ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 910/11554/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Демидової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2017 року

у справі № 910/11554/16

господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Державне підприємство "Донецька залізниця"

про стягнення 7117,27 грн.

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача- не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 вересня 2016 року (суддя Сташків Р.Б.) у справі №910/11554/16 в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2017 року (судді Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Жук Г.А.) скасовано рішення господарського суду міста Києва від 28 вересня 2016 року у справі №910/11554/16. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча" 7117 грн. 27 коп. - збитків за недостачу вантажу під час перевезення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2017 року та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 28 вересня 2016 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 грудня 2014 року між ПАТ "ММК імені Ілліча" та ТОВ "Метінвест холдинг" укладено договір №ММД-13.50-14-1291\127.

Відповідно до умов Договору ТОВ "Метінвест холдинг" зобов'язалося передати, а позивач - прийняти та оплатити коксову продукцію (ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов Договору, на адресу позивача надійшов вантаж - кокс домінний, вантажовідправником якого виступив ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод", що підтверджується основною залізничною накладною №5090698 від 26 грудня 2015 року.

28 грудня 2015 року на станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці складено комерційний акт БН 724632/1625 про недостачу вантажу у вагоні №59177915 в кількості 2850 кг, про що в накладній №50906908 зроблено відповідну відмітку.

У комерційному акті зазначено, що "Вантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200 мм "шапкоподібне". Маркування вапном однією поздовжньою смугою вздовж вагона. У вагоні є поглиблення 1500мм*на ширину вагона*500мм в глиб вагона*800мм в глиб. Маркування порушено".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок недостачі вантажу, останньому завдано збитки в розмірі 7117,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457, завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

За змістом ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно зі ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж, з урахуванням його схоронності, під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Положеннями п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості усіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Будь-яких зауважень з боку вантажовідправника щодо придатності для перевезення спірного вантажу наданого залізницею вагону або з боку Залізниці щодо невжиття вантажовідправником заходів до збереження спірного вантажу Накладна не містить.

Тобто, спірний вантаж завантажено вантажовідправником згідно з вимогами чинного законодавства.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі, згідно з Правилами, іншому підприємству.

Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 8 п. 2 ст. 16 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками, згідно ч. 2 цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).

Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, комерційним актом БН 724632/1625 встановлено недостачу вантажу, яка виявлена під час здійснення контрольного переважуванні вагонів на станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ДП "Донецька залізниця" свої зобов'язання щодо збереження вантажу під час перевезення належним чином не виконало, внаслідок чого вимога позивача про стягнення суми збитків є обґрунтованою.

Відповідач не погоджуючись з прийняти у справі рішенням у касаційній скарзі зазначає, що ПАТ "Українська залізниця" не є правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця", оскільки процедура реорганізації підприємства та передача всіх прав та обов'язків до ПАТ "Українська залізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №604 призупинена, до завершення проведення антитерористичної операції, що свідчить про те, що ПАТ "Українська залізниця" станом на момент вирішення спору не має відповідати за неналежне виконання зобов'язань з боку ДП "Донецька залізниця".

Колегія суддів Вищого господарського суду України з доводами відповідача у справі не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25 червня 2014 року визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, до яких, зокрема віднесено Державне підприємство "Донецька залізниця".

Так, за змістом статті 104 Цивільного кодексу України та статті 19 Закону України "Про господарські товариства" реорганізація юридичної особи, як, зокрема, злиття - є формою припинення товариства, яке має наслідком правонаступництво новоутвореною юридичною особою прав та обов'язків першого. Системний аналіз норм законодавства свідчить про те, що у разі злиття, без виключень, переходять усі права та обов'язки юридичної особи, що припиняються у такий спосіб, до її правонаступника, новоутвореного підприємства.

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва.

Також, суттєве значення мають фактично здійсненні організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного акту чи балансу тощо (у випадку злиття). Отже у вирішенні питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права).

Відповідно до ст. 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №735 ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що створена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

При цьому, ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст. 104, 107 ЦК України, що вбачається з п. 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону.

Водночас, системний аналіз ч. 3, 9 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та послідовності дій зі створення ПАТ "Українська залізниця", визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ "Українська залізниця" (у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду) мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ "Українська залізниця"), тобто, моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин, у розумінні ст. 91, 92 ЦК України.

Згідно з п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" голова та члени комісії з утворення ПАТ "Українська залізниця", а також голова та члени комісії з реорганізації ДП "Донецька залізниця", керуючись ст.107 Цивільного кодексу України, склали передавальний акт від 05 серпня 2015 року, затверджений Міністром інфраструктури України 18 серпня 2015 року та підтвердили вартість і склад активів та зобов'язань ДП "Донецька залізниця".

Відповідно до вищезазначеного акту правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця", яке розташоване на території проведення АТО, не включено до зведених актів інвентаризації, а відображено в балансі і закріплюються в частині активів за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п. 2 постанови КМУ від 12 листопада 2014 року №604.

З спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що 21 жовтн 2015 року вчинено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, Державне підприємство "Донецька залізниця".

Доказів скасування або оспорювання даного запису не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є належним відповідачем у справі.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2017 року у справі №910/11554/16 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. В. Владимиренко

А. М. Демидова