ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 910/4866/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року у справі № 910/4866/15-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ліквідатор приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" - арбітражний керуючий Стецина Ігор Володимирович, про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 8426,57 грн. регламентної виплати за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач набув право грошової вимоги до ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" на підставі договору факторингу від 29.08.2012 року № 2/29-08/2012, з посиланням на п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року (суддя Сташків Р.Б.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року (судді: Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 29.08.2012 року між ФОП ОСОБА_6 (новий кредитор) та ОСОБА_7 (первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає і зобов'язується оплатити новому кредитору усі права вимоги, що виникли у первісного кредитора у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля КІА Carens, д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8, відповідальність якого застрахована згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.08.2010 року, номер полісу ВЕ7922874 (3), в страховій компанії ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія"

Відповідно до п.1.1. цього договору загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається первісним кредитором, складає 8426,57 грн.

29.08.2012 між позивачем (фактор) та ФОП ОСОБА_6 (Клієнт) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 2/29-08/2012, відповідно до якого позивач придбав у клієнта права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договору відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування із визначенням загальної суми боргу у розмірі 8426,57 грн.

Пунктом 1.2. цього договору встановлено, що фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору (цесії) відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Згідно з п. 1.4. договору факторингу зобов'язаними сторонами (боржниками), визначено особу, винну у скоєнні ДТП (ОСОБА_8), страхову компанію (ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія") та Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

14.11.2012 ТОВ "Маркс.Капітал" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою від 13.11.2012 про грошові вимоги до ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" за договорами факторингу на суму 1643109,94 грн., що ґрунтуються на невиконаних ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" зобов'язаннях з виплати страхового відшкодування потерпілим за договорами загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів і просило включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року у справі № 5011-46/12625-2012 за наслідками попереднього засідання ТОВ "Маркс. Капітал" визнано кредитором ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" на суму 1644182,94 грн. (1073 грн. - судовий збір та 1643109,94 грн. - страхове відшкодування) - перша черга.

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року у справі № 5011-46/12625-2012 ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Стецину І.В. та зобов'язано його надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора у строк до 11.11.2014 року. Строк виконання усіх грошових зобов'язань постановлено вважати таким, що настав з 11.11.2013 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги фактора до МТСБУ про стягнення заборгованості з регламентної виплати за рахунок коштів фонду захисту потерпілих на підставі пп. "ґ" п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів".

Висновок судів обох інстанцій про відмову в позові обгрунтовано передчасним зверненням з даним позовом, оскільки з урахуванням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним законодавчим актом для спірних правовідносин, та пп. "ґ" п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" виплата за рахунок Моторного (транспортного) страхового бюро України потерпілим є гарантією у разі недостатності коштів та майна страховика, проте сторонами не надано доказів, які б засвідчували недостатність таких коштів у страховика-банкрута.

Відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ.

Відповідно до пункту 39.1. та підпункту 39.2.1. статті 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями МТСБУ, серед іншого, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Згідно з підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 38 Закону, пунктами 2 та 9 частини першої якої зокрема встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, а виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених розділом третім Закону "Ліквідаційна процедура".

За змістом положень частин першої та другої статті 41 Закону задоволення вимог кредиторів боржника забезпечує ліквідатор у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно частин першої-третьої статті 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого, зокрема, додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Правовий аналіз наведених положень Закону свідчить про те, що факт відсутності майнових активів у визнаного банкрутом боржника, та неможливість у зв'язку із цим здійснити розрахунок за його зобов'язаннями може підтверджуватись затвердженими ухвалою господарського суду звітом ліквідатора і ліквідаційним балансом, складеними за результатами проведення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки майна боржника та задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної в статті 45 Закону.

Враховуючи наведене вище, суд касаційної інстанції вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що до завершення ліквідаційної процедури та винесення господарським судом відповідної ухвали питання про розмір коштів та майна боржника для визначення достатності чи недостатності для задоволення вимог кредиторів ще не є вирішеним, та вимоги кредиторів, включених до реєстру, можуть бути задоволені у будь-який час до закінчення ліквідаційної процедури, а тому звернення ТОВ "Маркс.Капітал" із даним позовом до МТСБУ в порядку п."ґ" статті 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" про стягнення грошових коштів є передчасним.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року - без змін.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова