ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 923/1739/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Добролюбової Т.В.за участю представників:позивача, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)третіх осібОСОБА_4 (дов. від 25.03.2015 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМалого колективного підприємства "АГАТ" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 р.у справі № 923/1739/14 господарського суду Херсонської областіза позовомМалого колективного підприємства "АГАТ"доЦюрупинської районної державної адміністраціїтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Цюрупинська міська радапровизнання розпорядження частково недійсним

В С Т А Н О В И В :

Мале колективне підприємство "АГАТ" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Цюрупинської районної державної адміністрації про визнання недійсними пунктів 1 та 2 розпорядження Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.08.2008 р. №678 "Про надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в адміністративних межах Цюрупинської міської ради, яким присвоєно кадастрові номери: НОМЕР_1;НОМЕР_2;НОМЕР_3;НОМЕР_4;НОМЕР_5.

Свої позовні вимоги Мале колективне підприємство "АГАТ" обґрунтовує положеннями ст.ст.116, 152, 154, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України з посиланням на те, що оспорюваним розпорядженням райдержадміністрації затверджено технічну документацію та надано у власність громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки, законним користувачем якої є позивач на підставі державного акту на право постійного користування землею від 19.06.1997 р. серії І-ХС №000072, що призвело до порушення його права на користування спірною земельною ділянкою, яке на даний час не припинено ні в добровільному, ні в примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 25.12.2014 р. та ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Після нового розгляду справи, рішенням господарського суду Херсонської області від 01.10.2015 р. у даній справі (суддя Пригуза П.Д.), позов задоволено: визнано недійсними пункти 1 та 2 розпорядження голови Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області №678 від 06.08.2008 р. "Про надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання у власність громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в адміністративних межах Цюрупинської міської ради. Стягнуто судовий збір.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності певних обставин, а саме: факту наявності у позивача права на постійне користування земельною ділянкою в межах визначених державним актом від 19.06.1997 р. НОМЕР_6, що був виданий Цюрупинською міською радою, а також факту співпадіння меж вказаної земельної ділянки із земельними ділянками, переданими громадянам (третім особам) на підставі Розпорядження Цюрупинської районної державної адміністрації від 06.08.2008 р. №678.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення Розпорядженням Цюрупинської районної державної адміністрації від 06.08.2008 р. №678, яким надано громадянам (третім особам) земельні ділянки, вимог Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент його винесення), оскільки передача земельних ділянок у власність, була здійснена без припинення права постійного користування попереднього землекористувача - Малого колективного підприємства "АГАТ".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 р. у даній справі (колегія у складі суддів: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Філінюк І.Г.), рішення господарського суду Херсонської області від 01.10.2015 р. скасовано, в позові відмовлено. Стягнуто судовий збір.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із недоведеності позивачем своїх позовних вимог щодо визнання недійсним п. 1 та п. 2 Розпорядження Цюрупинської районної державної адміністрації від 06.08.2008 р. №678, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт набуття ним права постійного користування на земельну ділянку в межах визначених державним актом від 19.06.1997 р. НОМЕР_6, і як наслідок, факт співпадіння меж вказаної земельної ділянки із земельними ділянками, переданими громадянам (третім особам) на підставі оскаржуваного розпорядження.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Мале колективне підприємство "АГАТ" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 р. скасувати, а рішення господарського суду Херсонської області від 01.10.2015 р. залишити без змін, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 19.04.2016 р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В, судді Данилова Т.Б., Добролюбова Т.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 р. касаційну скаргу у справі №923/1739/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі суду.

20.05.2015 р. від Малого колективного підприємства "АГАТ" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

У своїх відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_9 висловлюють свою правову позицію щодо даного спору та просять оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 25.05.2016 р. представника третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.05.1997 р. на ХІ сесії ХХІІ скликання Цюрупинської міської ради народних депутатів прийнято рішення "Про затвердження рішень міськвиконкому, прийнятих в міжсесійний період з питань землекористування та землевпорядкування підприємств, організацій, установ", відповідно до якого пунктом 1.5 затверджено рішення від 14.05.1997 р. №125 про передачу землі площею 2,4 га у зв'язку з переходом прав на будівництво, фінансування мотелю, АЗС та СТО від АТ "Херсонагроінвест" до МКП "АГАТ", згідно із статтею 30 Земельного кодексу України.

19.06.1997 р. на підставі вказаного рішення міськради МКП "АГАТ" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4 га, яка розташована на території Цюрупинської міської ради в межах згідно з планом користування, для будівництва автозаправної станції з блоком технічного обслуговування і мотелем.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №109.

06.08.2008 р. Цюрупинською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №678 "Про надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства", пунктом першим якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, пунктом другим - надано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянам згідно додатку.

Згідно додатку до вказаного розпорядження земельні ділянки надано 12 громадянам.

У грудні 2013 року Мале колективне підприємство "АГАТ" замовило виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що перебуває в його постійному користуванні, для будівництва автозаправної станції з блоком технічного обслуговування і мотелем.

В процесі виготовлення технічної документації на адресу позивача від виконавця - ТОВ "Фелия" надійшов лист від 23.05.2014 р. № 22, в якому останнє повідомило про те, що під час виконання підготовчих робіт при рекогностуванні місцевості та перевірки вихідних даних замовника щодо розташування земельної ділянки на місцевості на предмет наявності перешкод з боку інших землевласників шляхом їх співставлення з даними Публічної кадастрової карти України встановлено, що на земельну ділянку площею 2,4 га накладаються земельні ділянки інших землевласників, ідентифікованих за кадастровими номерами: НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.

У пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Малого колективного підприємства "АГАТ", для будівництва автозаправної станції з блоком технічного обслуговування і мотелем, площею 2,4 га, виготовленої ТОВ "Фелия", зазначено, що після проведення геодезичної зйомки було виявлено, що дана земельна ділянка накладається на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.

30.09.2014 р. позивач звернувся до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Цюрупинському районі із заявою про державну реєстрацію належної йому земельної ділянки, додавши виготовлену технічну документацію.

13.10.2014 р. державний кадастровий реєстратор відділу Держземагенства у Цюрупинському районі, розглянувши заяву Малого колективного підприємства "АГАТ" разом з доданими до неї документами, прийняв рішення № РВ-6500016332014, яким відмовив позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема, з підстав того, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, відповідно до документації із землеустрою знаходяться частини земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.

Згідно із довідкою відділу Держземагенства у Цюрупинському районі Херсонської області від 24.12.2014 р. №2645/01-11, земельні ділянки під кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 належать, відповідно, ОСОБА_5, ОСОБА_10 (згідно із договором купівлі-продажу від 17.11.2009 р. №1666 право власності перейшло до ОСОБА_9), ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсними пунктів 1 та 2 розпорядження Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області від 06.08.2008 р. №678 "Про надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в адміністративних межах Цюрупинської міської ради.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права зазначає про те, що суди під час нового розгляду даної справи, всупереч вимогам частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, не виконали вказівки, які містились в постанові Вищого господарського суду України від 01.07.2015 р.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення, всупереч вказівок Вищого господарського суду, недостатньо дослідив обставини справи та не витребував необхідні документи.

Суд апеляційної інстанції, натомість, дослідивши обставини справи та витребувавши документи вийшов за межі позовних вимог, апеляційної скарги та фактично вказав, що рішення Цюрупинської міської ради народних депутатів від 21.05.1997 р. та державний акт від 19.06.1997 р. НОМЕР_6, що був виданий Цюрупинською міською радою, суперечать законодавству.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, які наразі призвели до необхідності для повторного направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порядок набуття права користування чи права власності на землю регулюється главою 2 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Статтями 17-19 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначався певний порядок та підстави надання громадянам у користування або власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень.

Таким чином, особливість набуття права на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб'єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

Таке набуття права на земельні ділянки передбачає обов'язкове прийняття уповноваженим органом держави (органом влади чи органом місцевого самоврядування) відповідного рішення, яке є обов'язковою юридичною підставою для подальшого укладення договору на відчуження земельної ділянки та юридичного оформлення на неї відповідних прав.

Органи, до повноважень яких були віднесені питання в галузі регулювання земельних відносин, та обсяг їх компетенції, у тому числі щодо надання земельної ділянки в користування або у власність у період виникнення спірних правовідносин, визначалися статтями 9 - 12 Земельного кодексу України.

Приписами статей 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З огляду на матеріали справи, рішенням від 14.05.1997 р. №125 «Про передачу землі» відведено землі площею 2,4 га, у зв'язку з переходом прав на будівництво фінансування мотелю АЗС та станції технічного обслуговування від АТ «Херсонагроінвест» до МКП «Агат», на підставі статті 30 Земельного кодексу України

Однак, при вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій не було встановлено: на яких правових підставах надавалась спірна земельна ділянка (площею 2,4 га) АТ «Херсонагроінвест», чи встановлювались на той час межі спірної земельної ділянки та чи посвідчувалось право користування спірною земельною ділянкою державним актом.

Відповідно до статті 27 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4)систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій не були з'ясовано і те, чи зверталось АТ «Херсонагроінвест» до Цюрупинської міської ради із заявою про добровільну відмову від спірної земельної ділянки (площею 2,4 га), чи приймалось рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки та чи вносились зміни до Книги записів реєстрації державних актів на право постійного користування на землю та облікові документи ради.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує і про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 173 Земельного кодексу України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо встановлення меж та місця розташування земельної ділянки наданої АТ «Херсонагроінвест», яка в подальшому передана у зв'язку з переходом прав на будівництво Малому колективному підприємству "АГАТ" та земельної ділянки наданої громадянам (12 чоловік) для ведення особистого селянського господарства .

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні, обласні ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до частини 2,3 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інших, крім установлених цією статтею, матеріалів і документів; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2008 р. розпорядженням Цюрупинської районної державної адміністрації №678, було розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам (12 чоловік) загальною площею 11,1199 га із земель запасу в адміністративних межах Цюрупинської міської ради.

Пунктом 1 даного розпорядження затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам (12 чоловік) загальною площею 11, 1199 га із земель запасу в адміністративних межах Цюрупинської міської ради.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки тому факту, що згідно державного акту на право постійного користування землею, у Малого колективного підприємства "АГАТ" знаходиться земельна ділянка площею 2,4 га, а розпорядженням Цюрупинської районної державної адміністрації від 06.08.2008 р. №678 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам (12 чоловік) площею 11,1199 га.

Крім того, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено чи дійсно йде накладення земельної ділянки, яка належить позивачу на земельні ділянки фізичних осіб (12 чоловік), якщо "так", то "кому саме з громадян (12 чоловік)" належать ці земельні ділянки.

До того ж, судами достеменно не встановлено чи мала Цюрупинська районна державна адміністрація правові підстави на виділення земельних ділянок громадянам в адміністративних межах Цюрупинської міської ради.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зауважує і про те, що відповідно до статті 30 частини 3 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установами і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Аналогічна норма міститься і у частині 2 статті 120 нині діючого Земельного кодексу України.

Пункт 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року.

Разом з цим п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.1997 р. на підставі рішення Цюрупинської міської ради народних депутатів від 21.05.1997 р. Малому колективному підприємству "АГАТ" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4 га, який є чинним і в судовому порядку не скасований.

На підставі викладеного, у колегії суддів касаційної інстанції відсутні підстави визнати судові рішення попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства, адже, з'ясування вказаних питань має суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити і про те, що відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" від 17.10.2014 р визначено, що перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Малого колективного підприємства "АГАТ" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 р. у справі №923/1739/14 та рішення господарського суду Херсонської області від 01.10.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 11.05.2016 р. про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 р. по справі №923/1739/14 вважати такою, що втратила чинність.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

Т. Добролюбова