ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 911/3794/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на ухвалуГосподарського суду Київської області від 08.02.2017 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року у справі№911/3794/15 Господарського суду Київської області за позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" простягнення заборгованості та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" провнесення змін до договору про надання невідновлюваної відкличної кредитної лінії

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача за первісним позовом: Новик Є.М., довір. від 07.02.2017 №121;

- відповідача за первісним позовом: Давидова О.М., довір. від 22.03.2017 №214-УМ-17;

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (позивач за первісним позовом) звернулось з позовом (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. №26909/15 від 12.11.2015) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (відповідач за первісним позовом) про стягнення з відповідача на користь позивача 61 858 227,12 грн. та 8 486 296,35 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 10.08.2015 1 долар США = 21,089882 грн. становить 178 974 988,64 грн., що разом складає заборгованість еквівалентну 240 833 215,76 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за Кредитним договором №24 ВД від 31.05.2007.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про внесення змін до Кредитного договору №24ВД від 31.05.2007 в частині строків (термінів) повернення траншів (та процентів за ними), наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", шляхом продовження строків (термінів) повернення траншів (та процентів за ними), наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", шляхом продовження строків (термінів) сплати нарахованих за ними процентів на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" не раніше ніж до настання 16 вересня 2025 року, пункту 1.1. кредитного договору № 24ВД від 31.05.2007, виклавши його в наступній редакції: "1.1. Банк на умовах цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 7 975 000 дол. США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 16 вересня 2025 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2017 у справі №911/3794/15 (головуючий суддя Горбасенко П.В., судді Бацуца В.М., Колесник В.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) зупинено провадження у справі №911/3794/15 до остаточного вирішення справи №910/1752/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання частково недійсним кредитного договору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 08.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017, прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статті 79 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи, що місцевий господарський суд може самостійно з'ясувати обставини дійсності заявлених банком вимог, а тому вирішення спору у справі № 910/1752/17 Господарського суду міста Києва не може бути перешкодою для встановлення всіх істотних обставин у даній справі.

До Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач за первісним позовом просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі № 911/3794/15 є вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі" у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за Кредитним договором №24 ВД від 31.05.2007.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що питання дійсності окремих пунктів договору №24 ВД від 31.05.2007 є предметом розгляду у справі Господарського суду міста Києва №910/1752/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсними підпункту 4.3.11 та підпунктів 4.3.13.2, 4.3.13.3, 4.3.13.4, пункту 4.3 розділу 4 Кредитного договору № 24ВД від 31.05.2007, укладеного між ТОВ "Фоззі-Фуд" та ПАТ "ВТБ Банк".

Тобто, як обґрунтовано зауважено судами попередніх інстанцій, при розгляді справи № 910/1752/17 суди мають встановити наявність або відсутність підстав для визнання недійсними згаданих умов кредитного договору, що суттєво впливає на розмір заборгованості, яка є предметом спору у справі №911/3794/15.

Зупиняючи провадження у справі № 911/3794/15, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вищевказані справи є пов'язаними і об'єктивний розгляд спору про стягнення заборгованості за кредитним договором є неможливим до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/1752/17.

Як передбачено частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом вищезазначеної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення в іншій справі.

При цьому пов'язаною з даною справою є така справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Як роз'яснено у п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене вище, обставини та мотиви, з яких виходив суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали від 08.02.2017 у даній справі, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що місцевий господарський суд з'ясував питання пов'язаності цих справ та обґрунтував підстави, за яких розгляд справи № 911/3794/15 має бути зупинений до розгляду справи 910/1752/17, а отже правильно застосував норму частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 08.02.2017 у справі № 911/3794/15, залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017, відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 та ухвалу Господарського суду Київської області від 08.02.2017 у справі № 911/3794/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова