками - 1 734,60 доларів США, сума простроченої заборгованості за відсотками - 32 863,43 доларів США, пеня - 202 564,85 грн., шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за ціною 3 252 200 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 (колегія суддів: головуючий Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.), позовні вимоги задоволені частково, звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення № 24 загальною площею 92,00 кв.м., що знаходиться в будинку під № 5 по вул. Червоноармійській в м. Києві, що належить ТОВ "Прано Інвест" на праві приватної власності та є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № 1595И/0606 від 30.06.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № з-232 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 5 134 291,67 грн., з яких строкової заборгованості за кредитом - 128 615,85 доларів США; сума простроченої заборгованості за кредитом - 58 467,65 доларів США; сума строкової заборгованості за відсотками - 1 734,60 доларів США; сума простроченої заборгованості за відсотками - 32 853,43 доларів США; пеня - 202 564,85 грн., шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за ціною 5 652 000 грн. Відмовлено у задоволенні вимоги щодо звернення стягнення на вказане майно за ціною 3 252 200 грн.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прано інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій простить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, наголошуючи на тому, що передача прав власності на об'єкт іпотеки за ціною 5 652 000 грн. порушує права та законні інтереси ТОВ "Прано інвест", оскільки вартість майна є значно вищою і ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" має повернути відповідачеві значно більшу суму.

Разом з тим скаржник зазначає, що судом першої інстанції, рішення якого підтримав апеляційний суд, порушено норми процесуального права, зокрема, приписи статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи, що при прийнятті рішення у справі суд вийшов за межі позовних вимог, звернувши стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ "Прано Інвест" на праві приватної власності та є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № 1595И/0606 від 30.06.2006, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за ціною 5 652 000 грн., а не за заявленою в позові ціною - 3 252 200 грн. Крім того скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, відмовивши у задоволенні клопотань ТОВ "Прано інвест" про призначення судової бухгалтерської експертизи, що, на думку скаржника, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме - реальної суми заборгованості відповідача, реальної вартості предмету іпотеки та права на компенсацію її вартості відповідачу.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прано Інвест" (позичальник) укладений кредитний договір № 613у-01-06, з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 5 від 23.10.2013 банк надає позичальнику кредит в сумі 190 083,50 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти до 30.03.2016 і сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 14,5% річних, а за користування кредитом з моменту, зазначеного в підпунктах "б", "в" пункту 3.1 цього договору, сплатити відсотки у підвищеному розмірі.

Згідно з пунктом 2.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 5 від 23.10.2013 позичальник зобов'язується повернути кредит банку згідно графіка погашення кредиту (додаток № 1 до цього договору) з остаточним терміном погашення до 30.03.2016, шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.

Пунктом 6.1 кредитного договору сторони встановили, що банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів та сплати відсотків за весь період користування кредитом до настання терміну, зазначеного в пункті 2.2 даного кредитного договору, а позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити всі відсотки протягом одного дня з моменту отримання вимоги банку, у випадках, зокрема, якщо позичальник надав позикодавцеві будь-які документи, що містять неправдиві відомості, або підроблені документи; позичальник в період дії цього договору порушував будь-які умови цього договору, в тому числі: не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, мав місце факт прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами, не надав банку у встановлений термін будь-які документи, якщо обов'язок подання таких документів позичальником передбачена цим договором, використовував кредитні кошти не відповідно до їх цільового призначення, не повідомив банк у встановлені терміни про факти, зазначених у пункті 5.6 цього договору, допускав інші порушення; позичальник на вимогу банка не сплатив у передбачених цим договором випадках неустойку (штраф, пеню); позичальник в період дії цього договору допускав порушення зобов'язань перед банком, передбачених договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором; позичальник в період дії цього договору допускав грубі порушення договірних зобов'язань перед банком за будь-якими іншими договорами.

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки. Вказана пеня сплачується в разі порушення позичальником термінів платежів, передбачених пунктів 2.2, 3.4, 3.6, 3.7, 4.5, 6.1, 8.3 даного договору, а також інших строків платежів, передбачених даним договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 30.06.2006 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", як іпотекодержателем, та ТОВ "Прано Інвест", як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки № 1595И/0606.

Згідно з пунктом 1 договору іпотеки іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежиле приміщення № 24, площею 92,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд.5.

Відповідно до пункту 2 договору іпотеки зазначене нежитлове приміщення передасться в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих іпотекодавцю за кредитним договором № 613у-01-06 від 30.06.2006 з усіма змінами та додатками на суму 190 083,50 доларів США строком до 30.03.2016, відсотків за користування кредитом, визначених пунктом 3.1 основного зобов'язання, а також сплати комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат з звернення стягнення на предмет іпотеки, в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Відсотки за користування кредитом сплачуються іпотекодавцем іпотекодержателю згідно з пунктом 3.4 основного зобов'язання. У випадку зміни сторонами основного зобов'язання, в тому числі процентної ставки за користування кредитними ресурсами, іпотекодавець зобов'язується невідкладно укласти з іпотекодержателем відповідний договір про внесення змін до цього договору.

Пунктом 3 договору іпотеки встановлено, що узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про експертну оцінку, становить 3 252 200 грн.

Відповідно до пункту 4 договору іпотеки предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.B. 30.06.2006 за реєстровим № з-229, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 30.06.2006 за номером 1403427.

Згідно з пунктом 9 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

Умовами пункту 10 договору іпотеки визначено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено іпотекодавцем виключно в судовому порядку; згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в підпункті 10.3.1 та 10.3.2 цього пункту договору: задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", або: продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" належним чином виконало свої зобов'язання перед ТОВ "Прано Інвест" в частині надання кредиту.

Разом з тим судами встановлено, що ТОВ "Прано Інвест" не виконувало належно своїх зобов'язань перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, що призвело до виникнення у ТОВ "Прано Інвест" строкової заборгованості за кредитом перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі 128 615,85 доларів США грн., простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 58 467,65 доларів США, строкової заборгованості за відсотками у розмірі 1 734,60 доларів США, простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 32 863,43 доларів США.

Крім того, зважаючи на те, що позичальник прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 613у-01-06 від 30.06.2006, сума пені за порушення строків сплати зобов'язань склала 202 564,85 грн.

Наведені обставини слугували підставою для звернення банку до позичальника з вимогою про погашення заборгованості від 19.03.2015 № 9-243110/4533 та сплату кредиту у повному обсязі.

Також в порядку статі 35 Закону України "Про іпотеку" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до ТОВ "Прано Інвест" з вимогою № 9-243110/4532 від 19.03.2015 про сплату коштів за кредитним договором № 613у-01-06 від 30.06.2006 у загальному розмірі 5 134 291,67 грн. та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Проте вказані вимоги банка були залишені позичальником без виконання, що стало підставою для звернення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до господарського суду з позовом про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення № 24, загальною площею 92,00 кв.м., що знаходяться в будинку під № 5 по вул. Червоноармійській в м. Києві, які належать ТОВ "Прано Інвест" на праві приватної власності та є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки №1595И/0606 від 30.06.2006, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 613у-01-06 від 30.06.2006 у загальному розмірі 5 134 291,67 грн., шляхом визнання права власності на зазначене майно за позивачем за ціною 3 252 200 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Так приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з обставин справи та умов кредитного договору № 613у-01-06 від 30.06.2006, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено неналежне виконання ТОВ "Прано Інвест" своїх зобов'язань перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за вказаним кредитним договором, що призвело до наявності у позичальника перед банком строкової заборгованості за кредитом у розмірі 128 615,85 доларів США грн., простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 58 467,65 доларів США, строкової заборгованості за відсотками у розмірі 1 734,60 доларів США, простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 32 863,43 доларів США, а також пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 202 564,85 грн. Судами встановлено, що нарахування зазначених заборгованості та пені відповідає наведеним нормам Цивільного і Господарського кодексів України, та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". При цьому доказів погашення вказаних заборгованості та пені ТОВ "Прано Інвест" надано не було.

Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає такий вид забезпечення виконання зобов'язання як, зокрема, застава.

За приписами частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 33 Закону встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За приписами частин 1, 3 статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Звертаючись до місцевого господарського суду з позовом про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ "Прано Інвест" на праві приватної власності та є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № 1595И/0606 від 30.06.2006, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за ціною 3 252 200 грн., останній керувався узгодженою сторонами вартістю предмету іпотеки за вказаним договором іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про експертну оцінку станом на 2006 рік.

Приймаючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, в частині визначення вартості нерухомого майна ТОВ "Прано Інвест", що є предметом іпотеки за договором іпотеки № 1595И/0606 від 30.06.2006, керувався наявним в матеріалах справи Звітом про незалежну оцінку майна, що була проведена незалежним суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством "Аналітичне Бюро Інновацій та Консалтингу" 26.05.2015, відповідно до якого вартість предмета іпотеки склала 5 652 000 грн.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суди повинні виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до частини 6 статті 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов'язана довести інший розмір, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи. Початкова ціна предмета іпотеки не береться до уваги судом у разі заявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього, оскільки згідно із частиною 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. (див. Лист Верховного Суду України від 01.02.2015 "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна", розділ VII "Звернення стягнення на предмет іпотеки").

Отже, суди першої та апеляційної інстанції, керуючись зазначеними приписами чинного законодавства та приймаючи рішення про часткове задоволення позову, на думку колегії суддів касаційної інстанції дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення № 24 загальною площею 92,00 кв.м., що знаходиться в будинку під № 5 по вул. Червоноармійській в м. Києві, що належить ТОВ "Прано Інвест" на праві приватної власності та є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки №1595И/0606 від 30.06.2006, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 5 134 291,67 грн. за кредитним договором № 613у-01-06 від 30.06.2006, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за ціною 5 652 000 грн.

І відповідно доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судами його права на отримання значно вищої вартості предмету іпотеки, а також норм процесуального права, зокрема щодо необґрунтованої відмови у задоволенні клопотань ТОВ "Прано інвест" про призначення судової бухгалтерської експертизи, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Стосовно призначення експертизи додатково слід зазначити, що це питання чинне законодавство відносить на розсуд суду, і в даному випадку призначення такої експертизи не є обов'язковим з огляду на те, що вартість предмета іпотеки станом на 2015 рік, а саме - нежилих приміщень № 24, загальною площею 92,00 кв.м., що знаходяться в будинку під № 5 по вул. Червоноармійській в м. Києві, була визначена на підставі Звіту про незалежну оцінку майна від 26.05.2015.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прано Інвест" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у справі № 910/12426/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова