ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Справа № 910/4358/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Вовка І.В.,за участю представників сторін позивача - Драчова М.С.; відповідача - Ситник О.В., Климюк В.Ю., Лисенко М.М.; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпластик"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від08.02.2017та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід03.10.2016у справі№ 910/4358/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доПублічного акціонерного товариства "Укрпластик"простягнення 575 827, 76 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" (далі - ПАТ "Укрпластик") про стягнення грошових коштів за скид стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин у розмірі 521 367, 17 грн, інфляційних втрат в розмірі 8 780, 26 грн, 3% річних в розмірі 45 680, 33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 порушено провадження у справі № 910/4358/14 за позовом ПАТ "АК "Київводоканал" до ПАТ "Укрпластик" про стягнення 575 827, 76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду країни від 10.08.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Плотницька Н.Б.) від 03.10.2016 позов задоволено частково, суд стягнув з ПАТ "Укрпластик" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" плату за скид стічних вод із перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин у розмірі 521 367, 17 грн, в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 08.02.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 та рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2016, ПАТ "Укрпластик" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Скаржник посилається зокрема на те, що судами попередніх інстанцій не зазначено, на підставі яких нормативно-правових актів були визначені нормативи допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які відводяться до міської каналізації.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2017 касаційну скаргу ПАТ "Укрпластик" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Укрпластик", правонаступником якого є ПАТ "Укрпластик" (абонент) 25.04.2003 було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02351/5-04.

Відповідно до п. 1. договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватись за надані послуги відповідно до умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 року № 65.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник, зокрема приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 09.12.2010 з метою контролю якості стічних вод, що надходять від ПАТ "Укрпластик" у каналізаційні мережі м. Києва, представниками Управління екологічного нагляду ПАТ "АК "Київводоканал" (надалі - УЕН), в присутності представника відповідача, було здійснено відбір проб стічних вод для вимірювання показників складу та їх властивостей.

За результатами лабораторного дослідження, проведеного на підставі проб стічних вод від 09.12.2010 працівниками Управління екологічного нагляду ПАТ "АК "Київводоканал" (УЕН) було складено протокол (копія протоколу додається), в якому працівниками УЕН було зафіксовано невідповідність стічних вод, які ПАТ "Укрпластик" скидає в систему каналізації міста Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах № 37 та в Правилах приймання стічних вод у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.06.2003 № 1073 (Місцеві правила).

Діями щодо скиду стічних вод в систему каналізацій міста Києва з перевищенням вмісту в них забруднюючих речовин відповідач порушив вимоги ст. 32 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якої державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Вміст забруднюючих речовин за результатами проведених досліджень стічних вод відразу по чотирьом компонентам перевищив допустиму концентрацію (допустима концентрація - встановлений рівень концентрації забруднюючої речовини у стічних водах, які відводяться до міської каналізації) ДК), визначену Місцевими правилами:

- вміст азоту амонійного за результатами дослідження становить 27,40 г/м, ДК становить 20;

- окислюваність (ХСК) за результатами дослідження становить 1390,0 г/м, ДК становить 500,0;

- вміст заліза за результатами дослідження становить 3,28 г/м, ДК становить 2,0;

- вміст міді за результатами дослідження становить 2,41 г/м, ДК становить 0,3.

Останній відбір стічних вод ПАТ "Укрпластик" проводився 02.08.2010.

ПАТ "Укрпластик" за період з 09.09.2010 року до 09.12.2010 року (три календарних місяці) отримав послуг з водовідведення в обсязі 36 565 м/куб., загальною вартістю 44 243, 65 грн. Таким чином, розмір грошових коштів, з урахуванням Кк, за період з 09.09.2010 року до 09.12.2010 року, що підлягають стягненню з відповідача за скид ним стічних вод з перевищенням ДК становить 521 367, 17 грн.

Працівниками УЕН 15.12.2010 було направлено лист № 15/1886-л від 15.12.2010 про перевищення норм ДК, що були виявлені за результатами лабораторного дослідження проб стічних вод від 09.12.2010 та результати хімічного аналізу.

На виконання п. 6.2.18. Місцевих правил, після визначення обсягу скинутих відповідачем стічних вод в систему каналізації м. Києва, 11.03.2011 працівниками УЕН було направлено на адресу ПАТ "Укрпластик" розрахунок № 15/ДК-12/33-2010 та відповідний рахунок на оплату за скид стічних вод з перевищенням ДК.

ПАТ "АК "Київводоканал" обґрунтувало правомірність дій працівників УЕН під час взяття проб стічних вод 09.12.2010 у абонента ПАТ "Укрпластик" та складання розрахунку № 15/ДК-12/33-2010 підтверджено також постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2013 у справі № 26/185- 54/306 за позовом ПАТ "Укрпластик" до ПАТ "АК "Київводоканал" про визнання рахунку № 15/ДК-12/33-2010 неправомірно виставленим.

За твердженнями позивача, згідно з ч. 3 п. 2.4. Правил № 37 та п. 6.2.18. Місцевих правил ПАТ "Укрпластик" зобов'язане оплатити рахунок від 10.03.2011 року за скид стічних вод з перевищенням ДК згідно розрахунку 15/ДК-12/33-2010.

Станом на 01.03.2014 ПАТ "Укрпластик" в порушення ч. 3 п. 2.4. Правил № 37 та п. 6.2.18. Місцевих правил, зазначений рахунок від 10.03.2011 не сплатило.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "АК "Київводоканал" до ПАТ "Укрпластик" про стягнення 575 827, 76 грн, з яких 521 367, 17 грн - грошові кошти за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, 8 780, 26 грн - інфляційні втрати, 45 680, 33 грн - 3% річних.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що здійснений розрахунок плати за скид ПАТ "Укрпластик" стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 521 367, 17 грн відповідає положенням Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, та є обґрунтованим.

При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що нарахована постачальником абоненту плата за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин є оперативно-господарською санкцією. Оскільки зобов'язання щодо сплати оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, то господарські суди дійшли висновку, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних визнано необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що згідно із статтею 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 11112 ГПК України), повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду (п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України").

Суд касаційної інстанції, передаючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив, що судами попередніх інстанцій передчасно відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскільки судами не було визначено на якій підставі виникає обов'язок підприємства сплатити за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин та чи може бути такий обов'язок скасований у зв'язку з ненабранням сили локального акту - місцевих правил, яким визначено порядок розрахунку такої плати, за умови існування чинного підзаконного нормативно-правового акту - Інструкції № 37, якою такий порядок також передбачений.

Також судами не було перевірено обґрунтованості заявленого розміру плати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ст. 219 Господарського кодексу України).

Статтею 235 ГК України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно із частинами першою, другою ст. 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що нарахована постачальником абоненту плата за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин є оперативно-господарською санкцією.

Частиною 2 ст. 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що нарахована постачальником абоненту плата за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин є оперативно-господарською санкцією, а отже обов'язок підприємства сплатити за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин виник у зв'язку з порушенням ПАТ "Укрпластик" його господарського зобов'язання, що випливає з підпункту б) п. 2.1 договору, а не на підставі розрахунку № 15/ДК-12/33-2010.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки обґрунтованості заявленого розміру плати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, виходячи з такого.

Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (далі - Інструкція № 37).

Інструкція № 37 встановлює єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Підприємства скидають стічні води в системи комунальної чи відомчої каналізації та сплачують їм за послуги водовідведення відповідно до договорів з Водоканалами. Договори укладають на підставі місцевих Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста (далі - місцеві Правила приймання), Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, зареєстрованих у Мін'юсті України 22.07.94 за N 165/374 (далі - Правила користування), та цієї Інструкції (абз. 2 п. 1.3. Інструкції № 37).

Згідно з п. 3. 5 Інструкції № 37, якщо встановлений факт одночасного скиду до міської каналізації кількох забруднень у концентраціях, що перевищують ДК, коефіцієнт кратності К к визначають за формулою

Кк= Уni=1 С фі -Дкі

ДК і

де С фі - фактична концентрація в стічних водах Підприємства і-ї речовини;

ДК і - допустима концентрація і-ї речовини, яку встановлено договором або місцевими Правилами приймання для даного Підприємства.

Виходячи з навденого, обов"язок сплати коштів за скид стічних вод із перевищенням вмісту забруднюючих речовин виникає у разі виявлення перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, визначених місцевими правилами приймання або договром, у стічних водах підприємства, що скидаються у систему каналізації.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено, що договором від 25.04.2003 на послуги водопостачання та водовідведення № 02351/5-04 були визначені ДК і забруднюючих речовин; розпорядження "Про затвердження Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва" від 04.08.2009 № 876 не набрало чинності у зв'язку з його не опублікуванням; розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва" від 18.06.2003 року № 1073 не було зареєстроване Головному управлінні юстиції у м. Києві та не пройшло правової експертизи, у зв'язку з чим зазначений нормативно-правовий акт також не набрав чинності в установленому законом порядку.

Таким чином, з огляду на відсутність визначення в договорі та на рівні локального нормативно-правового акту ДК забруднюючих речовин, колегія суддів дійшла висновку про неможливість визначення розміру плати за скид стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування оперативно-господарської санкції та як наслідок для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (абз. 4 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані з достатньою повнотою, проте допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі № 910/4358/14 скасувати, прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" 13819, 87 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Вовк І.В.