ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 915/1641/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Шевчук С.Р.,

Малетича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 року

у справі № 915/1641/15

господарського суду Миколаївської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг"

про стягнення заборгованості у розмірі 8 284 462,16 грн.

за участю представників:

позивача: Таболін О.С.

відповідача-1: Лопушанський О.І.

відповідача-2: не з'явилися

відповідача-3: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 02/178/07-КЛТ від 17 жовтня 2007 року в розмірі 305 928,00 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 28 липня 2015 року становить 6 749 468,31 грн., та 1 534 993,58 грн., з яких:

- 288 000,00 доларів США - заборгованість за кредитом,

- 17 928,00 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами,

- 1 442 450,93 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту,

- 92 542,65 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач-1, як позичальник, та відповідачі-1 і -2, як поручителі, несвоєчасно та не в повному обсязі виконали свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування за кредитним договором № 02/178/07-КЛТ від 17 жовтня 2007 року, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та відповідачем-1, за яким 26 червня 2013 року відбулась заміна кредитора на ПАТ "Дельта-Банк" згідно з договором про відступлення права вимоги.

21 грудня 2016 року відповідач-1 звернувся до господарського суду Миколаївської області з клопотанням про призначення судової економічної експертизи у даній справі для визначення розміру його заборгованості перед позивачем за кредитним договором № 02/178/07-КЛТ від 17 жовтня 2007 року за кредитом, відсотками за користування кредитом та пенеюза несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року (суддя: Коваль С.М.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 року (склад колегії суддів: Ярош А.І. - головуючий, Лисенко В.А., Ліпчанська Н.В.), призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- чи підтверджується документально станом на 31 серпня 2015 року визначена ПАТ "Дельта Банк" заборгованість ТОВ "Техноторг-Лізинг" за кредитним договором №02/178/07-КЛТ від 17 жовтня 2007 року у сумі 8 284 462,16 грн., а саме: заборгованість у сумі 305 928,00 доларів США (еквівалент згідно з офіційним курсом НБУ станом на 28 серпня 2015 року становить 6 749 468,31 грн.) та 1 534 993,58 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 288 000,00 дол. США; пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 442 450,93 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 17 928,00 дол. США; пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 92 542,65 грн.;

- у якій загальній сумі ТОВ "Техноторг-Лізинг" повернуло ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" кредит станом на 31 серпня 2015 року (з розбивкою по датам та сумам здійснених платежів);

- у якій загальній сумі ТОВ "Техноторг-Лізинг" сплатило відсотки за користування кредитом ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" станом на 31 серпня 2015 року (з розбивкою по датам та сумам здійснених платежів);

- перевірити правильність нарахування заборгованості за простроченим кредитом, пені за несвоєчасне повернення кредиту, заборгованості по простроченим відсоткам, пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Також зазначеною ухвалою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у даній справі.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи для вирішення питання, яке потребує спеціальних знань, щодо визначення розміру заборгованості відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором № 02/178/07-КЛТ від 17 жовтня 2007 року по кредиту, відсотках за користування кредитом та пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків з огляду на наявність між сторонами розбіжностей щодо правильності розрахунку заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим зупинив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 року, а справу передати на розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. (п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором № 02/178/07-КЛТ від 17 жовтня 2007 року в розмірі 305 928,00 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 28 липня 2015 року становить 6 749 468,31 грн., та 1 534 993,58 грн., з яких:

- 288 000,00 доларів США - заборгованість за кредитом,

- 17 928,00 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами,

- 1 442 450,93 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту,

- 92 542,65 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

В обґрунтування вимог позивач надав до позовної заяви копії кредитного договору, договорів про внесення змін до кредитного договору, розрахунок заборгованості за зазначеним кредитним договором та виписки про рух коштів з рахунку відповідача. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не погоджується з сумою заборгованості визначеною позивачем, у зв'язку з чим просив призначити судову економічну експертизу.

