ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 910/6575/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Картере В.І.,суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.,розглянувши відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015у справі№910/6575/13 господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція"доПриватного акціонерного товариства „Укратоменергобуд"про стягнення 950 679,10 грн. збитків в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Юніна С.П.,

- відповідача Шенгера Г.Д., Мазурок І.В.,

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.12.2015 №02-05/963 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Губенко Н.М., змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суду: головуючий суддя Картере В.І., судді Барицька Т.Л. (доповідач), Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/6575/13 (судді: Ковтун С.А., Любченко М.О., Марченко О.В.) задоволений позов Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція" (надалі позивач/скаржник) до Приватного акціонерного товариства „Укратоменергобуд" (надалі відповідач) про стягнення 950 679,10 грн. збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 (судді: Гаврилюк О.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем договору генерального підряду №12-06 від 03.03.2006 в частині виконання ремонтних робіт покрівлі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014, позивачу відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача збитків, у зв'язку з виявленням відповідних недоліків в роботі відповідача з ремонту покрівлі поза межами гарантійного строку, який становить 1 рік.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2014 вказані рішення були скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Підставою для скасування вказаних судових рішень, стало порушення судами попередніх інстанцій положень ст.ст. 4-7, 43 ГПК України в частині дослідження усіх обставин справи, зокрема, в частині узгодження сторонами вказаного договору гарантійного строку на покрівлю.

За результатами нового розгляду даної справи, місцевий господарський суд, задовольнив позов, при цьому, встановив наступні обставини.

03.03.2006 позивачем (замовник) та відповідачем (генеральний підрядник) був укладений договір генерального підряду № 12-06 на виконання ремонтних робіт об'єктів промислової і непромислової зони ВП „Південно-Української АЕС" для проведення місії OSART у 2006 року році, відповідно до умов якого генеральний підрядник на свій ризик за завданням замовника власними та залученими силами зобов'язаний виконати ремонтні роботи об'єктів промислової і непромислової зони ВП „Південно-Українська АЕС" для проведення місії OSART в 2006 року році (далі роботи) у встановлений термін згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток № 2, який є невід'ємною частиною договору) та переліку затверджених замовником робіт (додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору).

Згідно з п. 2.2 договору від 03.03.2006 № 12-06 датою закінчення виконання робіт за цим договором є дата підписання технічних актів здачі-приймання закінчених ремонтних робіт.

Пунктом 8.1 договору від 03.03.2006 № 12-06 генеральний підрядник гарантував якість виконаних ремонтних робіт вимогам нормативної документації та умовам договору.

Відповідно до п. 8.2 договору № 12-06 гарантія якості виконаних ремонтних робіт встановлюється з дати виведення об'єктів з ремонту та підписання технічних актів здачі-приймання закінчення ремонтних робіт і становить 1 рік.

В той же час, вказаний договір було підписано позивачем (замовником) з протоколом розбіжностей, з урахуванням листа від 31.03.2006, відповідно до якого п. 8.2 договору від 03.03.2006 № 12-06 викладався в наступній редакції: гарантія якості виконаних ремонтних робіт встановлюється з дати виведення об'єктів з ремонту та підписання технічних актів здачі-приймання закінчення ремонтних робіт і становить 1 рік; визначити гарантійний термін по видах робіт: 1 рік - на ремонт приміщень, 3 роки - на монтажні роботи з облицювання ШК, 5 років на експлуатацію фасадних конструкцій ІЛК, 1 рік - на ремонт покрівель окремими місцями, 3 роки - на капітальний ремонт покрівель, 1 рік - на ремонт швів, 1 рік - на ямочний ремонт доріг.

Пропозиції замовника (позивача) про встановлення гарантійних термінів строком в 3 роки на облаштування, зокрема, покрівель не погоджено та виключено.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо погодження гарантійного строку в три роки на капітальний ремонт покрівель. У відповідь на останній лист позивача від 20.06.2006 № 38/5588 щодо узгодження спірних питань, генпідрядник (відповідача) листом від 05.07.2006 №618 надав згоду на встановлення гарантійного строку в 3 роки на експлуатацію покрівель при капітальному ремонті із мастики ЖКМк з моменту вводу її в експлуатацію.

Відповідно до ст. 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Статтею 860 ЦК України унормовано, що перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду. До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення статті 676 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з приписами ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Отже, встановивши наведені вище обставини, врахувавши вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові у даній справі від 08.10.2014, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про те, що сторонами, шляхом обміну листами (тобто, в спрощений спосіб) врегульовано розбіжності щодо гарантійного строку експлуатації покрівель при капітальному ремонту із мастики ЖКМк та встановлено його тривалістю в три роки.

Крім того, як встановили суди, останні роботи за договором генерального підряду були виконані відповідачем у вересні 2006 року, про що свідчить, зокрема, підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт від 29.09.2006 №37.

15.05.2009 позивач (замовник) виявив недоліки, про що складено акт №Ак.1.3702.3807 від 15.05.2009 "Про обслідуванння кровлі ДВ бл. №3" та акт №Ак.0.37.02.5570, датований 10.08.2009 "Про обслідування кровлі ХВО".

Згідно з п. 8.2. договору генерального підряду генеральний підрядник зобов'язаний за свій рахунок та своїми силами усувати недоліки (дефекти), несправності, виявлені протягом гарантійного строку вказаного в п.8.2. договору.

Як встановили суди, листом від 10.07.2009 звернувся до позивача з пропозицією погодити запропоновану ним організацію субпідрядника - ТОВ "Рембудтехнологія", для залучення до виправлення виявлених позивачем недоліків, що виникли в процесі експлуатації кровель ДО е/блока 3, будівлі ХВО.

ТОВ "Рембудтехнологія" розпочало роботи по розбиранню кровельного покриття та підготовці цементної стяжки кровельного покриття на підставі наряду-допуску №258 від 17.07.2009, проте припинило свої роботи, не закінчивши їх; при цьому, і сам генпідрядник не усунув виявлені позивачем (замовником) недоліки.

З метою усунення дефектів, що виникли в процесі експлуатації покрівель, та які, як вказувалося вище, не були усунуті ані генпідрядником, ані запропонованим ним субпідрядником, між позивачем та ТОВ "Фо.Рум" були укладені наступні договори: № 021101 від 02.11.2011 на капітальний ремонт покрівлі деаераторного відділення. Блок № 3. Головний корпус від 02.11.2011 року на суму 296 593,94 грн. та № 6-2012 від 17.08.2012 на капітальний ремонт цементної стяжки з розуклонками покрівлі деаераторного відділення блоку № 3 на суму 662 763,48грн.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Фо.Рум" виконало, а ДП „НАЕК „Енергоатом" прийняло роботи на загальну суму 950 679,10 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 1 за вересень 2012 року на суму 287 915,62 грн. по договору від 02.11.2011 № 021101 та № 1 за вересень 2012 року на суму 662 763,48 грн. по договору від 17.08.2012 № 6-2012, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача як збитки (витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права).

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування винною стороною збитків.

Приписами ст. 883 ЦК України унормовано, що за невиконання або неналежне виконання обовязків за договором підрядник відшкодовує збитки у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Статтею 623 ЦК України унормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.12.2010 у справі №06/113-38).

Отже, встановивши вищенаведені обставини, дослідивши наявність усіх складових, необхідних для покладення на винну особу такого виду відповідальності як стягнення збитків (протиправна поведінка та вина генпідрядника підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз під час розгляду справи №7/652, яким встановлено, що "Виконані роботи по ремонту покрівель будівель ДВ і ХВО на території „Южно-Українська АЕС" не відповідають вимогам будівельних норм діючих на території України. На покрівлях будівель ДВ і ХВО на території „Южно-Українська АЕС" на момент обстеження були наявні дефекти щодо виконаних ремонтних робіт. Причиною дефектів є порушення вимог ДБН та технологічної карти на ремонт покрівельних покриттів мастикою ЖКМк. Також не виключається, що і використані будівельні матеріали могли бути неякісними, що теж могло стати однією з причин появи дефектів. Технічний стан покрівель будівель ДВ і ХВО на території „Южно-Українська АЕС" можливо віднести до непридатного до нормальної експлуатації, близького до аварійного технічного стану. При даному технічному стані необхідно виконувати повну заміну покрівлі з ремонтом основи. На покрівлях будівель ДВ і ХВО на території „Южно-Українська АЕС" виконано ремонт конструктива водозахисного шару не в повному обсязі. Заміна водозахисного шару покрівель будівель ДВ і ХВО на території „Южно-Українська АЕС" виконана не в повному обсязі."; понесені позивачем збитки доводяться тим, що, через неусунення недоліків ані відповідачем, ані запропонованим ним субпідрядником, позивач був змушений укласти договір з іншою організацією для їх усунення, якій за виконані нею роботи сплатив загалом 950 679,10 грн., що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій платіжними дорученнями; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками підтверджується тим, що внаслідок протиправної поведінки відповідача /що полягає в неналежному виконанні ним договору підряду, що встановлено, зокрема, і у висновку судової будівельно-технічної експертизи, про яку вказувалося вище/ позивачем були понесені збитки у заявленому до стягнення розмірі, які останній сплатив іншій організації для виправлення нею недоліків та дефектів, допущених відповідачем при здійсненні ремонтних робіт покрівлі), прийшли до правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у сумі 950 679,10 грн.

В той же час, як встановили суди попередніх інстанцій, під час розгляду даної справи, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

Так, вирішуючи питання щодо пропуску /непропуску/ позивачем строку позовної давності для звернення із даним позовом, місцевий господарський суд встановив, що строк позовної давності переривався поданням позивачем позову до відповідача у справі №7/652 господарського суду міста Києва, позаяк, прийшов до висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності та задовольнив даний позов.

Апеляційний господарський суд не погодився із таким висновком місцевого господарського суду та прийшов до висновку, що подання позивачем позову до відповідача у справі №7/652 не перериває строк позовної давності для інших вимог (тобто, для звернення із даним позовом).

Вищий господарський суд України не може погодитися із таким висновком апеляційного господарського суду та погоджується із протилежним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність строком три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Частиною 3 ст. 264 ЦК України визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, пред'явленням позивачем позову до відповідача у справі №7/652 (жовтень 2009 року), предметом якого є зобов'язання відповідача усунути дефекти на суму 474 698,40 грн., виявлені протягом гарантійного строку на покрівлі будівлі енергоблока №3, перебіг позовної давності переривався, а відтак, звернення позивача до суду із даним позовом, відбулося в межах строку позовної давності (рішення господарського суду міста Києва у справі №7/652 від 03.07.2013, постанова Київського апеляційного господарського суду у справі №7/652 від 03.12.2013, постанова Вищого господарського суду України у справі №7/652 від 02.04.2013).

Апеляційний господарський суд, в порушення ст. 105 ГПК України, в якій викладені вимоги, що ставляться до постанови суду апеляційної інстанції, не погоджуючись із таким висновком місцевого господарського суду, не навів жодної обставини чи підстави, чому він не погодився із таким висновком місцевого суду, а лише зазначив, що такий висновок вважає "помилковим".

Проте, колегія суддів не може погодитися із таким висновком апеляційного господарського суду, оскільки, він є необґрунтованим; так, не погоджуючись із висновком місцевого господарського суду щодо переривання строку позовної давності, апеляційний господарський суд був зобов'язаний, щонайменш, навести підстави такої незгоди та пояснення, чому подання позову у справі №7/652 не перериває строку позовної давності

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України:

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі №910/6575/13 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/6575/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Картере

Судді: Т.Л. Барицька

Л.Б. Іванова