ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року № 910/12679/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився Лутак О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення та постановуГосподарського суду м.Києва від 21 липня 2015 р. Київського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2015 р. у справі№ 910/12679/15за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" доМоторного (транспортного) страхового бюро Українипро стягнення 8 140,03 грн. ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 8 140,03 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 21.07.2015 р. (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 р. (головуючий - Зеленін В.О., судді - Шевченко Е.О., Синиця О.Ф.), стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" 8 140,03 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 29.05.2009 року між позивачем -ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (назву якого в подальшому змінено на ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах"), як страховиком, громадянином ОСОБА_4, як страхувальником та ПАТ КБ "Приватбанк", як вигодонабувачем, було укладено договір страхування наземного транспорту № KRKRAN-094L00B (далі - договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Daewoo, д.р.н. НОМЕР_3. Термін дії договору становив з 29.05.2009 р. до 28.05.2010 р. та згідно з пп. 8.9 договір пролонгований на термін з 29.05.2013р. до 28.05.2014 р.

Згідно з п.4.2 договору страховик зобов'язаний у випадку настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві - ПАТ КБ "Приватбанк".

Пунктом 7 договору визначено перелік страхових випадків, з настанням яких виникає обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування відповідно до Договору, у тому числі пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за його участю без вини водія.

06.09.2013 в м. Кривій Ріг по вул. Електрозаводська в напрямку об'їзної дороги сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої застрахований автомобіль НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою відділу ДАІ та довідкою № 9261177 про ДТП.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_5 вимог п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12.09.2013 у справі № 212/8043/13-п.

Відповідно до звіту № 1229-14232732-А від 25.09.13. про оцінку автомобіля марки Daewoo, д.р.н. НОМЕР_3, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу вказаного автомобіля склала 9 808,03 грн.

На виконання умов договору та на підставі страхового акту № И-3235 від 09.10.2013 позивач, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 8140,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3131 від 09.10.2013. та меморіальним ордером від 10.10.2013.

Страхове відшкодування виплачено відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 16.09.2013, листа ПАТ КБ "Приватбанк" від 24.09.2013 №Э.10.0.0.0/1-2905 та страхового акту від 09.10.2013 №И-3235 і перераховане в розмірі 100% на рахунок страхувальника (ОСОБА_4.) для погашення заборгованості за кредитним договором.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 262 ЦК УКраїни).

Таким чином, господарські суди прийшли до правильного висновку про те, що до позивача, як страховика за договором, перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Взаємовідносини у сфері міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" врегульовані безпосередньо Процедурними Правилами, прийнятими Радою Бюро на Генеральній Асамблеї 30.05.02. та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до положень п. 10.4. ст. 10 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому пунктом 40.1. ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

У пункті 10 ст. 10 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що власник який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

У довідці № 9261177 про дорожньо-транспортну пригоду зазначено, що автомобіль марки Nissan X-Trail, д.р.н. НОМЕР_2, має "Зелену картку" № НОМЕР_4 із терміном дії до 19.09.2013.

Цей факт підтверджений також відповіддю Російського союзу автостраховиків про те, що автомобіль марки Nissan X-Trail, д.р.н. НОМЕР_2 на день ДТП був застрахований в ТОВ "Альфастрахование" сертифікатом міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" № НОМЕР_5.

Отже, оскільки водій ОСОБА_5, з вини якої сталася ДТП при керуванні автомобілем марки Nissan X-Trail, д.р.н. НОМЕР_2 мала страховий сертифікат міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" № НОМЕР_5, у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем відповідно до положень ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

20.02.2015 позивач звернувся до відповідача із претензією № 20-02/02-03 з проханням сплатити 8140,03 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Відповідач листом № 8/3-03/6534 від 04.03.2015 відмовив позивачу в здійснені регламентної виплати в зв'язку з тим, що позивач не подав заяву протягом одного року з моменту скоєння ДТП.

Господарські суди прийшли до правильного висновку про безпідставність такої відмови, оскільки ПрАТ "Інгосстрах" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке в силу пункту 40.1. ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є відповідальною особою за шкоду заподіяну з вини водіїв - нерезидентів, відповідальність яких застрахована сертифікатом міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка".

Враховуючи, що у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, то позовна давність у цьому випадку є загальною (три роки), а її перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності погодження потерпілого на здійснення регламентної виплати на рахунок страховика, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції та правильно відхилені ним, оскільки наявність чи відсутність такого погодження не впливає на право позивача вимагати стягнення фактично виплаченої суми страхового відшкодування.

Разом з тим, судами безпідставно застосовано до спірних правовідносин ч.1 ст. 1191 ЦК України, оскільки в даному випадку відбувся перехід права вимоги за нормами ст. ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", а не вимога порядку регресу, врегульована ст. 1191 ЦК України (правова позиція Верховного Суду України, викладена у справі за № 910/22731/14).

Враховуючи, що зазначена помилка в застосуванні норм матеріального права не вплинула на правильність висновків суду, підстав для скасування судових рішень не вбачається, але при цьому рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2015 р. необхідно змінити, виключивши мотивувальної частини рішення посилання на ч.1 ст. 1191 ЦК, а з резолютивної частини слова "в порядку регресу".

Також підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного господарського суду посилання на ч.1 ст. 1191 ЦК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2015 р. та рішення Господарського суду м.Києва від 21 липня 2015 р. у справі за № 910/12679/15, виключивши з їх мотивувальних частин посилання на ч.1 ст. 1191 ЦК України, а з резолютивної частини рішення Господарського суду м.Києва від 21 липня 2015 р. також слова "в порядку регресу".

В решті судові рішення залишити без змін.

Головуючий, суддя П.Гончарук Суддя І.Кондратова Суддя Л.Стратієнко