ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року Справа № 922/3258/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Гоголь Т.Г.за участю представників:прокуратуриПопенко О.С. - старший прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачівПоходенко А.В. - довіреність від 17.08.2015 рокутретіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія"на постановувід 15.06.2015 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/3258/13 господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Близнюківського району Харківської областідо - Близнюківської районної державної адміністрації - Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія"треті особи- Державна інспекція сільського господарства у Харківській області - Харківська обласна державна адміністрація - Харківська обласна рада - Відділ Держземагенства у Близнюківському районі провизнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 р. Прокурор Близнюківського району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Близнюківської районної державної адміністрації та ТОВ ім. газети "Ізвєстія про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Близнюківської райдержадміністрації від 01.11.2011 р. № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком ТОВ ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області";

- визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011 р., укладеного між Близнюківською райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія" щодо земельної ділянки загальною площею 54,7801 га, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 124, 134 Земельного кодексу України, статті 203, 215 Цивільного кодексу України обґрунтовані незаконністю оспорюваного розпорядження райдержадміністрації, яким надано в оренду товариству земельну ділянку державної власності зі ставком без проведення земельних торгів, вказуючи на прийняття райдержадміністрацією спірного розпорядження № 629 на виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011 р. у справі № 5023/2195/11, яке в подальшому було скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2012 р., а також зазначаючи, що на підставі незаконного розпорядження між відповідачами було укладено договір оренди землі, який в порушення статті 15 Закону України "Про оренду землі" не містить істотних умов щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, і відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Близнюківська районна державна адміністрація у відзиві на позовну заяву просила позов розглянути за наявними в справі матеріалами та зазначивши, що прийняття розпорядження №69 від 01.11.2011 року та укладання договору оренди землі відбулося на підставі рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011 року. Крім цього, зазначеним рішення було зобов'язано Близнюківську районну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати в користування на умовах оренди земельну ділянку зі ставком терміном на 49 років (том 1 а.с.40-41).

ТОВ ім. газети "Ізвєстія" заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказувало, зокрема, на те, що судове рішення у справі № 5023/2195/11, яке було однією з підстав для прийняття райдержадміністрацією спірного розпорядження № 629 від 01.11.2011 р., було чинним на момент прийняття цього розпорядження і скасування в апеляційному порядку судового рішення не є підставою для скасування розпорядження органу виконавчої влади. При цьому, станом на момент прийняття головою Близнюківської райдержадміністрації розпорядження № 629 від 01.11.2011 р. та укладення договору оренди землі від 01.12.2011 р. встановлений законом порядок проведення аукціонів був відсутній, що свідчить про відповідність цього розпорядження вимогам статей 123, 134 Земельного кодексу України, а доводи прокурора про невідповідність договору статті 15 Закону України "Про оренду землі" спростовуються змістом самого договору.

Крім того, відповідач наголошував, що прокурором не наведено у чому в даному випадку полягає порушення інтересів держави та не обґрунтовано необхідність їх захисту (том 1 а.с.45-54).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2013 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну інспекцію сільського господарства у Харківській області та Харківську обласну державну адміністрацію (том 1 а.с.147-149).

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2013 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року, задоволені позовні вимоги прокурора в частині скасування розпорядження голови Близнюківської райдержадміністрації від 01.11.2011 року за № 629 та визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011 року, укладеного між Близнюківською райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія". В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 р. судові рішення у даній справі скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ Держземагенства у Близнюківському районі Харківської області (том 4 а.с.41-43).

За результатами нового розгляду справи господарський суду Харківської області рішенням від 07.08.2014 р. (судді: Шатерніков М.І., Жигалкін І.П., Кухар Н.М.) позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації від 01.11.2011 № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області". Визнав недійсним договір оренди землі від 01.12.2011 р., укладений Близнюківською райдержадміністрацією з TOB імені газети "Ізвєстія" щодо земельної ділянки, загальною площею 54,7801 гектарів, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області 07.02.2012 р. за № 632068554000237. В решті позову відмовив.

За апеляційною скаргою ТОВ імені газети "Ізвєстія" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А..), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.10.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2014 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 р. у справі № 922/3258/13 та рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2014 р. скасувано в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Близнюківської райдержадміністрації від 01.11.2011 р. № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком ТОВ ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області" та визнання недійсним договору оренди землі укладеного між Близнюківською райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія" 01.11.2011 р., справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В решті судові рішення залишені без змін. Касаційну скаргу задоволено частково на підставі приписів статті 11112 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами нового розгляду справи господарський суду Харківської області рішенням від 31.03.2015 р. (судді Лавренюк Т.А., Жиляєв Є.М., Бринцев О.В.) позов прокурора Близнюківського району Харківської області в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 01.11.2011р. № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області" задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 01.11.2011р. № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області".

Визнано недійсним договір оренди землі від 01.12.2011р., укладений Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області з TOB імені газети "Ізвєстія" щодо земельної ділянки, загальною площею 54,7801 гектарів, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області 07.02.2012 р. за №632068554000237.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне розпорядження головою Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області прийнято з порушенням 124 та 134 Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка була передана ТОВ імені газета "Ізвєстія" без проведення земельних торгів.

Крім того, суд зазначив, що оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки був укладений на підставі прийнятого з порушенням вимог чинного законодавства рішення органу виконавчої влади, то такий договір підлягає визнанню недійсним.

За апеляційною скаргою ТОВ імені газета "Ізвєстія" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Бондаренко В.П. Медуниця О.Є., Терещенко О.І.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.06.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ ім. газети "Ізвєстія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги вважає, що в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано доказів в підтвердження його доводів про те, що у зв'язку з наданням земельної ділянки йому в оренду без проведення земельних торгів (аукцонів) порушено інтереси держави у вигляді отримання найвищої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Також, позивачем не наведено та судами не з'ясовано жодної реальної особи, права або інтереси якої було порушено оскаржуваним розпорядженням та спірним договором.

Заявник касаційної скарги зазначає, що дійшовши висновку про відсутність у райдержадміністрації повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою з водним об'єктом, який на думку судів відноситься до водних об'єктів місцевого значення, поза увагою судів залишився лист Харківського обласного управління водних ресурсів Держаного агентства водних ресурсів України від 18.10.2013 р. № 1660, в якому повідомлено, що згідно зі статтею 5 Водного кодексу України, всі водні об'єкти на території Харківської міської ради віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення, на який зверталась увага судом касаційної інстанції. При цьому, судами не вказано на підставі яких доказів суди дійшли такого висновку, як й не наведено та не спростовано пояснення відповідача, стосовно того, що на момент прийняття оспорюваного рішення був відсутній встановлений законом порядок проведення аукціонів.

29.12.2007 року головою Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області було прийнято розпорядження № 526, яким було вирішено надати дозвіл ТОВ імені газети "Ізвєстія" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком (орієнтовна площа 25 га) на території Самійлівської сільської ради (с. Широке) за рахунок земель державної власності, цільове використання - для рибогосподарських потреб з подальшим наданням в оренду. Подати на затвердження до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для наданих цілей до 31.12.2008 року.

Розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 08.05.2009р. № 354 внесено зміни до розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області № 526 від 29.12.2007р., яким продовжений термін дії дозволу ТОВ імені газети "Ізвєстія" на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки зі ставком до 30.04.2010р.

ТОВ імені газети "Ізвєстія" був поданий на затвердження до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області проект відведення спірної земельної ділянки, однак у його затвердженні адміністрацією було відмовлено, з посиланням на відсутність висновку Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства датою - до 01.05.2010р. (закінчення дозволу на виготовлення проекту землеустрою).

Відмова Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області у затвердженні проекту відведення спірної земельної ділянки стала підставою для звернення TOB імені газети "Ізвєстія" з позовом до суду та 27.04.2011р. господарський суд Харківської області по справі № 5023/2195/11 прийняв рішення, яким зобов'язав Близнюківську районну державну адміністрацію Харківської області прийняти рішення про надання спірної земельної ділянки у користування, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки зі ставком для оформлення права користування на умовах оренди загальною площею 54,7801га TOB імені газети "Ізвєстія" для рибогосподарських потреб та надати зазначену земельну ділянку зі ставком строком на 49 років TOB імені газети "Ізвєстія" у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб.

01.11.2011р. головою Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області на підставі рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011р. по справі № 5023/2195/11 прийнято розпорядження № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області", яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB імені газети "Ізвєстія" загальною площею 54,7801 га, в тому числі: під пасовищами - 31,1217 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4705 га, водне дзеркало - 23,1879 га для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (земель водного фонду), розроблений ПП "Самфін", та надано в оренду TOB імені газети "Ізвєстія" терміном на 49 років земельну ділянку зі ставком загальною площею 54,7801 га, в тому числі: під пасовищами - 31,1217 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4705 га, водне дзеркало - 23,1879 га для рибогосподарських потреб, розташовану на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району як таку, відносно якої дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки водного фонду був наданий згідно розпорядження голови районної державної адміністрації від 29.12.2007 р. № 526.

01.12.2011р. між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області (Орендодавець) та TOB імені газети "Ізвєстія" (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області надала, а TOB імені газети "Ізвєстія" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6320685500:03:000:0329 загальною площею 54,7801 га, в тому числі: водне дзеркало - 23,1879 га, під пасовищами - 31,1217 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4705 га, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб, строком на 49 років. Даний договір було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області 07.02.2012р. за № 632068554000237.

01.12.2011р. земельна ділянка передана орендарю за актом приймання - передачі.

Судом встановлено, що на момент прийняття спірного розпорядження Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області та укладення спірного договору оренди між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області та TOB імені газети "Ізвєстія", рішення суду від 27.04.2011р. по справі № 5023/2195/11, на виконання якого булу прийнято спірне розпорядження та укладений спірний договір, було чинним.

Рішення суду від 27.04.2011р. по справі № 5023/2195/11 було скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2012р., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимоги Прокурора Близнюківського району Харківської області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Близнюківської райдержадміністрації від 01.11.2011 р. № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком ТОВ ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області"; визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011 р., укладеного між Близнюківською райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія" щодо земельної ділянки загальною площею 54,7801 га, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб; скасування державної реєстрації земельної ділянки, з посиланням на приписи статей 124, 134 Земельного кодексу України та статті 203, 215 Цивільного кодексу України, зокрема, з підстав неможливості прийняття радою спірного розпорядження без проведення у встановленому законом порядку земельних торгів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, зокрема, що у голови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області на момент прийняття спірного рішення не було повноважень на передачу в оренду земельних ділянок із земель державної власності без проведення земельних торгів (аукціонів) навіть на підставі рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, прийнятого до 01.01.2008 року, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 р. за № 509-VI пункту 1 розділу Х Перехідних Положень Земельного кодексу України було доповнено абзацом 3 відповідно до якого було встановлено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Зазначена норма абз. 3 пункту 1 розділу Х Перехідних Положень Земельного кодексу України діяла протягом двох років з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008р. за № 509-VI, а саме до 15.10.2010р. (п. 2 розділ ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008р. за № 509-VI).

Спірне розпорядження № 629 було винесено 01.11.2011 року.

Крім того, суди у своїх рішеннях зазначили, що зміни у абз.3 пункту 1 розділу Х Перехідних Положень Земельного кодексу України було внесено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла" та ця норма стосувалась лише категорії земель житлової та громадської забудови, до якої не відноситься спірна земельна ділянка.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої та апеляційної інстанції передчасним з наступних підстав.

Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За приписами статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою оскаржуваного розпорядження від 01.11.2011 р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частини 2, 3 вказаної норми).

Статтею 134 цього Кодексу передбачено обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) та встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Земельні торги проводяться у формі аукціону (стаття 135 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 р. № 394 затверджено порядок проведення у 2008 р. земельних аукціонів.

Указом Президента України від 21.07.08 р. №639/2008 дію вказаної постанови зупинено, а в подальшому рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 р. за № 25-рн/2008 у справі №1-46/2008 вказану постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 р. № 394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки законом.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи суди вказані приписи законодавства не врахували та не встановили обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме не звернули уваги на те, що до серпня 2012 року процедуру та порядок проведення земельних торгів (аукціонів) законодавчо врегульовано не було, що в свою чергу, унеможливлювало їх проведення та не врахували, що чинне законодавство не містить заборону органу місцевого самоврядування розпоряджатися землями комунальної власності шляхом надання їх у користування виходячи із встановлених відповідним законом повноважень.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що висновки суду, як першої так й апеляційної інстанції про те, що водний об'єкт було передано Близнюківською районною державною адміністрацією без погодження з органом водного господарства, були зроблені без дослідження змісту листа Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства Державного комітету України по водному господарству за вих. № 705 від 25.05.2010 року, саме, "Про погодження відведення земельної ділянки водного фонду на території Самійлівської с/р Близнюківського району" з якого вбачається, що останній містить рекомендації щодо дій відповідача, які він має прийняти для здійснення рибогосподарської діяльності у майбутньому та не було встановлено обставин, яким чином вказані необхідні дії відповідача впливають на законність прийняття оскаржуваного рішення.

Статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

За приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадженні, та передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Відповідно до статті 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа, представник, на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи, довірителя, і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи, змінюючи, припиняючи, для неї права та обов'язки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Проте, суди першої та апеляційної інстанції, зазначивши у судових рішеннях, що порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, не зазначили та не вмотивували в чому саме полягає порушення інтересів держави, які підлягають захисту та спричинення шкоди.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 р. у справі № 922/3258/13 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Т. Гоголь