ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Справа № 910/6111/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.08.2016у справі№910/6111/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 1 423 040,17грн.,за участю представників сторін:від позивача:Єфременко О.О., дов. №14-85 від 14.04.2017;від відповідача:Онищенко І.П., дов. №273/16 від 27.12.2016В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі №910/6111/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.04.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.04.2017 №08.03-04/1435, у зв'язку з відпусткою судді Рогач Л.І., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/6111/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В., судді - Дроботова Т.Б., Коробенко Г.П.

Ухвалою від 18.04.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжено строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.05.2017 №08.03-04/1716, у зв'язку з відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/6111/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою від 16.05.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 25.05.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.12.2009 між позивачем та відповідачем укладений договір №323-09/8 поставки природного газу бюджетним установам та організаціям, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу протягом 2010 року природний газ в обсязі до 124052000 м3 згідно погодженого графіку, а останній прийняти та оплатити його вартість за цінами, погодженими у розділі 4 цього договору.

Протягом січня-грудня 2010 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 78510649,33грн. (що підтверджується актами приймання-передачі природного газу).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2015, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 та Вищого господарського суду України від 29.03.2016 у справі №910/6416/13, стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1709506,13грн. заборгованості, 34 190,12 грн. витрат по оплаті судового збору.

Посилаючись на допущене відповідачем прострочення з оплати 1709506,13грн. заборгованості за отриманий в 2010 році природний газ, позивачем донараховано 1305997,54грн. інфляційних втрат та 117042,63грн. - 3% річних, про стягнення яких звернувся з даною позовною заявою.

04.06.2011 набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" №3319-VI від 12.05.2011 (далі за текстом - Закон), статтею 1 якого передбачено, що його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно до п. 2.1.1. п. 2.1. та п. 2.2. ст. 2 Закону на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню: заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом: заборгованість ДК "Газ України" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) списується в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК "Газ України"; заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 по 01.01.2011, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з тим, що положення ст. 2 Закону носить імперативний характер і передбачає не право на списання відповідних сум, а обов'язок суб'єктів, визначених у ст. 1 Закону.

Враховуючи імперативний характер норми, позивач, як визначений ст. 1 Закону учасник процедури, зобов'язаний самостійно списати заборгованість відповідача зі штрафних та фінансових санкцій і не обмежений діями відповідача щодо списання.

Відповідно, відповідач за вказаним Законом мав право на списання штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на заборгованість за спожитий газ у період з 01.01.1997 до 01.01.2011.

Статтею 3 Закону визначено, що останній набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30.06.2012.

Отже, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість за природний газ, спожитий у період з січня по грудень 2010 року, після втрати чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" позбавляє відповідача права на списання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

При цьому ч. 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 3 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2 - 5 статті 13 цього Кодексу.

Враховуючи, що визначене положеннями ст. 2 Закону списання носить імперативний характер і обмежене виключно періодом виникнення заборгованості, а не періодом нарахування інфляційних та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що позивач не вправі нараховувати ці суми після втрати чинності Законом, оскільки здійснення прав у такий спосіб всупереч вимог ч. 2 ст. 13 ЦК України порушує права відповідача, позбавляє його можливості списання заявлених сум, призводить до непередбачених чинним законодавством матеріальних втрат його як суб'єкта паливно-енергетичного комплексу.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, з'ясованих з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі №910/6111/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі №910/6111/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.П. Коробенко Суддя Г.А. Кравчук