ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Справа № 910/19935/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Дроботової Т.Б., Швеця В.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Ліквідатора Державної установи Міністерства оборони України "70 Управління начальника робіт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2017у справі№910/19935/16 Господарського суду міста Києваза позовомДержавної установи Міністерства оборони України " 70 Управління начальника робіт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мунлайт Іст"третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство оборони України,за участю Першого заступника військового прокурора Центрального регіону Українипроусунення перешкод у користуванні майном,У судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Корнішко В.М. (прокурор відділу ГПУ);

від позивача: Пилипенко В.В. (ліквідатор, посвідчення №1023 від 10.06.2013);

від відповідача: Григорян Г.Г. (адвокат);

від третьої особи №1: Кубік Я.С. (довіреність від 19.12.2016);

від третьої особи №2: не з'явилися;

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Державна установа Міністерства оборони України "70 Управління начальника робіт" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МУНЛАЙТ ІСТ" про усунення перешкод у користуванні майном на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконними діями відповідача, які перешкоджають позивачу у здійсненні його права на користування нежитловими будівлями за адресою: м. Київ, пров. Госпітальний, 16.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017, відмовлено у задоволені позовних вимог з підстав недоведеності позивачем права власності на спірні приміщення.

Ліквідатор Державної установи Міністерства оборони України "70 Управління начальника робіт" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2017 року і постанову Київського апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №75203659 від 08.12.2016 року не є належним доказом підтвердження права власності на майно.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мунлайт Іст" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, з підстав викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею ст. 386 Цивільного кодексу України, якою встановлено засади захисту права власності, передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведення документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи Міністерства оборони України "70 Управління начальника робіт" щодо використання будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Київ, пров. Госпітальний, 16, яка проведена з 25.06.2009 року по 01.07.2009 року, складено Акт №234 від 08.07.2009 року, в якому вказано, що будівлі, які знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Госпітальний, 16, а саме: 1) КПП (інв. номер 30/25); 2) Склад (інв. номер 34/25); 3) Склад (інв. номер 35/25); 4) АЗС (інв. номер 37/25); 5) Рампа (інв. номер 38/25) перебувають на балансовому обліку позивача. Інших доказів знаходження вищезазначеного майна на балансі позивача останнім суду не надано.

Проте, з витягу про державну реєстрацію прав №33295956 від 27.02.2012 року безсумнівно вбачається, що нежилі будівлі (літ. А) - 1 674,40 кв.м., нежилі будівлі (літ. Б) - 162,60 кв.м., нежилі будівлі (літ. В) - 130,80 кв.м., загальною площею 1 967,80 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Госпітальний, 16, належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "МУНЛАЙТ ІСТ" на підставі Договору купівлі-продажу № 224 від 28.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крижановською В.П., копія якого міститься в матеріалах справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем на надано доказів того, що він є власником спірних будівель, та відповідно може бути позивачем за негаторним позовом, з урахуванням чого вимога позивача про усунення перешкод у користуванні майном є неправомірною та відсутні підстави для її задоволення.

Доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, не спростовують висновків господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, судом не виявлено, то колегія суддів визнає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 910/19935/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Т.Б. Дроботова

В.О. Швець