ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 918/1385/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Корнілова Ж.О. і Круглікова К.С.

розглянув касаційну скаргу Костопільської центральної районної лікарні, м. Костопіль Рівненської області (далі - Лікарня),

на рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.2016 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016

зі справи № 918/1385/15

за позовом комунального підприємства "Костопільводоканал", м. Костопіль Рівненської області (далі - Підприємство),

до Лікарні

про стягнення 104 521,10 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.02.2016 (суддя Романюк Р.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 (колегія суддів у складі: Василишин А.Р. - головуючий, Філіпова Т.Л. і Бучинська Г.Б.): позов задоволено; з Лікарні стягнуто на користь Підприємства заборгованість у сумі 104 521,10 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Лікарня просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

17.01.2014 Підприємством та Лікарнею укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію № 73 (далі - Договір), за умовами якого:

- Підприємство забезпечує водопостачання Лікарні до місця приєднання останної до комунальних водопроводів, а також приймає стічні води у комунальну каналізацію та очищує їх. Об'єми і характеристика води та стоків, вид послуг, що надаються, наведені в додатку № 1 до цього договору (пункт 1.1);

- кількість води, використаної Лікарнею, визначається за показаннями перевірених і опломбованих водолічильників (пункт 3.1);

- за відсутності водолічильника кількість використаної води визначається розрахунковим методом згідно з даними Лікарні, до терміну, встановленого пунктом 2.4 даного договору, чи в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 3.2 );

- якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від Лікарні та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. Такий порядок зберігається до встановлення нового водолічильника, але не більше 2-х місяців, сплином цього строку та неустановлення нового водолічильника водокористування визначається відповідно до пункту 3.3 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190) (пункт 3.4);

- Підприємство має право вимагати сплати заборгованості Лікарнею незалежно від моменту її виникнення (пункт 3.9);

- у всіх випадках, які не передбачені цим договором, Підприємство і Лікарня зобов'язані керуватись "Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України", "Правилами прийняття стічних вод промислових підприємств у міську каналізаційну мережу", рішенням органів місцевого самоврядування та іншими нормами чинного законодавства (пункт 5.3);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання двома сторонами і діє протягом одного року; з моменту набрання чинності даним договором припиняється дія аналогічного договору між тими ж сторонами про той же предмет (пункт 6.1).

На виконання Договору Підприємство протягом 2014 року надало Лікарні послуги з постачання води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію, а Лікарня згідно з виставленими актами виконаних робіт сплатила їх вартість.

Разом з тим Лікарня з січня 2014 року по грудень 2014 року здійснювала споживання води за відсутності приладу обліку.

Відповідно до абзацу третього пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі - Правила № 630) у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Керуючись пунктом 3.4 Договору та абзацом третім пункту 15 Правил № 630, Підприємство здійснило Лікарні перерахунок вартості спожитих послуг за період з 15.03.2014 по 15.12.2014 та донарахувало їй вартість наданих послуг у сумі 104 521,10 грн. Підприємство відповідні нарахування здійснило на підставі даних Лікарні, застосувавши норми споживання (Державні будівельні норми В.2.5-64:2012, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.10.2012 № 553); даний розрахунок перевірено судом першої інстанції.

Оскільки факт споживання Лікарнею послуг протягом січня - грудня 2014 року за відсутності приладу обліку підтверджено, то Підприємство має правові підстави для нарахування вартості цих послуг протягом березня - грудня 2014 року за встановленими нормативами (нормами) споживання в порядку, визначеному Правилами № 630.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

03.11.2015 Підприємство направило Лікарні претензію про сплату заборгованості в сумі 104 521,10 грн. Лікарня у відповіді від 16.11.2015 № 2166/01-14/15 на дану претензію зазначила, що на виконання Договору проводила оплати за надані послуги за період з 15.03.2014 по 15.12.2014 згідно з виставленими позивачем актами виконання робіт, і станом на 01.11.2015 заборгованість зі сплати за водовідведення відсутня.

Відповідно до абзацу другого пункту 1.1 Правил № 190 вони є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.

Дослідивши положення Правила № 630, суд дійшов висновку, що дані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відповідно до пункту 17 Правил № 630 послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води, згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку.

Виходячи з характеру правовідносин, що склалися між сторонами, та умов Договору, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Правил № 190, про що безпосередньо свідчать положення самих же правил та умови Договору. Оскільки Правила № 190 є спеціальним нормативним документом щодо розрахунку об'єму послуг з водовідведення, то Підприємство, в разі дійсної наявності заборгованості Лікарні, при проведенні розрахунків безоблікового водокористування мало би застосовувати саме їх норми.

Розрахункові витрати води не є нормами водоспоживання, а тому й не можуть бути використані саме як нормативи споживання для розрахунку заборгованості при безобліковому споживанні води в порядку, визначеному Правилами № 630.

Підприємством на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції були подані суду письмові пояснення з приводу застосування Правил № 630 та розрахунок витрат води "по відповідачу" відповідно до Правил № 190, на підставі якого Лікарні було нараховано 768 424,32 грн. (із застосуванням таблиці Шевелєва).

У першому кварталі березня 2015 року Державною фінансовою інспекцією у Рівненській області була проведена ревізія фінасово-господарської діяльності Підприємства за період з 01.01.2012 по 31.01.2015, про що 16.04.2015 було складено акт ревізії № 17-06-06/12.

З даного акта вбачається, що ревізією було встановлено ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого порядку, а саме внесення даних до актів прийняття виконаних робіт з надання послуг водопостачання та водовідведення за період березень-грудень 2014 року на суму 104 521,10 грн., що призвело до втрати доходів у цій сумі. Внаслідок допущеного порушення Підприємство недоотримало доходи, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) у сумі 104 521,10 грн.

Результати ревізії не є підставою для стягнення з Лікарні суми збитків, оскільки акт фіксує можливе бюджетне порушення саме Підприємства, а не Лікарні. Докази відшкодування Підприємством державному бюджету України сум недоотриманих доходів, що могли б бути підставою для стягнення даних коштів з Лікарні в порядку статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відсутні.

При проведенні розрахунку недоотриманого доходу Підприємства в сумі 104 521,10 грн. було застосовано нормативи споживання, затверджені розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 02.11.1995 № 177 "Про затвердження норм витрат води для споживачів населених пунктів Рівненської області", та в ході ревізії було встановлено, відповідно до даних, поданих Лікарнею (лист від 09.02.2015 № 312/01-14/15) та затверджених норм витрат води, що місячна кількість використаної води в зазначеному періоді становить 1611,10 куб.м.

Між тим, Підприємством при проведенні розрахунку заборгованості Лікарні як нормативи споживання були використанні Державні будівельні норми В.2.5-64:2012, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.10.2012 № 553.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника із задоволенням позову зі справи.

Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Оскаржувані судові рішення цим вимогам не відповідають.

Господарські суди дійшли передчасного висновку про задоволення позову, оскільки не перевірили правову природу заявленої до стягнення суми: чи йдеться про заборгованість за Договором, чи про збитки.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частина друга статті 623 ЦК України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у виконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника.

Попередні судові інстанції не встановили наявності всіх складових умов відповідальності у вигляді стягнення 104 521,10 грн., не з'ясували наявності вини відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та недоотриманим доходом позивача.

Таким чином, у розгляді даної справи попередні судові інстанції не встановили належним чином обставин, що входять до предмета доказування в даній справі і мають істотне значення для правильного вирішення спору в ній, припустившись, відтак, неправильного застосування вимог статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Костопільської центральної районної лікарні задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 зі справи № 918/1385/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Ж. Корнілова

Суддя К. Круглікова