ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 914/1895/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Ходаківської І.П., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017у справі№ 914/1895/15 Господарського суду Львівської областіза позовомФірми "Агроексім"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар"за участю третьої особи-1,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД",за участю третьої особи-2,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача GATEBORG SOLUTIONS LTDпростягнення 157 064,81 євро (3 699 590,61 грн за офіційним курсом НБУ станом на 09.06.2015 року),

за участю представників

від позивача: Кожухар В.А., дов. б/н від 10.04.17, Загороднюк Є.В.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 у справі № 914/1895/15 (суддя Сухович Ю.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" на користь Фірми "Агроексім" заборгованість в сумі 157 064,81 євро (що становить 3 699 590,61 грн згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого НБУ станом на 09.06.2015 року), з яких 137 598,00 євро основного боргу, 9 167,48 євро три проценти річних, 10 299,13 євро пені.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 914/1895/15 (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді - Данко Л.С., Орищин Г.В.) задоволено клопотання представника ТОВ "Яблуневий дар". Зупинено провадження у справі № 914/1895/15 за апеляційною скаргою ТОВ "Яблуневий дар" на рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2015 до моменту набрання законної сили рішенням господарського суду у справі № 914/2313/15 за позовом ТОВ "ТБ САД" до ТОВ "Яблуневий дар", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фірми "Агроексім" про стягнення коштів за договором купівлі-продажу № 01/04/2013 від 01.04.2013.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 касаційну скаргу Фірми "Агроексім" задоволено, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 914/1895/15 скасовано. Справу направлено на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 914/1895/15 (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді - Данко Л.С., Орищин Г.В.) рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 скасовано частково в частині стягнення 10 299,13 євро пені та 9 167,48 євро 3% річних. В цій частині позовні вимоги задоволено в сумі 8 258,04 грн три проценти річних та 30 141,85 грн пені, в решті рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 914/1895/15 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 626, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 24, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

У призначене судове засідання, яке відбулось в режимі відеоконференції, з'явились представники позивача. Представники відповідача та третіх осіб своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 17.01.2013 між Фірмою "Агроексім" (продавець), в особі директора ОСОБА_8, який діє на підставі статуту та ТОВ "Яблуневий Дар" (покупець), в особі виконавчого директора ОСОБА_9, який діє на підставі статуту було укладено контракт №17/01-13 (контракт), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує саджанці вишні в кількості 250000 штук та прищеплені на прищепі ММ-106 саджанці яблуні в кількості 50000 штук (далі - товар). Країна походження товару - Республіка Сербія та Республіка Боснія та Герцеговина.

Згідно п.2.2. контракту ціна на товар, що постачається за даним контрактом, встановлюється в євро згідно з умовами постачання в розмірі 1,2 євро за 1 (один) саджанець вишні та 1,3 євро за 1 (один) саджанець яблуні. В ціну включені вартість товару, транспортування, тари, упаковки, маркіровки, документації, а також експортних мит, податків і інших зборів, що стягуються з продавця.

Відповідно до п.2.3. контракту загальна вартість товару, що поставляється за даним контрактом становить 377 000,00 євро.

Згідно п.3.2. контракту товар постачається на умовах СРТ Україна, Львівська область, м.Городок, згідно з міжнародними правилами "Інкотермс-2010".

Відповідно до п.5.2. контракту товар (партія товару) повинен супроводжуватися товаротранспортною накладною (CMR), в якій вказується кількість місць, кількість товару, вага (нетто, брутто), найменування продукції, номер контракту, пункт відправлення, найменування одержувача.

Згідно п.6.1 контракту кількісна та якісна прийомка товару покупцем та здача його продавцем робиться в кінцевому пункті призначення - Україна, Львівська область, м.Городок під час розвантаження автомашин на підставі товаросупровідних документів.

За умовами п.7.1. контракту валюта платежу за даним контрактом - євро.

Згідно п.7.2. контракту оплата даного контракту здійснюється покупцем шляхом банківського переказу на рахунок продавця.

Відповідно до п.7.3. контракту покупець здійснює оплату загальної вартості цього контракту на суму 377 000,00 євро протягом 120 календарних днів після дати митного оформлення товару в країні покупця на підставі: інвойсу (рахунку), дублікату CMR, дублікату фітосанітарного сертифікату якості, сертифікату погодження та специфікації завантаження.

Згідно п.10.1. контракту всі спори, розбіжності, що можуть виникнути при виконанні цього контракту, повинні вирішуватись сторонами по можливості дружнім шляхом, інакше вони передаються на розгляд міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при Торгово-промисловій палаті України (ТПП) у м.Київ або до Господарського суду за місцем реєстрації покупця за вибором позивача. Правом що застосовується до контракту, являється право України.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, 14.03.2013 сторони уклали додаткову угоду №1 до контракту №17/01-13 від 17.01.2013, відповідно до п.1.1. даної додаткової угоди сторони погодили викласти текст п.1.1. контракту у наступній редакції: продавець продає, а покупець купує саджанці вишні в кількості 227 230 штук та прищеплені на прищепі ММ-106 саджанці яблуні в кількості 49 940 штук, названі далі товар. Країна походження товару - Республіка Сербія та Республіка Боснія та Герцеговина.

Відповідно до п.3 даної додаткової угоди сторони погодили викласти текст п.2.3 контракту у наступній редакції: загальна вартість товару, що поставляється за даним контрактом становить 337 598,00 євро.

Відповідно до п.4 даної додаткової угоди сторони погодили викласти текст п.7.3 контракту у наступній редакції: покупець здійснює оплату загальної вартості цього контракту на суму 337 598,00 євро приблизно рівними окремими частинами (траншами) щомісячно протягом 120 календарних днів після дати митного оформлення товару в країні покупця на підставі: інвойсу (рахунку), дублікату CMR, дублікату фітосанітарного сертифікату якості, сертифікату погодження та вантажної специфікації.

На виконання умов контракту 17/01-13 від 17.01.2013 позивачем здійснено 8 поставок партій товару в період з 23.04.2013р. по 29.04.2013 на загальну суму 337 598,00 євро відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR).

Відповідачу були виставлені рахунки (інвойси) на оплату товару за вищевказаний період на загальну суму 337 598,00 євро.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, здійснивши часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 150 000,00 євро.

Сума боргу 187 598,00 євро за товар поставлений у період з 23.04.2013 по 29.04.2013 відображена сторонами (позивачем та відповідачем) у підписаному між ними акті звірки взаєморозрахунків станом на 13.08.2013.

28.07.2014 між ТОВ "Яблуневий Дар" (початковий платник), в особі виконавчого директора ОСОБА_9, який діє на підставі статуту та ТОВ "ТБ САД" (новий платник), в особі директора ОСОБА_10, який діє на підставі статуту, а також Фірмою "Агроексім" з третього боку, в особі генерального директора ОСОБА_8 було укладено договір №1 про передачу боргу (договір №1).

Відповідно до п.1.1. договору №1 новий платник приймає на себе зобов'язання ТОВ "Яблуневий Дар" за контрактом 17/01-13 від 17.01.2013р., який укладено між Фірмою "Агроексім" та ТОВ "Яблуневий Дар", щодо постачання саджанців вишні та яблуні із Сербії в кількості 310000 штук, в частині сплати вартості товару, який поставлений на адресу ТОВ "Яблуневий Дар" згідно наступних інвойсів та по наступних сумах:

Інвойс №154-06/13 від 26.04.2013р. на суму 49 250,00 євро;

Інвойс №154-07/13 від 29.04.2013р. на суму 43 960,00 євро;

Інвойс №154-08/13 від 29.04.2013р. на суму 55 432,00 євро;

Інвойс №154-05/13 від 26.04.2013р. на суму 62 400,00 євро в частині неоплаченої суми - 38 956,00 євро, що в загальній сумі становить 187 598,00 євро.

Відповідно до п.2.1 договору №1 початковий платник передає, а новий платник приймає на себе зобов'язання сплатити поточну заборгованість по контракту 17/01-13 від 17.01.2013р. в розмірі 187 598,00 євро не пізніше 10 серпня 2014р.

Пунктом 2.2. договору №1 оплата здійснюється в євро шляхом банківського перерахування на рахунок Фірми "Агроексім".

Згідно з п. 3.3. договору №1 відповідальність за невиконання обов"язків "нового платника" за даним договором несе "початковий платник".

Проте, новий платник (ТОВ "ТБ САД") порушив свої зобов'язання по договору № 1, здійснивши часткову оплату поточної заборгованості по контракту 17/01-13 від 17.01.2013 на загальну суму 30 000,00 євро, у зв'язку з чим борг склав 157 598,00 євро.

Надалі, 04.01.2015 між ТОВ "Яблуневий Дар" (початковий платник), в особі виконавчого директора ОСОБА_9, який діє на підставі статуту та GATEBORG SOLUTIONS LTD (новий платник), в особі ОСОБА_11, який діє на підставі довіреності, а також Фірмою "Агроексім" з третього боку, в особі генерального директора ОСОБА_8 було укладено договір № 2 про передачу боргу (надалі - договір № 2).

Відповідно до п.1.1. договору №2 новий платник приймає на себе зобов'язання ТзОВ "Яблуневий Дар" за контрактом 17/01-13 від 17.01.2013, який укладено між Фірмою "Агроексім" та ТОВ "Яблуневий Дар", щодо постачання саджанців вишні та яблуні із Сербії в кількості 310 000 штук, в частині сплати вартості товару, який поставлений на адресу ТОВ "Яблуневий Дар". Сума заборгованості ТОВ "Яблуневий Дар" перед фірмою "Агроексім" станом на 04.01.2015 становить 157 598,00 євро.

Згідно з п. 2.1 договору № 2 початковий платник передає, а новий платник приймає на себе зобов'язання сплатити поточну заборгованість по контракту 17/01-13 від 17.01.2013 в розмірі 157 598,00 євро не пізніше 30.04.2015.

Відповідно до п. 2.2 договору №2 оплата здійснюється в євро шляхом банківського перерахування на рахунок Фірми "Агроексім".

Проте, новий платник (GATEBORG SOLUTIONS LTD) також порушив свої зобов'язання по договору № 2 про передачу боргу, здійснивши часткову оплату поточної заборгованості по контракту 17/01-13 від 17.01.2013 лише на загальну суму 20 000,00 євро.

Згідно п.3.3 договору №2 відповідальність за невиконання обов"язків "нового платника" за даним договором несе "початковий платник".

Зважаючи на вищевказану умову договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що заборгованість в сумі 137 598,00 євро є заборгованістю відповідача.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Як правильно встановлено судами, укладений між сторонами контракт 17/01-13 від 17.01.2013 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наведених положень, факт виконання позивачем зобов'язань по контракту 17/01-13 від 17.01.2013 підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) зі штампами продавця та перевізника та не заперечується відповідачем.

Сума боргу за отриманий товар з урахуванням часткової проплати склала 187 578,00 євро, що підтверджується в акті звірки взаєморозрахунків станом на 13.08.2013.

Як вже зазначалося, 28.07.2014 між ТОВ "Яблуневий Дар" та ТОВ "ТБ САД", а також Фірмою "Агроексім" з третього боку, було укладено договір № 1 про передачу боргу, відповідно до умов якого новий платник прийняв на себе зобов'язання ТОВ "Яблуневий Дар" за контрактом 17/01-13 від 17.01.2013 в частині сплати вартості поставленого на адресу ТОВ "Яблуневий Дар" товару загальною вартістю 187 598,00 євро.

При цьому умовами договору № 1 було передбачено, що відповідальність за невиконання обов'язків нового платника несе "початковий платник".

У зв'язку з цим, 04.01.2015 між ТзОВ "Яблуневий Дар" - початковий платник та GATEBORG SOLUTIONS LTD, а також Фірмою "Агроексім" з третього боку, було укладено договір №2 про передачу боргу, відповідно до умов якого новий платник прийняв на себе зобов'язання ТОВ "Яблуневий Дар" за контрактом 17/01-13 від 17.01.2013, в частині сплати вартості товару, який поставлений на адресу ТОВ "Яблуневий Дар" станом на 04.01.2015 в сумі 157 598,00 євро, строк оплати не пізніше 30.04.2015.

Відповідно до п. 3.3 договору № 2, також було передбачено, що, відповідальність за невиконання обов'язків "нового платника" за даним договором несе "початковий платник".

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено ч. 1 ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом,

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, за встановлених обставин справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та з огляду на вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, вимога позивача про стягнення основного боргу саме з відповідача в сумі 137 598,00 Євро є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Не береться до уваги посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що позов Фірми "Агроексім" заявлено до неналежного відповідача (боржника за договором №17/01-13), оскільки за містом наведених вище норми та умов договору № 2 відповідач поручився перед позивачем за виконання фірмою GATEBORG SOLUTIONS LTD його обов'язків за контрактом, а відтак є зобов'язаною особою і щодо основного боргу.

До того ж, колегія суддів відзначає, що якби відповідач не розумів змісту умов 3.3 договору №1, які є ідентичними п. 3.3 договору № 2, або розумів їх по іншому, то не уклав би договір № 2 з фірмою GATEBORG SOLUTIONS LTD

Окрім того, Фірма "АГРОЕКСІМ" у позовній заяві просила також стягнути з відповідача 9 167,48 євро три проценти річних та 10 299,13 євро пені.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, пунктом 8.2. Контракту передбачено, що за несвоєчасну оплату товару в термін, що обумовлений п. 7.3 контракту, Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі 0,03% від суми несплати за кожен день прострочення.

Разом з тим, перевіряючи правильність нарахування позивачем пені, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, а максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (правова позиція Верховного суду України від 01.04.2015 року у справі № 3-29гс15).(Аналогічна позиції викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі №914/1894/15 від 28.11.2016).

За розрахунком суду апеляційної інстанції, здійсненого у відповідності до ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", стягненню підлягає пеня за період з 01.05.2015 по 01.06.2015 і за курсом НБУ станом на дату подачі позову 09.06.2015, що становить 30 141,85 грн (згідно розрахунку поданого позивачем та відповідачем в в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується зі здійсненим апеляційним господарським судом розрахунком 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача за період з 01.05.2015 по 01.06.2015 і за курсом НБУ станом на дату подачі позову 09.06.2015 в сумі 8 258,04 грн.

Отже, враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" судових рішень.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 та рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2016 у справі № 914/1895/15 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар"- без задоволення.

В силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 914/1895/15 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 914/1895/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді І.П. Ходаківська

О.В. Яценко