ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 910/3861/15-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.06.2015у справі№ 910/3861/15-г Господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" простягнення 28613,36 грн.,за участю представників сторінвід позивача:Кузьмик І.П. (довіреність від 25.06.2015 № 250615-01/с),від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" у лютому 2015 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 28613,36 грн. заборгованості в порядку регресу та 1827,00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі № 910/3861/15-г (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 910/3861/15-г (у складі колегії суддів: Скрипки І.М. - головуючого, Гончарова С.А., Шаптали Є.Ю.) позов повністю задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" суму страхового відшкодування в розмірі 28613,36 грн., судового збору - 1827,00 грн.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 910/3861/15-г Господарського суду міста Києва, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 910/3861/15-г Господарського суду міста Києва, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі № 910/3861/15-г Господарського суду міста Києва залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Бондаря С.В. від 10.09.2015 № 05-05/1546 у зв'язку з відпусткою суддів Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідача), Вовка І.В., Грека Б.М., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 910/3861/15-г.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бондаря С.В від 22.09.2015 № 05-05/1685 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., для розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 910/3861/15-г.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2014 у справі № 362/4418/14-п встановлено, що 09.09.2014 о 07:50 по вул. Вокзальниій, 19 в смт. Глеваха Плашенко М.В., керуючи автомобілем ЗАЗ, державний номер АІ7213 СК, рухаючись заднім ходом, не переконавшись, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Touareg, державний номер АН9086НТ внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вказаною постановою Плашенка М.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що автомобіль марки Volkswagen Touareg, державний номер АН9086НТ застрахований Шевченко Н.І. (страхувальник) у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 291/14-Т/ЗП1 від 24.01.2014.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Судами встановлено, що внаслідок ДТП, яке мало місце 09.09.2014, пошкоджено автомобіль марки Volkswagen Touareg, державний номер АН9086НТ, власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі рахунку № С4232682 від 10.09.2014, який виставлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Дніпровська набережна", до якого звернувсь страховик.

Позивачем складено страховий акт № 291/14-Г/ЗП1-2 від 11.09.2014 згідно з яким подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 29613,36 грн.

Кошти в розмірі 29613,36 грн. перераховано позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 20663 від 15.09.2014.

Статтею 27 Закону України "Про страхування", статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що до позивача перейшло в межах суми 29613,36 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Судами встановлено, що цивільну відповідальність транспортного засобу марки ЗАЗ, державний номер АІ7213 СК, застраховано у Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9935495.

Відповідно до умов договору (полісу) АС/9935495, страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме: автомобіля марки ЗАЗ, державний номер АІ7213 СК.

Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 50500,00 грн. та розмір франшизи 1000,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ, державний номер АІ7213 СК, застраховано у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9935495, то відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом першої інстанції встановлено, що у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Вину особи, яка керувала автомобілем марки ЗАЗ, державний номер АІ7213 СК, встановлено постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2014 у справі № 362/4418/14-п.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно зі статтею 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Судом першої інстанції встановлено, що умовами полісу АС/9935495 розмір франшизи передбачено в сумі 1000,00 грн., тому позивачем правомірно зменшено страхове відшкодування на розмір франшизи.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Верховним Судом України 28.08.2012 за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі № 23/279 від 06.12.2011 зазначено, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріального відшкодування.

Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не доведено факту, що шкоду транспортному засобу Volkswagen Touareg, державний номер АН9086НТ завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія.

Суд апеляційної інстанції, посилається на Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", дійшов до помилкового висновку, що позивачем не доведено розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню в порядку регресу у розмірі 28613,36, оскільки розмір завданої шкоду повинен бути підтверджений звітом про оцінку транспортного засобу, а не рахунком СТО № С4232682 від 10.09.2014, виходячи з наступного.

Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 910/3861/15-г Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню, оскільки прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі № 910/3861/15-г Господарського суду міста Києва - залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 910/3861/15-г Господарського суду міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 910/3861/15-г Господарського суду міста Києва скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі № 910/3861/15-г Господарського суду міста Києва залишити в силі.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.