ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 916/1930/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Плюшка І.А., Самусенко С.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 р.у справі№ 916/1930/15 господарського суду Одеської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (надалі - ПАТ "Креді Агріколь Банк")до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" (надалі - ТОВ "Вадіта"); 2) Приватного підприємства "Вікторія-Н" (надалі - ПП "Вікторія-Н")провизнання кредиторських вимог та зобов'язання включити кредиторські вимоги до передавального акту за участю представників: від позивача- Перевертун Володимир Григоровичвід відповідача-1- не з'явилися від відповідача-2- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Вадіта" та ПП "Вікторія-Н" про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Вадіта" за кредитними договорами № 617-Ю від 06.12.2006 р. і № 287-А від 22.06.2007 р. в загальній сумі 952 789,94 грн. та зобов'язання включити їх до передавального акту в частині зобов'язань, які визнані комісією з припинення (реорганізації) ТОВ "Вадіта" (з урахуванням заяви від 10.07.2015 р.).

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2015 р. (суддя Демешин О.А.) позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 р. (головуючий суддя Бєляновський В.В., судді: Величко Т.А., Таран С.В.) рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2015 р. скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 р. відновлено ПАТ "Креді Агріколь банк" строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 р., касаційну скаргу ПАТ "Креді Агріколь банк" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 26.07.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів ст. ст. 43, 45, 47 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 06.12.2006 р. між Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", та ТОВ "Вадіта" (позичальник) укладено кредитний договір № 617-Ю, відповідно до умов якого Банк відкриває позичальнику відзивну поновлювальну кредитну лінію у розмірі 500 000, в рамках якої Банк надає позичальнику кредит, з кінцевим строком погашення до 05.12.2008 р., для поповнення обігових коштів, з відсотковою ставкою: 22 % річних, а позичальник зобов'язався забезпечити повне погашення кредиту, відсотків за кредитом та плати за обслуговування кредитної лінії в строк до 05.12.2008 р.

Також, 22.06.2007 р. між Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", та ТОВ "Вадіта" (позичальник) укладено кредитний договір № 287-А, за умовами якого Банк надає, позичальник отримує кредит у розмірі 411 600 грн., строк користування кредитом до 22.06.2010 р. включно, для придбання автомобільного крану на базі вантажного автомобіля МАЗ-533702, з процентною ставкою: 18 % річних, а позичальник зобов'язався забезпечити повне погашення кредиту, процентів за кредитом та комісій в строк до 22.06.2010 р.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 617-Ю від 06.12.2006 р., між ТОВ "Вадіта" та Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" було укладено договір застави майнових прав від 06.12.2006 р., а також договір застави товарів на складі від 06.12.2006 р. та договір застави від 22.06.2007 р. Предметом застави за вказаним договором є вантажний кран 10-20 АК КТА-18 на базі вантажного автомобілю МАЗ-533702-246, реєстраційний номер ВН2925АВ, зареєстрований РЕВ-2 ДАІ м. Одеси 21.06.2007 р.

Судами попередніх інстанцій також було з'ясовано, що рішенням господарського суду Одеської області від 22.03.2010 р. у справі № 17/1-10-83 задоволено частково позов та стягнуто з ТОВ "Вадіта" на користь Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" заборгованість в розмірі 629 897,74 грн. за кредитним договором № 617-Ю від 06.12.2006 р., з яких 499 908,03 грн. неповернутого кредиту, 59 640,02 грн. відсотків за користування кредитом, 63 879,42 грн. пені, 6 234,27 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ, на виконання якого 26.04.2010 р. господарським судом було видано відповідний наказ.

Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2010 р. у справі № 25/57-10-1486 задоволено частково позов та стягнуто з ТОВ "Вадіта" на користь Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" заборгованість в розмірі 322 892,20 грн. за кредитним договором № 287-А від 22.06.2007 р., з яких: 68 600 грн. поточної заборгованості за кредитом, 171 500 грн. заборгованості по простроченому кредиту, 53 530,52грн. заборгованості по сплаті відсотків за кредитом, 20 242,18 грн. пені за порушення строку повернення кредиту, 5 589, 20 грн. пені за порушення строку сплати відсотків за кредитом, 3 194,72 грн. державного мита та 235,58 грн. витрат на ІТЗ, на виконання якого 04.06.2010 р. господарським судом було видано відповідний наказ.

З матеріалів справи вбачається та судами підтверджено, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про повне чи часткове виконання вказаних судових рішень, в матеріалах справи немає.

Місцевим та апеляційним господарськими судами було також досліджено, що з 12.09.2014 р. ТОВ "Вадіта" знаходиться в стадії припинення за рішенням його засновників (учасників), що підтверджується відповідним витягом з ЄДРПОУ.

Так, 10.11.2014 р. позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії з припинення ТОВ "Вадіта" з заявою № 13206/5162, в якій просив визнати його кредитором за грошовими вимогами про стягнення з ТОВ "Вадіта" заборгованості в загальному розмірі 952 789,94 грн. та включити їх до реєстру майнових вимог кредиторів.

У відповідь на дане звернення, голова ліквідаційної комісії з припинення відповідача листом повідомив позивача про неможливість задоволення його кредиторських вимог у зв'язку з неподанням позивачем первинних документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів на суму 500 000 грн. по кредитному договору № 617-Ю від 06.12.2006 р. та грошових коштів на суму 411 600 грн. по кредитному договору № 278-А від 22.06.2007 р., а також судових рішень чи інших виконавчих документів (а не їх копії), за підписом особи, повноваження якої засвідчені належним чином, згідно наказу Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55. Вказаний лист було отримано позивачем 08.12.2014 р.

Як встановлено судами, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Вадіта", оформлених протоколом № 20 від 06.12.2014 р., та рішенням засновника ПП "Вікторія-Н" № 5-15 від 06.12.2014 р. затверджено передавальний акт від 06.12.2014 р., складений та підписаний комісією з припинення ТОВ "Вадіта" і директором ПП "Вікторія-Н", згідно з яким під час припинення (реорганізації) ТОВ "Вадіта" шляхом приєднання, передано до ПП "Вікторія-Н": 1) Основні засоби (акт № 1 приймання - передачі основних засобів, майна, майнових прав, немайнових прав, додаток № 1); 2) Поточну документацію (акт № 2 правовстановлюючі документи товариства, документи про право власності майном і майновими правами, печатки та штампи, додаток № 2); 3) Розшифровку кредиторських зобов'язань (акт № 3 - зобов'язання, які визнані комісією з припинення, додаток № 3); 4) Розшифровку кредиторських зобов'язань (акт № 4 - зобов'язання, які оспорюються кредиторами, додаток № 4); 5) Розшифровку дебіторських зобов'язань (акт № 5, додаток № 5). При цьому, як вбачається з додатку № 4 до даного передавального акту, вимоги ПАТ "Креді Агріколь Банк" в сумі 952 789 гривень включені до акту № 4 приймання-передачі боргових зобов'язань, як такі, що не визнані комісією з припинення (реорганізації) ТОВ "Вадіта" внаслідок безнадійної заборгованості з підстав спливу строку давності.

Звертаючись до господарського суду Одеської області з відповідним позовними вимогами, ПАТ "Креді Агріколь Банк" просив визнати його кредиторські вимоги до ТОВ "Вадіта" за кредитними договорами № 617-Ю від 06.12.2006 р. і № 287-А від 22.06.2007 р. в загальній сумі 952 789,94 грн., які були відхилені ліквідаційною комісією ТОВ "Вадіта", та зобов'язати включити їх до передавального акту в частині зобов'язань, які визнані комісією з припинення (реорганізації) ТОВ "Вадіта".

Так, місцевий господарський суд, приймаючи рішення про задоволенні позову виходив із того, що вимоги позивача підтверджені рішеннями суду в загальній сумі 952 789,94 грн. в порушення вимог закону не були розглянуті головою комісії ОСОБА_1, у зв'язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Водночас, господарський суд апеляційної інстанцій, скасувавши вказане рішення та відмовивши в задоволенні позову, дійшов протилежного висновку та вказав, що письмове повідомлення голови ліквідаційної комісії з припинення ТОВ "Вадіта" про відмову у задоволенні його кредиторських вимог позивач отримав 08.12.2014 р., а отже, виходячи з положень ст. 112 ЦК України щодо права кредитора на звернення до суду із позовом до ліквідаційної комісії у разі отримання від неї відмови про задоволення його кредиторських вимог (або ж ухилення від їх розгляду) протягом одного місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, останнім днем строку для подання позивачем даного позову було 09.01.2015 р., при цьому, з позовом ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернулося до господарського суду тільки 07.05.2015 р.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та необґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Згідно зі ст. 105 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За змістом статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 112 ЦК України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Так, приймаючи постанову про відмову в задоволенні заявлених ПАТ "Креді Агріколь Банк" позовних вимог, Одеський апеляційний господарський суд в обґрунтування оскаржуваного судового акту послався на письмове повідомлення голови ліквідаційної комісії з припинення ТОВ "Вадіта" про відмову у задоволенні кредиторських вимог позивача.

Однак, суд апеляційної інстанції, в порушення приписів норм чинного процесуального законодавства, належним чином не дослідив зміст вказаного письмового повідомлення на предмет наявності саме "відмови" ПАТ "Креді Агріколь Банк" у задоволенні вимоги про включення його кредиторських вимог.

У свою чергу, зазначене вище письмове повідомлення взагалі залишилося поза увагою господарського суду Миколаївської області, який обмежився тільки посиланням в рішенні на наявність такого документу без з'ясування його змісту і, відповідно, можливого випливу останнього на результати вирішення спору у даній справі.

Враховуючи, що завданням судочинства є захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів осіб та недопущення порушення прав та інтересів інших осіб, а рішення суду повинно прийматись на засадах справедливості і розумності, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що, приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 р. та рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2015 р. у справі № 916/1930/15 скасувати.

Справу № 916/1930/15 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко