Постанова ВГСУ від 26.01.2017 року у справі №910/12508/16

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року Справа № 910/12508/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.11.2016у справі№ 910/12508/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техенерго"доДепартаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання інформації недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію та зобов'язання її спростувати

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенерго" звернулось з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило визнати недостовірною інформацію відносно позивача, поширеної відповідачем на веб-сайті http://monitor.mkk.kga.gov.ua/ шляхом присвоєння житловому будинку з діловим і культурним центром та підземною автостоянкою по вул. Ракетній, 24 у Голосіївському районі міста Києва категорії (статусу) "Самочинне будівництво" за критерієм "Статуси законності будівництва"; зобов'язати відповідача не пізніше наступного дня після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом зміни категорії (статусу) критеріїв інформації щодо позивача та відносно житлового будинку з діловим і культурним центром та підземною автостоянкою по вул. Ракетній, 24 у Голосіївському районі міста Києва категорії (статусу) "Самочинне будівництво" за критерієм "Статуси законності будівництва". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана інформація є недостовірною та дискредитує позивача як суб'єкта господарювання, завдаючи шкоди діловій репутації. При цьому позивач посилався на приписи статей 91, 200, 201, 277, 299, 376 Цивільного кодексу України, статей 1, 4, 5, 7 Закону України "Про інформацію".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2016, ухваленим суддею Марченко О.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з недоведеності позивачем того, що зазначення спірної інформації, викладеної на вищеназваному веб-сайті, є таким, що порушує особисте немайнове право позивача на недоторканність ділової репутації та завдає йому шкоди. При цьому суд керувався приписами статей 91, 201 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Пантелієнка В.О. - головуючого, Доманської М.Л., Остапенка О.М., постановою від 28.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенерго" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами того, що інформація, поширена Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на веб-сайті http://monitor.mkk.kga.gov.ua/, є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 91, 277, 299 Цивільного кодексу України, статей 7, 30 Закону України "Про інформацію".

Ухвалою від 17.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенерго" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенерго" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недостовірною інформацію відносно позивача, поширеної відповідачем на веб-сайті http://monitor.mkk.kga.gov.ua/ та зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію. Як стверджував позивач, спір у даній справі виник внаслідок поширення відповідачем на вказаному веб-сайті інформації, яка є недостовірною та дискредитує позивача як суб'єкта господарювання, завдаючи шкоди діловій репутації. Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що спірна інформація не порушує права позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон визначає будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Статтею 5 Закону України "Про інформацію" унормовано, що кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. За змістом статей 23 та 201 Цивільного кодексу України право на повагу до ділової репутації може за своєю природою належати будь-якому господарюючому суб'єкту. Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Згідно з статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання. За приписами частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного Кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації. Відтак кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способом, передбаченим у законі, в тому числі припинення дії, що порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення. Як зазначено у пункті 15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо), і, яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. В абзаці 1 пункту 15 цієї постанови пленуму також зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку саме позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Разом з тим, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач вчинив дії щодо поширення недостовірної (в розумінні вищезазначених приписів законодавства) інформації стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенерго". Також скаржником не було доведено причинно-наслідкового зв'язку між зазначеною відповідачем на веб-сайті інформацією та будь-якими негативними наслідками, які настали для позивача (зокрема, завдання матеріальної або нематеріальної шкоди, перешкоджання особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право), що також унеможливлює задоволення позовних вимог. З таких обставин, висновок судів попередніх інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.