ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Справа № 914/1353/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Панової І.Ю., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс"

на ухвалу та на постановугосподарського суду Львівської області від 02.11.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017

у справі№ 914/1353/16 господарського суду Львівської областіза заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет"пробанкрутстволіквідатор Кривич Руслан Івановичв судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс"Янків І.М. В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.06.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (далі - ТОВ "Мальви-Маркет") за процедурою, передбаченою ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Львівської області від 20.07.2016 ТОВ "Мальви-Маркет" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Босака О.Є.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" (далі - ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс") звернулося в порядку ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з заявою про грошові вимоги до боржника на суму 1665848,18 грн., що складаються з заборгованості по відшкодуванню витрат кредитора по орендній платі за землю за договором про будівництво №0704/10 від 07.04.2010; штрафу за прострочення по відшкодуванню витрат кредитора по орендній платі за землю за договором про будівництво №0704/10 від 07.04.2010 на суму 10812,30 грн.; пені за прострочення по відшкодуванню витрат кредитора по орендній платі за землю за договором про будівництво №0704/10 від 07.04.2010 на суму 1995,71 грн., інвестиційного внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова за договором про будівництво №0704/10 від 07.04.2010 на суму 1598076,05 грн.; суми судового збору у справах господарського суду Львівської області №914/644/14 на суму 31961,52 грн. та №914/219/16 на суму 1378,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.11.2016 (суддя Артимович В.М.) визнано грошові вимоги ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" в сумі 38566,61 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Мальви-Маркет", з яких 2756,00 грн. (судовий збір) - перша черга; 23002,60 грн. (основний борг) - третя черга; 12808,01 грн. (неустойка) - шоста черга; в задоволенні решти грошових вимог відмовлено.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Львівської області від 02.11.2016, ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 (колегія суддів: Желік М.Б., Костів Т.С., Галушко Н.А.) апеляційну скаргу задоволено частково; ухвалу господарського суду Львівської області від 02.11.2016 скасовано в частині визнання вимог ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" у розмірі 3806,57 грн. штрафу та 1493,08 грн. пені; у цій частині прийнято нове рішення, яким у визнанні вимог у розмірі 3806,57 грн. штрафу та 1493,08 грн. пені відмовлено; в решті ухвалу господарського суду Львівської області від 02.11.2016 залишено без змін.

ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 02.11.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017, прийняти нове рішення, яким включити до реєстру кредиторів вимоги ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" до ТОВ "Мальви-Маркет" в сумі 1665848,18 грн.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Відповідно до ч.6 ст.23 Закону заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що після публікації оголошення про банкрутство ТОВ "Мальви-Маркет" до господарського суду надійшла заява з грошовими вимогами до боржника від ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс". Вимоги ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" (далі - кредитор) до боржника ґрунтуються на укладеному договорі №0704/10 від 07.04.2010 про будівництво. За цим договором передбачалась сплата боржником на користь кредитора орендної плати та земельного податку за земельну ділянку території забудови, за прострочення зазначених платежів договором передбачалась сплата неустойки.

Крім того, кредитор посилався на те, що 28.11.2008 між ним та Львівською міською радою укладено договір №158 про сплату інвестиційного внеску, яким передбачалось, що ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" (як інвестор) зобов'язується сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова в сумі 2417365,74 грн. На виконання цього договору ним було сплачено 96695,00 грн. В подальшому, згідно з умовами договору про будівництво ТОВ "Мальви-Маркет" зобов'язувалося здійснювати фінансування витрат, зокрема, зі сплати інвестиційного внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова (п.2.2.2 договору №0704/10 від 07.04.2010).

Кредитором зазначено, що згідно рішення господарського суду Львівської області від 19.01.2015 у справі №914/644/14 постановлено солідарно стягнути з кредитора та боржника на користь Департамента економічної політики Львівської міської ради 1598076,05 грн. заборгованості зі сплати інвестиційного внеску та 31961,52 грн. судового збору. А рішенням господарського суду Львівської області від 04.04.2016 у справі №914/219/16 зобов'язано боржника виконати п.2.2.2 договору про будівництво №0704/10 від 07.04.2010 та сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.04.2010 між ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" (по тексту договору сторона 1) та ТОВ "Мальви-Маркет" (по тексту договору сторона 2) укладено договір № 0704/10 про будівництво, відповідно до якого сторона 1 як власник та орендар двох земельних ділянок, що включаються до складу земельної ділянки території забудови, наділена функціями замовника спорудження об'єкта будівництва, а сторона 2 здійснює будівництво об'єкта, технічний нагляд; приймає на себе функції генпідрядника, що стосується будівництва та здачі/прийняття в експлуатацію об'єкта; здійснює в порядку і на умовах, передбачених цим договором, за рахунок власних та залучених коштів фінансування будівництва об'єкта згідно з чинним законодавством України.

Зазначеним договором про будівництво встановлено порядок та терміни відшкодування витрат сторони-1 із сплати орендної плати та земельного податку за земельну ділянку території забудови (2-3 п.3.3.29. Договору).

Судами встановлено, що на виконання умов договору про будівництво (орендна плата за землю) сторонами підписані акти здачі - прийняття робіт за №ОУ-1000162 від 30.09.2014, № ОУ-1000172 від 31.10.2014, № ОУ-1000178 від 28.11.2014, № ОУ-1000188 від 31.12.2014, від ОУ-0000001 від 31.01.2015, №ОУ-0000016 від 30.04.2015, № ОУ-0000022 від 31.05.2015, № ОУ-0000029 від 30.06.2015 на загальну суму 21 624,60 грн. Докази здійснення боржником оплати вказаних актів у матеріалах справи відсутні.

Посилаючись на ст.610, 611 ЦК України, суд апеляційної інстанції визнав підтвердженою та обґрунтованою суму заборгованості зі сплати орендної плати та земельного податку за земельну ділянку території забудови 21 624,60 грн. Враховуючи приписи ч.6 ст.232 ГК України, суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з висновками суду першої інстанції відносно розміру неустойки, заявленої кредитором за прострочення основної заборгованості.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п.15.8 договору про будівництво у разі порушення стороною-2 строків платежів згідно з п.3.3.29 цього договору, вона сплачує на користь сторони-1 пеню в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ від суми невиконаного (невчасно виконаного) зобов'язання за кожен день прострочення та штрафну неустойку залежно від терміну прострочення: до 30 днів 10% від суми заборгованості, від 31-90 днів 30% від суми заборгованості, понад 90 днів 50% від суми заборгованості.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з вимогами ч.6 ст.232 ГК України, ст. 253 ЦК України та висновками Верховного Суду України, які викладені у постанові від 15.04.2015 року № 3-53гс15, від 30.09.2014 у справі № 904/9083/13, від 11.12.2012 №10/065-11№ 3-62гс12, нарахування пені повинно відбуватися з моменту виникнення прострочення зобов'язання, в даному випадку щодо кожного підписаного акта окремо, та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції встановив, що кредитор, посилаючись на акти здачі - прийняття робіт, невірно нарахував пеню за прострочення основної заборгованості, тому, враховуючи повноваження суду, здійснюючи перерахунок пені у відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України, ст. 253 ЦК України, визнав обґрунтованою суму пені в розмірі 502,63 грн.

Відносно штрафу, передбаченого п.15.8 договору, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого суду щодо обґрунтованості суми 10 812,30 грн., як вказав заявник, виходячи з наступного.

Як зазначено в п.15.8 договору, у разі порушення стороною-2 строків платежів згідно з п.3.3.29 цього договору, вона сплачує на користь сторони-1 штрафну неустойку залежно від терміну прострочення: до 30 днів 10% від суми заборгованості, від 31-90 днів 30% від суми заборгованості, понад 90 днів 50% від суми заборгованості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що прострочення понад 90 днів мало місце за актом № ОУ-1000162 від 30.09.2014 на суму 1 062,14 грн., за актом № ОУ-1000172 від 31.10.2014 на суму 1 062,14 грн., за актом № ОУ-1000178 від 28.11.2014 на суму 1 062,14 грн., за актом № ОУ-1000188 від 31.12.2014 на суму 1062,14 грн., за актом від ОУ-0000001 від 31.01.2015 на суму 1 062,14 грн. Прострочення за актом №ОУ-0000016 від 30.04.2015 на суму 8 156,95 грн., яке виникло 15.05.2015, до 01.08.2015 тривало 78 днів, за актом № ОУ-0000022 від 31.05.2015 на суму 5 437,97 грн., яке виникло з 15.06.2015, тривало 47 днів, за актом № ОУ-0000029 від 30.06.2015 на суму 2 718,98 грн. яке виникло з 15.07.2015, тривало 17 днів.

Враховуючи умови договору та терміни прострочення, суд апеляційної інстанції встановив, що загальний розмір штрафу становить 7 005,73 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що заборгованість за договором № 0704/10 від 07.04.2010 та за актами здачі-прийняття робіт становить 29 132, 96 грн., з яких 21 624,60 грн. основного боргу, 502,63 грн. пені, 7 005,73 грн. штрафу.

Відносно вимог кредитора у розмір 1598076,05 грн., який заявлений на підставі рішень суду з посиланням на п.2.2.2 договору про будівництво, то суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість цих вимог, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2.2.2 договору про будівництво сторона 2 за власний рахунок зобов'язується вчинити дії, спрямовані на погодження проектної документації, переданої їй стороною-1, отримання технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва, прийняти від сторони 1 будівельний майданчик, здійснити будівництво об'єкта відповідно до проектної документації та чинних нормативно-правових актів, державних будівельних норм, правил, стандартів тощо у галузі будівництва і експлуатації об'єктів житлового та нежитлового призначення, здійснювати постійне, безперебійне та повне фінансування будівництва об'єкта та інших витрат, передбачених цим договором, в т.ч. сплатити інвестиційний внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, вжити необхідних заходів, спрямованих на прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 19.01.2015 у справі № 914/644/14 позов Департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено повністю, стягнуто солідарно з ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" та ТОВ "Мальви-Маркет" на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради 1 598 076,05 грн. заборгованості зі сплати інвестиційного внеску, виконання рішення суду розтрочено.

Крім цього, рішенням господарського суду Львівської області від 04.04.2016 у справі №914/219/16 позов ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" задоволено повністю, зобов'язано ТОВ "Мальви-Маркет" виконати п. 2.2.2. договору про будівництво №0704/10 від 07.04.2010, укладеного між ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" та ТОВ "Мальви-Маркет" та сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова при будівництві багатоквартирного будинку за адресою: м. Львів, вул. Сумська, 8-10, стягнуто з ТОВ "Мальви-Маркет" на користь ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" 1378,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Сутність солідарного обов'язку полягає в тому, що лише виконання кредитору одним з боржників є підставою виникнення регресного зобов'язання. Боржник, який здійснив виконання, виступає в якості кредитора перед іншими боржниками та за вирахуванням частки, яка припадає на нього самого, може стягувати те, що він раніше виконав кредитору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до заяви ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" не додано доказів виконання солідарного обов'язку згідно з рішенням господарського суду Львівської області від 19.01.2015 у справі №914/644/14.

За таких обставин, колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість вимог кредитора до боржника на суму 1598076,05 грн. та 31961,52 грн. судового збору у справі № 914/644/14, оскільки кредитор на момент звернення з зазначеними вимогами не мав права на звернення до боржника з регресною вимогою.

Доводи заявника касаційної скарги відносно незастосування до спірних правовідносин (щодо вимог на суму 1598076,05 грн., які, на думку, заявника є збитками), ст.22 ЦК України, не приймаються до уваги колегією суду з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно змінювати підстави заяви кредитора, оскільки в силу приписів ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія дійшла висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі №914/1353/16 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді І.Ю. Панова

В.Ю. Поліщук