ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 905/7376/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дружківка, Донецької областіна постанову за заявою про Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дружківка, Донецької області поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконанняу справі Господарського суду№ 905/7376/13 Донецької областіза позовомкомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дружківка, Донецької областідообласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Дружківкатепломережа"простягнення заборгованості за послуги з водопостачання у сумі 26 330,26 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з'явились;відповідача:Суворова О.О., дов. від 22.02.2016 № юр/448;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.12.2013, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014, задоволено позов комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дружківка, Донецької області (далі - Компанія) до обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Дружківкатепломережа" (далі - Підприємство) про стягнення 26 330,26 грн. заборгованості за послуги з водопостачання.

Господарським судом Донецької області на виконання постанови Донецького апеляційного господарського від 18.02.2014 виданий наказ від 06.05.2014 про стягнення з Підприємства заборгованості в сумі 26 330,26 грн. та судового збору в розмірі 1 720,50 грн. Наказ був дійсний для пред`явлення до виконання до 19.02.2015.

Ухвалою від 25.02.2015 Господарський суд Запорізької області видав Компанії дублікат наказу.

У вересні 2015 року Компанія звернулась до Господарського суду Донецької області із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, у якій просила суд поновити строк для пред'явлення наказу № 905/7376/13 від 06.05.2014.

В обґрунтування поданої заяви Компанія посилалася на те, що наказ був направлений до Головного управління юстиції в Донецькій області до виконання, та отриманий останнім 02.06.2014, однак у зв'язку з проведенням антитерористичної операції Головне управління юстиції в Донецькій області змінило місце розташування, а рішення суду так і не було виконано з невідомої причини. Пізніше Компанія звернулась за підсудністю до Господарського суду Запорізької області та отримала виданий 25.02.2015 дублікат наказу лише 28.04.2015, у зв`язку з чим просить поновити строк для пред'явлення наказу до виконання.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.09.2015 (суддя Бойко І.А.) заяву Компанії про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу № 905/7376/13 від 06.05.2014 до виконання задоволено. Відновлено строк для пред'явлення наказу № 905/7376/13 від 06.05.2014 до виконання до 17.09.2016.

Заява Компанії задоволена місцевим господарським судом з посиланням на надані докази поважної причини пропуску строку.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 (колегія суддів: Колядко Т.М., Стойка О.В., Татенко В.М.) ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.09.2015 скасовано. Здійснено розподіл судових витрат та зобов'язано господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ. Матеріали оскарження ухвали у справі № 905/7376/13 повернено до Господарського суду Донецького області.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що в порушення вимог ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розгляд заяви Компанії здійснювався місцевим господарським судом без повідомлення боржника та стягувача. Окрім того апеляційним господарським судом було з'ясовано, що місцевий господарський суд фактично розглянув раніше подану аналогічну заяву Компанії від 17.06.2015 № 925-03, яку вже було розглянуто Господарським судом Донецької області та у задоволенні якої відмовлено ухвалою суду від 24.06.2015, тоді як, подана Компанією заява від 09.09.2015 № 1242-03 судом так і залишилась нерозглянутою.

Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку із порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Компанії до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 16.09.2015 у справі № 905/7376/13, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

В силу положень частини першої статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

За приписами статті 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вірно наголошено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами оскарження ухвали, в порушення вимог ст. 119 ГПУ України, заява Компанії про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання була розглянута без повідомлення стягувача і боржника про час та місце судового засідання, за їх відсутності, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Окрім того, з тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що місцевим господарським судом фактично розглянуто раніше подану аналогічну заяву Компанії від 17.06.2015 № 925-03 (а.м.о. 43), яку вже було розглянуто Господарським судом Донецького області та у задоволенні якої відмовлено ухвалою суду від 24.06.2015 (а.м.о. 42), тоді як, подана Компанією заява від 09.09.2015 № 1242-03 судом так і залишилась нерозглянутою.

Таким чином судом апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначено про те, що місцевий господарський суд два рази розглянув заяву Компанії про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, що надійшла до суду 23.06.2015, та ухвалою від 24.06.2015 відмовив у задоволенні, а ухвалою від 16.09.2015 - задовольнив її. Заява Компанії від 09.09.2015 місцевим господарським судом залишилась нерозглянутою.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд правомірно та обґрунтовано скасував ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.09.2015. З цих підстав колегія суддів касаційної інстанції відхиляє відповідні доводи касаційної скарги Підприємства.

Разом із тим, як вбачається з оскаржуваної постанови, скасувавши ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.09.2015 з підстав порушення норм процесуального права, здійснивши розподіл судових витрат та зобов'язавши господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, господарський суд апеляційної інстанції також фактично не розглянув і не надав будь-якої правової оцінки заяві Компанії про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання від 09.09.2015 № 1242-03.

Заява Компанії про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання від 09.09.2015 № 1242-03, як в місцевому господарському суді, так і за результатами перегляду оскарженої ухвали в апеляційному порядку, залишилась нерозглянутою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що виходячи зі змісту статей 47, 33, 43 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Частиною першою ст. 11110 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 також прийнято з порушенням норм процесуального права, внаслідок чого фактичні обставини справи не були достовірно встановлені, у зв'язку з чим неможливо зробити висновки щодо обґрунтованості заяви Компанії поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання від 09.09.2015 № 1242-03.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що як місцевим так і апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору було порушено норми процесуального права, які призвели до прийняття неправильного рішення, що є підставою для скасування обох судових актів у повному обсязі із направленням справи до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дружківка, Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.09.2015 у справі № 905/7376/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя В.О. Швець