ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 916/1157/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенко Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Мірс"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід07.07.2015у справі№916/1157/15-гГосподарського судуОдеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мірс"доОдеської міської радитреті особи1. ОСОБА_4 2. Департамент комунальної власності Одеської міської радипророзірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірс" (далі - позивач) просило розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 12.07.2003 позивачем з Одеською міською радою (далі - відповідач), нотаріально посвідчений і зареєстрований 12.07.2003 в реєстрі за №973 та зареєстрований у книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 07.08.2003 за №839/77.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач продав нерухоме майно, що знаходиться на орендованій ним земельній ділянці, і для цілей обслуговування якого надавалась земельна ділянка, позивач звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір оренди землі, але відповідач, прийнявши рішення про припинення спірного договору оренди шляхом його розірвання, так і не здійснив дій, направлених на оформлення такого розірвання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.05.2015 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Будішевська Л.О., судді Мишкіна М.А., Таран С.В.) це рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Учасники судового процесу не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу належали на праві власності нежитлові приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 1115,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності №010861 від 22.01.2001, виданого Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та, зареєстрованого 01.03.2001 в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості за реєстровим №1526.

12.07.2003 між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу в реєстрі за №973 та зареєстрований у книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 07.08.2003 за №839/77, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 1036 кв.м, що знаходиться на території Київського району АДРЕСА_1.

Умовами п.1.2. договору оренди вбачається, що земельна ділянка загальною площею 1036 кв.м надається у володіння і користування орендаря терміном на 50 років, а саме:

- земельна ділянка площею 668 кв.м. - для експлуатації та обслуговування

магазину побутової техніки;

- земельна ділянка площею 368 кв.м. - для благоустрою прилеглої території.

Згідно додатку до договору оренди земельні ділянки мають наступні кадастрові номери: НОМЕР_1 (площа 0,0668 га), НОМЕР_2 (площа 0,0368 га).

Пунктом 6.2. вказаного договору оренди визначено, що цей договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених Законом України "Про оренду землі", цим договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

30.07.2010 між позивачем (продавець) та гр. ОСОБА_4 було укладено договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 1440, за умовами якого позивач продав, а гр. ОСОБА_4 купив нежитлові приміщення першого поверху та підвалу за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене в даному договорі нерухоме майно було передано від продавця покупцеві за актом прийому - передачі від 30.07.2010.

17.12.2013 відповідачем було прийнято рішенням від №4310-VІ, яким, керуючись ст.ст.12, 141 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.7 ст.31 Закону України "Про оренду землі", вирішено припинити договір оренди земельної ділянки площею 0,1036 га за адресою: АДРЕСА_1, укладений між відповідачем та позивачем, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу в реєстрі за №973 та зареєстрований у книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 07.08.2003 за №839/77, шляхом його розірвання.

Предметом даного спору є вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 12 липня 2003 року між сторонами у справі.

Суд першої інстанції своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що у зв'язку з набуттям іншою особою прав власності на об'єкти нерухомості позивача і відмовою позивача від права оренди, договір між сторонами підлягає розірванню, яке повинно було бути вчинене в тій же самій формі, що і укладення договору, від чого позивач ухилявся.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в позові, виходив з того, що на момент звернення позивача до суду з позовом договір оренди від 12.07.2003 вже був припинений відповідно до ч.3 статті 7 Закону України "Про оренду землі".

Однак із висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.

Згідно із статтею 7 ч.3 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції, якою суд апеляційної інстанції обґрунтовував свою постанову, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до положень статті 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами чч. 1, 3 статті 31 вказаного Закону договір оренди землі припиняється у тому числі у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Положеннями статті 32 наведеного Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч.1). У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань (ч.2).

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 6.2. спірного договору оренди землі передбачено можливість дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема на підставах, визначених законодавством.

За вказаних обставин, у зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та нерухомим майном здійснює її новий власник, позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.06.2011 зі справи №11/227, у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.06.2012 зі справи №36/368-9/63, у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.08.2013 зі справи №18/5005/12936/2011, які відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

Згідно цієї статті суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого господарського суду відступив від вказаної правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, однак відповідних мотивів не навів.

Отже постанова суду апеляційної інстанції прийнята також з порушенням наведеної процесуальної норми права.

Відтак постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як незаконна, а рішення суду першої інстанції належить залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2015 у справі №916/1157/15-г, залишити в силі.

Стягнути з Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одну) грн. 60 коп. витрат на сплату судового збору з касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В.Алєєва

Г.П. Коробенко