ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 38/284

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної виконавчої служби Україниза скаргоюКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"на діїДержавної виконавчої служби Українина постановуДонецького апеляційного господарського суду від27.07.2015у справі№ 38/284Господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"доКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"простягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (далі - боржник) подало до господарського суду скаргу на дії Державної виконавчої служби, в якій просило визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника ЗВП №41211546 від 12.12.2013 на суму 392 819 005,25 грн. в частині накладення арешту по ВП №14990739; скасувати вищевказану постанову про арешт коштів боржника; зняти арешт з рахунків, відкритих боржником через відокремлені підрозділи в банківських установах в частині накладення арешту по ВП №14990739.

Скарга мотивована тим, що постанова про арешт коштів не була надіслана боржнику у строк, встановлений законодавством; виконавець не направляв боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження; судове рішення було виконано боржником самостійно ще до винесення постанови про арешт, про що боржник виконавця повідомив; виконавцем накладено арешт на рахунки, відкриті для виплати заробітної плати.

Боржник подав до господарського суду уточнення до скарги, де зазначив, що при підготовці скарги припустився технічної помилки і вказав неправильну дату постанови про накладення арешту; оскаржуваною постановою є постанова про накладення арешту від 02.02.2015, винесена на виконання ЗВП №41211546 від 12.12.2013 на суму 392 819 005,25 грн., до якого входить наказ у справі №38/284. Отже, боржник просив визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 02.02.2015, винесену в рамках ЗВП №41211546 від 12.12.2013 на суму 392 819 005,25 грн. в частині накладення арешту по ВП №14990739; скасувати вищевказану постанову про арешт коштів боржника від 02.02.2015; зняти арешт з коштів на рахунках, відкритих боржником через відокремлені підрозділи в банківських установах в частині накладення арешту по ВП №14990739.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.05.2015 (суддя Сушко Л.М.) заяву боржника про зміну предмету скарги повернуто заявнику без розгляду, скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відхилено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сгара Е.В., судді Склярук О.І., Будко Н.В.) вищевказану ухвалу скасовано, уточнену скаргу на дії Державної виконавчої служби задоволено.

У касаційній скарзі Державна виконавча служба України просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Учасники судового процесу не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Донецької області від 01.03.2011 частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК" Донецькобленерго" та стягнуто з боржника заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 17 388 586,98 грн.

15.03.2011 на виконання судового рішення було видано наказ господарського суду.

27.05.2011 Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області № 38/284 (ВП №26751181) про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 17 388 586,98 грн.

12.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №26751181 з примусового виконання наказу №38/284 до зведеного виконавчого провадження №41211546, яке здійснює Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

02.02.2015 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова про арешт коштів боржника у межах зведеного виконавчого провадження ЗВП №41211546 на суму 392 819 005,25 грн., до якого входить наказ у справі №38/284 про стягнення 17 388 586,98 грн.

Суд першої інстанції, відхиляючи скаргу боржника, виходив з того, що уточнення скарги по суті є зміною предмету скарги, до якої повинні бути додані документи, зазначені в статті 57 Господарського процесуального кодексу України, проте боржник не додав до уточнення скарги доказів направлення копії заяви про зміну предмету скарги іншим учасникам справи, тому така заява підлягає залишенню без розгляду, а судом були розглянуті первісні вимоги скаржника, які не підлягають задоволенню, оскільки постанова про арешт коштів від 12.12.2013 державним виконавцем не виносилось.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи вказану вище ухвалу та задовольняючи скаргу боржника, виходив з того, що уточнення скарги не є зміною предмету скарги, а місцевий суд не був позбавлений в разі необхідності витребувати у боржника докази направлення уточнення учасникам справи, тому скарга боржника підлягає розгляду з урахуванням уточнення і підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що боржник сплатив свою заборгованість на виконання судового рішення Господарського суду Донецької області від 01.03.2011 у справі №38/284 до винесення виконавцем постанови про арешт коштів боржника на рахунках.

Між тим, з висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна виходячи із наступного.

Відповідно до частини четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Разом з тим, вказані положення стосуються позову та внесення змін до позовних вимог, у той час, коли в даному випадку розглядається скарга боржника на дії державного виконавця, на яку поширюється інші положення процесуального законодавства.

Крім того, первісні вимоги скарги боржника скоріше не містять дати оскаржуваної постанови державного виконавця, ніж містять неправильну дату, оскільки 12.12.2013 є датою приєднання виконавчого провадження №14990739 до зведеного виконавчого провадження №41211546, а скаржник просив скасувати постанову про арешт коштів боржника ЗВП №41211546 від 12.12.2013.

Отже, апеляційним судом вірно було розглянуто скаргу з урахуванням її уточнення.

Боржник в скарзі посилається на те, що він виконав свої обов'язки за наказом у справі №38/284 до винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів.

Апеляційним судом встановлено, що боржник сплатив стягувачу заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 17 388 586,98 грн. на виконання рішення по справі 38/284, що підтверджується договором №517Е/32 від 27.06.2012 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517 та платіжного доручення №1 від 24.09.2012 на суму 358 836 076,55 грн.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 33 Закону передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Статтею 57 Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення(ч.1).

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах (ч.2 ст. 57 Закону).

Частиною 5 статті 12 Закону на сторони покладено обов'язок протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Отже вчинення відповідних виконавчих дій на виконання судового рішення, а зокрема, арешт коштів боржника, є передбаченою Законом необхідною процедурою, спрямованою на виконання судового рішення, а реалізація її, за вказаних вище обставин, пов'язується із обов'язком сторін повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Таким чином сам лише встановлений судом апеляційної інстанції факт погашення боргу без належного повідомлення державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, не може бути самостійною правовою підставою для задоволення скарги боржника.

Боржник в скарзі на дії посилається на те, що листом з додатками від 30.05.2014 №03/вх 1-152-14 повідомив про самостійне погашення боргу по всіх виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні відділу ПВР ДВС України.

При цьому постанова про арешт коштів боржника Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена 02.02.2015.

Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржену постанову не врахував наведених норм права у їх сукупності, не дослідив на підставі належних та допустимих доказів доводи боржника про те, що він повідомив орган стягнення про самостійне погашення боргу по всіх виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні відділу виконавчої служби.

Разом з тим, відповідно до приписів частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Враховуючи що суд апеляційної інстанції не виконав у повному обсязі покладених на нього процесуальним законом обов'язків у вказаній частині, і порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені саме цим судом, а також те, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями суду апеляційної інстанції, постанова цього суду, з урахуванням статей 1115, 1117 зазначеного кодексу, підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд для виконання приписів статті 101 вказаного кодексу.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.1, 11111 11112, Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі Господарського суду Запорізької області №38/284 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.П. Коробенко