ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Справа № 921/410/16-г/10 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Студенця В.І., Бондар С.В., Васищака І.М.,за участю представників сторін:позивача - Авдєєнко В.В. відповідача - ОСОБА_5,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт"на постанову від Львівського апеляційного господарського суду 26.01.2017та на рішення відГосподарського суду Тернопільської області 08.09.2016у справі№ 921/410/16-г/10за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6проповернення коштів в сумі 73 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт" (далі - ТОВ "Біоененергопродукт") звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6.) про повернення коштів в сумі 73000,00 грн., як безпідставно набутих.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2016 порушено провадження у справі №921/410/16-г/10 за позовом ТОВ "Біоененергопродукт" до ФОП ОСОБА_6 про повернення коштів 73000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області (суддя Півторак М.Є.) від 08.09.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Орищин Г.В. - головуючий суддя, судді Галушко Н.А., Кордюк Г.Т.) від 26.01.2017 рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2017, ТОВ "Біоененергопродукт" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2017 прийнято касаційну скаргу ТОВ "Біоененергопродукт" до провадження та призначено до розгляду на 28.04.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що у червні 2016 між ТОВ "Біоененергопродукт" та ФОП ОСОБА_6 тривали перемови щодо виконання ФОП ОСОБА_6 робіт по зачистці земельної ділянки в селі Куряни Бережанського району Тернопільської області із залученням власної техніки та щодо укладення між сторонами відповідного договору. Вказані обставини не заперечуються сторонами та в якості підтвердження цих обставин сторони посилаються на обмін між ними листами в електронному вигляді, яка визнається сторонами і зазначається, що стосується даного спору.

В ході перемов, як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_6 виставив ТОВ "Біоененергопродукт" рахунок № 81 від 08.06.2016 на оплату товарів (робіт, послуг) на загальну суму 90272,00 грн. У вказаному рахунку визначено перелік товарів (робіт, послуг), такі як: подача механізмів на об'єкт, послуги екскаватором, послуги КАМАЗ, повернення механізмів на об'єкт, кількість годин та кілометражу роботи, а також зазначена ціна цих робіт. ТОВ "Біоененергопродукт" не заперечує обставин отримання цього рахунку.

ТОВ "Біоененергопродукт" 09.06.2016 за платіжними дорученнями №97, №98 перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_6 73000,00 грн із призначенням платежу "за послуги спецтехніки згідно з рах. №81 від 08.06.2016 без ПДВ".

Також, судами попередніх інстанцій на підставі електронних листів між сторонами та поясненнями сторін встановлено, що відповідач фактично виконав частину робіт. Проте, відповідач вказує на те, що позивач у зв'язку з незгодою щодо розрахунків об'ємів виконаних робіт та їх вартості відмовився від підписання актів-приймання виконаних робіт, які ним проводились в період з 13.06 по 24.06.2016.

ТОВ "Біоененергопродукт" посилаючись на те, що письмовий договір на виконання робіт між сторонами не був укладений, вважає, що кошти у розмірі 73000,00 грн були перераховані відповідачу без достатньої правової підстави. Вказані обставини стали підставою для подання даного позову предметом якого є матеріально-правова вимога ТОВ "Біоененергопродукт" до ФОП ОСОБА_6 про повернення коштів в сумі 73000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набутих.

Главою 83 ЦК України визначені загальні підстави для виникнення зобов"язання у зв"язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст. 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема: договори та інші правочини.

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України передбачено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З урахуванням зазначених норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, щодо вчинення сторонами дій спрямованих на виникнення між ними цивільних прав та обов'язків, а саме виставлення відповідачем рахунку на оплату робіт, часткову оплату позивачем цього рахунку та часткове виконання відповідачем обумовлених сторонами робіт, а також листування сторін щодо спірних правовідносин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки попередніх судових інстанцій про виникнення між сторонами господарських зобов'язань з виконання робіт, за якими обов'язку відповідача виконати роботи кореспондується обов'язок позивача їх оплатити.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що кошти у розмірі 73000,00 грн були перераховані позивачем на рахунок відповідача на виконання господарських зобов'язань з виконання робіт, які виникли між сторонами, дійшли вмотивованого висновку, що вказані кошти були набуті відповідачем за наявності їх правової підстави.

З урахуванням фактичних обставин справи та правової конструкції кондикційних зобов'язань (ст. 1212 ЦК України), колегія суддів вважає висновки попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів ТОВ "Біоенергопродукт", викладених у касаційній скарзі, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2016 у справі №921/410/16-г/10 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Васищак І.М.