Господарським судом Миколаївської області за клопотанням відповідача ухвалою від 22 грудня 2016 року на вирішення експерту поставлено наступні питання:

- чи підтверджується документально станом на 31 серпня 2015 року визначена ПАТ "Дельта Банк" заборгованість ТОВ "Техноторг-Лізинг" за кредитним договором №02/178/07-КЛТ від 17 жовтня 2007 року у сумі 8 284 462,16 грн., а саме: заборгованість у сумі 305 928,00 доларів США (еквівалент згідно з офіційним курсом НБУ станом на 28 серпня 2015 року становить 6 749 468,31 грн.) та 1 534 993,58 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 288 000,00 дол. США; пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 442 450,93 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 17 928,00 дол. США; пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 92 542,65 грн.;

- у якій загальній сумі ТОВ "Техноторг-Лізинг" повернуло ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" кредит станом на 31 серпня 2015 року (з розбивкою по датам та сумам здійснених платежів);

- у якій загальній сумі ТОВ "Техноторг-Лізинг" сплатило відсотки за користування кредитом ПАТ "Дельта Банк" станом на 31 серпня 2015 року (з розбивкою по датам та сумам здійснених платежів);

- перевірити правильність нарахування заборгованості за простроченим кредитом, пені за несвоєчасне повернення кредиту, заборгованості по простроченим відсоткам, пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Однак, як вбачається, поставлені судом на вирішення експерта питання стосуються порядку та строків повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитом, порядку притягнення позичальника до відповідальності за прострочення повернення кредиту та сплати процентів, порядку проведення позичальником (відповідачем) розрахунків з банком (позивачем), які сторони погодили в умовах кредитного договору №02/178/07-КЛТ від 17 жовтня 2007 року та договорах про внесення змін до кредитного договору.

Таким чином, винесені судом на вирішення судового експерта питання безпосередньо стосуються умов зазначеного кредитного договору та можуть бути вирішені судом шляхом надання оцінки умовам договору з урахуванням внесених до нього змін в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами (розрахунком кредитної заборгованості, наданим позивачем, банківськими виписками про рух коштів по рахункам відповідача та іншими). Тобто, вирішення питань, поставлених судом перед експертом, не потребує спеціальних знань, оскільки наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення фактів, що входять до предмету доказування у даній справі та підлягають дослідженню судом, однак, які не були достатньо вивчені місцевим господарським судом для того, щоб переконатися в необхідності признання судової експертизи.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до п. 4 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в необхідних випадках зобов'язує сторони виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Таким чином з огляду на вимоги ст. 43 та п. 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми заборгованості, пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Крім того, слід зазначити, що дії відповідача, направлені на ініціювання проведення у справі судової експертизи, призводять до затягування судового процесу та є зловживанням своїми процесуальними правами.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, призначення судової експертизи.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України).

Зупинення провадження у даній справі є факультативним.

Виходячи зі змісту частини другої ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, а призначення судової експертизи у відповідності до ст.41 ГПК України можливе у випадку, коли при вирішенні господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.

Оскільки в даному випадку зупинення провадження у справі пов'язано з проведенням експертизи, метою якої по суті є встановлення суми заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами у справі, що може бути з'ясовано судом на підставі дослідження умов самого кредитного договору з урахуванням внесених до нього змін та інших доказів і не потребує спеціальних знань, то колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд безпідставно виніс ухвалу від 22 грудня 2016 року, яка фактично спрямована на затягування судового процесу. Апеляційний господарський суд не врахував зазначеного вище та прийняв оскаржувану постанову про залишення зазначеної ухвали без змін з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, з урахуванням повноважень і меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України приходить до висновку про необхідність скасування ухвали господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року про зупинення провадження у справі та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 року у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм процесуального права та передачі даної справи № 915/1641/15 на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 року та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року у справі № 915/1641/15 скасувати.

3. Справу № 915/1641/15 передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий І.А. Плюшко

С.Р. Шевчук

М.М. Малетич