ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 923/712/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Білошкап О.В., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 рокуу справі№ 923/712/14 господарського суду Херсонської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю М'ясокомбінат "Ювілейний"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5пробанкрутство,

за участю представників сторін: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року (суддя - Ситюк В.Г.), зокрема, визнані вимоги кредиторів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та затверджено реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого вимоги:

- ПАТ "Райффайзен банк Аваль" - 12101094,18 грн., з яких 8443408,76 грн. - 1 черга, 3657685,42 грн. - 3 черга, судові витрати - 2436 грн. - 1 черга;

- ТзОВ М'ясокомбінат "Ювілейний" - 4680810,18 грн., з яких 3213000 грн. - 1 черга, 1467810,18 грн. - 3 черга, судові витрати 7308 грн. - 1 черга;

- Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області - 315022,67 грн., з яких 141056,34 грн. - 1 черга, 140933,86 грн. - 2 черга, 33032,47 грн. - 3 черга;

- ТзОВ "Житомирський м'ясокомбінат" - 1693157,73 грн. - 3 черга, судові витрати 1218 грн. - 1 черга;

- ПАТ "КБ "Приватбанк" - 373328,01 грн. - 3 черга, судові витрати 1218 грн. - 1 черга;

- ОСОБА_4 - 9400000 грн. - 3 черга, судові витрати 1218 грн. - 1 черга.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року (головуючий суддя - Богатир К.В., суддя - Аленін О.Ю., суддя - Жеков В.І.) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, заявник) про поновлення строку на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року у справі № 923/712/14 повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року у справі № 923/712/14, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року у справі № 923/712/14 скасувати, справу направити до Одеського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4

В обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 8, 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", ст. ст. 53, 91 Господарського процесуального кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/712/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Білошкап О.В. суддя Короткевич О.Є. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.04.2017 року в матеріалах справи).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повертаючи без розгляду подану апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року у справі № 923/712/14, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана після закінчення строку встановленого ст. 93 ГПК України, а в клопотанні про відновлення строку скаржник не навів поважних причин пропуску строку.

Дані висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам процесуального закону та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання було відхилено.

В апеляційній скарзі, заявник просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, клопотання обґрунтоване тим, що з приводу фактичних обставин справи та правових підстав прийняття судом рішення щодо визнання вимог ПАТ "КБ Приватбанк" та Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області ОСОБА_4. дізналась значно пізніше, а саме після ознайомлення з матеріалами справи № 923/712/14.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.07.2014 року порушено провадження у справі № 923/712/14 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Постановою господарського суду Херсонської області від 18.12.2014 року у справі № 923/712/14 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мегерю А.В.

19.12.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року у справі № 923/712/14, зокрема затверджено реєстр вимог кредиторів.

Оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, відповідно до штампу про відправку на звороті останньої сторінки, в 10 примірниках направлено 20.04.2015 року учасникам провадження у справі.

Крім того, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 16.04.2015 року був присутній представник заявника касаційної скарги за довіреністю ОСОБА_8, а отже був обізнаний про існування оскаржуваної ухвали та з результатами розгляду кредиторських вимог.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що можливість ознайомлення ОСОБА_4 з текстом оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду залежала виключно від власного волевиявлення, оскільки відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006 року), ст.ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року було розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що давало можливість скаржнику ознайомитись з вказаною ухвалою ще у квітні 2015 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у даному випадку можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

П. 1 ст. 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.

Суд встановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовуються причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року).

Відповідно до ст. 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску.

Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Відповідна позиція відображена в п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року.

Розглянувши клопотання ОСОБА_4 про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не надано доказів існування поважних причин неподання у встановлені процесуальні строки апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин та враховуючи те, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України. У зв'язку з чим, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року у справі № 923/712/14 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді:Білошкап О.В. Короткевич О.Є.