ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 924/590/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2017

зі справи № 924/590/16

за позовом Товариства

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м. Хмельницький (далі - Підприємство),

про стягнення 8 233 935,03 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Некрасова Д.А.,

відповідача - Волощука П.Ю.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення коштів у сумі 8 233 935, 03 грн., з яких: 5 862 517, 29 грн. основного боргу; 1 009 059, 54 грн. пені; 1 257 736, 15 грн. штрафу; 73 032, 65 грн. - 3 % річних; 31 589, 40 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016 (колегія суддів у складі: Муха М.Є. - головуючий, Виноградова В.В. і Заверуха С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 (колегія суддів у складі: Розізнана І.В. - головуючий, Грязнов В.В. і Мельник О.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить: скасувати рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних; прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін; витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покласти на Підприємство. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами вимог статей 525, 526, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України, статті 193, частини третьої статті 198, статей 232, 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень, та просить останні залишити без змін, а в задоволенні скарги відмовити.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

01.07.2015 між Товариством (газотранспортне підприємство) та Підприємством (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними №1506000182/Н042 (далі - Договір), відповідно до якого:

- газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору (пункт 1.1);

- річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 173 197,000 тис.куб.м (пункт 1.2);

- послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (пункт 3.1);

- акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункт 3.4);

- розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації (пункт 5.1);

- розрахунковий період за договором становить один місяць з 09:00 години першого дня місяця до 09:00 години першого дня наступного місяця включно (пункт 5.3);

- вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4);

- оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 5.5);

- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.3);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 11.1).

Товариство на виконання умов Договору надало Підприємству послуги з транспортування газу на загальну суму 40 346 777,19 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а саме: від 31.07.2015 №07-15-1506000182/Н042 на суму 1 229 104,45 грн.; від 31.08.2015 №8-15-1506000182/Н042 на суму 1 002 460,72 грн.; від 30.09.2015 №09-15-1506000182/Н042 на суму 1 092 998,59 грн.; від 31.10.2015 №10-15-1506000182/Н042 на суму 1 276 417, 31 грн.; від 30.11.2015 №11-15-1506000182/Н042 на суму 2 851 219,85 грн.; від 31.12.2015 №12-15-1506000182/Н042 на суму 3 948 396,66 грн.; від 31.01.2016 №01-16-1506000182/Н042 на суму 11 666 984,12 грн.; від 29.02.2016 №02-16-1506000182/Н042 на суму 7 827 807,90 грн.; від 31.03.2016 №03-16-1506000182/Н042 на суму 7 304 843,50 грн.; від 30.04.2016 №04-16-1506000182/Н042 на суму 2 146 544,09 грн.

Однак Підприємство свої зобов'язання з оплати послуги з транспортування газу виконало неналежним чином, у зв'язку з чим Товариство звернулося до суду з позовом у даній справі.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона №1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона №2), Підприємством (сторона №3), Товариством (сторона №4) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання: від 21.08.2015 №1846/у на суму 109 499, 95 грн.; від 21.09.2015 №2032/у на суму 186 758, 94 грн.; від 19.10.2015 №2132/у на суму 164 887, 22 грн.; від 19.11.2015 №2516/у на суму 500 326, 40 грн., від 18.12.2015 №3028/у на суму 1 000 000 грн.; від 20.01.2016 №146/у на суму 1 200 000 грн.; від 18.02.2016 №604/у на суму 4 000 000 грн., від 21.03.2016 №1036/у на суму 2 700 000 грн., від 19.04.2016 №1302/у на суму 3 000 000 грн.; від 19.04.2016 №1303/у на суму 5 000 000 грн., від 19.04.2016 №1304/у на суму 26 165 609, 84 грн., від 19.05.2016 №1549/у на суму 2 039 000 грн.; від 19.05.2016 №1549/у на суму 9 555 000 грн., від 17.06.2016 №1777/у на суму 2 000 000 грн.; від 24.06.2016 №1809/у на суму 4 000 000 грн.; від 19.07.2016 №1894/у на суму 600 000 грн., згідно з умовами яких:

- предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (розділи 1);

- сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цими спільним протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (розділи 4);

- спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями (пункти 5.2).

На виконання згаданих спільних протокольних рішень Підприємство перерахувало Товариству кошти, а саме: згідно з платіжним дорученням від 25.08.2015 №2 у сумі 109 499, 95 грн.; згідно з платіжним дорученням від 22.09.2015 №9 у сумі 186 758, 94 грн.; згідно з платіжним доручення від 20.10.2015 №15 у сумі 164 887, 72 грн.; згідно з платіжним дорученням від 20.11.2015 №21 у сумі 500 326, 40 грн.; згідно з платіжним дорученням від 21.12.2015 №30 у сумі 1 000 000 грн.; згідно з платіжним дорученням від 22.01.2016 №2 у сумі 1 200 000 грн.; згідно з платіжним дорученням від 18.02.2016 №8 у сумі 4 000 000 грн.; згідно з платіжним дорученням від 22.03.2016 №12 у сумі 2 700 000 грн.; згідно з платіжним дорученням від 20.04.2016 №14 у сумі 3 000 000 грн.; згідно з платіжним дорученням від 20.05.2016 №19 у сумі 2 039 000 грн.; згідно з платіжним дорученням від 21.06.2016 №23 у сумі 2 000 000 грн.; згідно з платіжним дорученням від 29.06.2016 №24 у сумі 4 000 000 грн.; згідно з платіжним дорученням від 20.07.2016 №25 у сумі 600 000 грн.

Підприємство належним чином не виконало зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка на момент звернення Товариства до суду складала 5 862 517, 29 грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою Підприємством наданих послуг з транспортування газу Товариство звернулося з позовом, у якому просило стягнути з Підприємства: 5 862 517, 29 грн. заборгованості; 1 009 059, 54 грн. пені; 73 032, 65 грн. - 3% річних; 31 589, 40 грн. "інфляційних втрат"; 1 257 736, 15 грн. штрафу.

У процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач погасив заборгованість у повному розмірі, що підтверджується уточнюючим розрахунком позивача та не заперечується позивачем. Згаданий розрахунок проведений відповідачем за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на підставі спільних протокольних рішень (дата операції 24.06.2016 на суму 2 000 000 грн. та дата операції 29.06.2016 на суму 3 862 517, 29 грн.).

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що провадження у справі в частині стягнення з Підприємства 5 862 517, 29 грн. заборгованості підлягає припиненню на підставі пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки відповідачем у ході судового розгляду справи в суді першої інстанції добровільно погашено згадану заборгованість.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 257 736,15 грн. штрафу, нарахованого позивачем на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України, суди попередніх інстанцій зазначили, що умовами Договору не передбачено відповідальності у вигляді сплати 7 % штрафу за порушення грошового зобов'язання, а положення частини другої статті 231 названого Кодексу передбачають сплату штрафу лише за порушення негрошового зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 009 059, 54 грн. пені, 73 032, 65 грн. - 3% річних та 31 589, 40 грн. "інфляційних втрат", суди попередніх інстанцій зазначили, що, підписавши у 2015-2016 роках згадані спільні протокольні рішення, сторони фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу та погодились, що оплата наданих послуг з транспортування газу за Договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, а для стягнення пені, передбаченої умовами Договору та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб оплата за послуги з транспортування газу була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями. Підприємство у встановленому порядку виконувало положення спільних протокольних рішень, що свідчить про належне виконання ним своїх зобов'язань за Договором у цій частині.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Підприємства сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

Як зазначено у пунктах 1 та 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Попередні судові інстанції зазначаючи, що сторони, підписавши спільні протокольні рішення, а саме: 21.08.2015 №1846/у на суму 109 499, 95 грн.; від 21.09.2015 №2032/у на суму 186 758, 94 грн.; від 19.10.2015 №2132/у на суму 164 887, 22 грн.; від 19.11.2015 №2516/у на суму 500 326, 40 грн., від 18.12.2015. №3028/у на суму 1 000 000 грн.; від 20.01.2016 №146/у на суму 1 200 000 грн.; від 18.02.2016 №604/у на суму 4 000 000 грн., від 21.03.2016 №1036/у на суму 2 700 000 грн., від 19.04.2016 №1302/у на суму 3 000 000 грн.; від 19.04.2016 №1303/у на суму 5 000 000 грн., від 19.04.2016 №1304/у на суму 26 165 609, 84 грн., від 19.05.2016 №1549/у на суму 2 039 000 грн.; від 19.05.2016 №1549/у на суму 9 555 000 грн., від 17.06.2016 №1777/у на суму 2 000 000 грн.; від 24.06.2016 №1809/у на суму 4 000 000 грн.; від 19.07.2016 №1894/у на суму 600 000 грн., фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу та погодились, що оплата наданих послуг з транспортування газу за Договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, не звернули уваги на те, що згідно із спільним протокольним рішенням від 19.04.2016 №1304/у на суму 26 165 609, 84 грн. (а.с.94-96, т.1) Підприємство зобов'язалося перерахувати Товариству кошти в сумі 26 165 609,84 грн. "за транспортування природного газу 2016 р. згідно з договором від 25.06.2015 №2015-ХМ-Н", а згідно із спільним протокольним рішенням від 19.05.2016 №1550/у (а.с.132-134) Підприємство зобов'язалося перерахувати Товариству кошти в сумі 9 555 000 грн. "за транспортування природного газу 2016 р. згідно з договором від 25.06.2015 №2015-ХМ-Н", тобто судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено, яка сума заборгованості саме за Договором мала бути погашена Підприємством Товариству на підставі підписаних сторонами спільних протокольних рішень.

Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 зі справи № 924/590/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій