ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 908/4773/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.01.2016у справі№908/4773/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" у м. ЗапоріжжідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Будспеціндустрія"прозобов'язання оформити право користування земельною ділянкоюза участю представників:

позивача: Візіренко Ж.С. (представник за дов. від 30.09.2014 № 010-01/6392),

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі звернулось з позовною заявою до ТОВ "Будспеціндустрія" про зобов'язання оформити право користування земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 у справі №908/4773/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою у даній справі, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції від 23.02.2006), ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції від 16.09.2008), ст. 377 ЦК України (в редакції від 17.09.2008), ст. 20, 193 ГК України, ст. 16, 525, 526, 629 ЦК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18.09.2008 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі та ТОВ "Україна-Квант" (далі позичальник) укладено кредитний договір № 75608К16/22.

В забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі та ТОВ "Будспеціндустрія" укладено іпотечний договір № 75608Z22 від 18.09.2008 (далі іпотечний договір).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 у справі № 908/3111/14 задоволено позов Банку до ТОВ "Україна-Квант" про звернення стягнення на предмет іпотеки в зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору (порушення строків оплати основного боргу та процентів). В рахунок погашення заборгованості ТОВ "Україна-Квант" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі звернуто стягнення на зазначене у договорі іпотеки нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "Будспеціндустрія", шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, про що 23.12.2014 було видано відповідний наказ.

26.06.2015 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Запорізькій області винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з неможливістю звернути стягнення на нерухоме майно, оскільки згідно з реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником (ТОВ "Будспеціндустрія") зареєстровано право власності на нежитлову будівлю А1 розташована за адресою: Запорізька область м. Запоріжжя, вул. Хакаська, буд. 3, площею 326,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 71919223101, але земельна ділянка, що розташована під вищевказаним об'єктом нерухомості не оформлена належним чином, у зв'язку з чим реалізація даного майна в межах відкритого виконавчого провадження неможлива.

Статтею 6 Закону України "Про іпотеку" передбачені умови передачі нерухомого майна в іпотеку.

Зокрема, іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків (ч.3).

Якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею) (ч.4).

Пунктом 1.3 зазначено іпотечного договору встановлено, що предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених в кредитному договорі зобов'язань боржника є нерухоме майно іпотекодавця, а саме нежитлова будівля А1, розташована за адресою: Запорізька область м. Запоріжжя, вул. Хакаська, буд. 3, загальною площею 326,5 кв.м. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 9367 кв. м., яка належить до державної форми власності. На день укладання цього договору право власності/користування земельною ділянкою іпотекодавцем не оформлене. Іпотекодавець зобов'язується у строк до 01.02.2009 надати до банку документи, що підтверджують право власності/користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки. У разі недотримання зазначеної умови, починаючи з 01.02.2009, процентна ставка за кредитним договором збільшується на 2 процентні пункти.

30.11.2011 між сторонами було укладено договір про внесення змін №75608Z22-1 до іпотечного договору, яким в п.1.3 сторони визначили, що Іпотекодавець зобов'язується у строк до 31.11.2012 надати до банку документи, що підтверджують право власності/користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки.

31.05.2013 між сторонами було укладено договір про внесення змін №75608Z22-2 до іпотечного договору, яким в п.1.3 сторони визначили, що Іпотекодавець зобов'язується у строк до 31.12.2013 надати до банку документи, що підтверджують право власності/користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки.

Як встановлено судом, з наведеного вище вбачається, що під час укладання договору іпотекодержателю було відомо, що земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки не знаходиться у власності/користуванні іпотекодавця і повинен був усвідомлювати несприятливі правові наслідки невиконання відповідачем умов договору щодо оформлення такого права. Проте, окрім збільшення процентної ставки, в разі неподання документів, що підтверджують право власності/користування земельною ділянкою, ніяких застережень або відповідальності передбачено умовами договору не було.

Предметом спору у даній справі є вимога про зобов'язання ТОВ "Будспеціндустрія" оформити право користування земельною ділянкою площею 9367 кв. м., що належить до державної форми власності, на якій розташований предмет іпотеки - нежитлова будівля.

В ході розгляду справи судом враховано законодавчо визначений порядок надання земельних ділянок в користування, встановлений ст. 116, 123 ЗК України, та приписи ст. 26, 28 Закону України "Про землеустрій" щодо виготовлення документації із землеустрою .

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції позивачем у даній справі обрано неправильний спосіб захисту, оскільки: позивач не є стороною у спірних правовідносинах щодо оформлення права землекористування; в позові заявлено вимогу щодо зобов'язання відповідача здійснити дії, які не можуть бути здійснені безпосередньо ним, оскільки діючим законодавством передбачений певний порядок оформлення права користування земельною ділянкою, в якому відповідач виступає лише замовником; позовні вимоги не направлені на захист прав позивача; в розглядуваній справі позивачем заявлено вимоги щодо зобов'язання відповідача оформити право користування земельною ділянкою, тобто здійснити певні дії на свою (відповідача) користь.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем саме його прав або інтересів і що задоволення позовних вимог, заявлених у такій спосіб, призведе до відновлення цих прав або інтересів.

За таких обставин, а також враховуючи положення ст. 129 Конституції України, ст. 33, 34, 43 ГПК України, висновок суду першої та апеляційної інстанції про відмову в позові, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2016 у справі № 908/4773/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський