ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 911/3491/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідачів не з'явився Савельєва М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське"на рішення та постановуГосподарського суду Київської області від 13 жовтня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2016 рокуу справі№ 911/3491/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко - Тайс"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське"про стягнення 71 999,04 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про солідарне стягнення з відповідачів 1 000,00 грн штрафу на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010, договору поруки № 07-04-2014-125 від 07.04.2014 та угоди № 15-11/12-98 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 та 6 000,00 грн витрат на послуги адвоката згідно з договором № 15-04/15 від 15.04.2015. Просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське" 5 428,20 грн заборгованості, 49 441,40 грн штрафу, 680,40 грн відсотків за користування товарним кредитом, 1 379,68 грн пені, 1 190,18 грн інфляційних втрат, 413,10 грн 3% річних, 12 466,08 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010 та угоди № 15-11/12-98 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.10.2016 (суддя - Саванчук С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 (головуючий - Михальська Ю.Б., судді - Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ТОВ "Лиманське" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 1 000,00 грн штрафу.

Стягнуто з ТОВ "Лиманське" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 5 428,20 грн заборгованості, 49 441,40 грн штрафу, 680,40 грн відсотків за користування товарним кредитом, 1 379,68 грн пені, 1 190,18 грн інфляційних втрат, 205,09 грн 3 % річних, 12 466,08 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 913,50 грн судового збору, 5 899,34 грн витрат на послуги адвоката.

Стягнуто з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 913,50 грн судового збору та 83,34 грн витрат на послуги адвоката.

У задоволенні решти позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач - ТОВ "Лиманське", посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за розгляд касаційної скарги, а також витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн згідно з угодою № 24-06 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.03.2016.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 08.12.2010 між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (постачальник) та ТОВ "Лиманське" (покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3, за умовами якого у строки, визначені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових умов та специфікацій до нього).

Відповідно до п. 2.1. договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на день укладання договору.

Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п. 2.3. договору).

За п. 4.2. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у специфікаціях, при умові надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у специфікаціях, авансових платежів, тобто, платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями. Товар може поставлятися покупцю партіями.

У п. 4.4. договору сторони погодили, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: за кількістю (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; за якістю - відповідно до якості, вказаної у документі про якість. Датою поставки (передачі) товару є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару.

Покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях; оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір (п. п. 6.1., 6.2. договору).

За п. 9.1. договору він набуває чинності з моменту підписання та діє протягом року з моменту його укладення. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, що лишилися невиконаними.

08.12.2010, 19.05.2011 між сторонами були підписані специфікації № 1 та № 2 до договору, якими визначено перелік товару, умови та місце поставки, порядок та строки його оплати. Згідно з вказаних специфікацій загальна вартість товару становить 83 190,00 грн.

На виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3, ТОВ "Корпорація "Агросинтез" поставило відповідачу - ТОВ "Лиманське" товар на суму 83 190,00 грн, однак останній свої зобов'язання з оплати виконав частково, на суму 81 137,97 грн, в результаті чого у нього виникла заборгованість у розмірі 2 052,03 грн (83 190,00 грн - 81 137,97 грн), що також підтверджується рішеннями судів у справі № 911/2975/13.

15.11.2012 між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) укладено угоду № 15-11/12-98 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Лиманське" (боржник) зобов'язання щодо сплати пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010, про що 21.05.2013 було повідомлено боржника (а.с. 54-55, т. 1).

07.04.2014 між позивачем (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) було укладено договір поруки № 07-04-2014-28 з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за угодою № 15-11/12-98, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку боржника щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру штрафу у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором поставки та угоди № 15-11/12-98 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010.

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується 1 000,00 грн штрафу (п. 3.1. договору поруки).

Згідно з п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

02.06.2015 між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" укладено додаткову угоду № 4 до угоди № 15-11/12-98 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) про що боржника було повідомлено цінним листом з описом вкладення від 02.06.2015 (а.с. 57, т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

За п. 6.5. договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 у зв'язку з тим, що товар буде оплачуватись покупцем не в момент укладення договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені договором. Проіндексована сума платежу визначається таким чино: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату укладання договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під офіційним курсом гривні до долару США сторони розуміють курс гривні до долару США, що встановлюється НБУ, про який сторони можуть довідатися з офіційного сайту (порталу) НБУ або в установах банків.

Оскільки відповідач - ТОВ "Лиманське" свої зобов'язання належним чином не виконало, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, на підставі ст. ст. 516, 525, 526, 694, 632 ЦК України, угоди № 15-11/12-98 про заміну кредитора у зобов'язанні, п. 6.5. договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 прийшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача 5 428,20 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п. 8.5. договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 сторони погодили, що згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д) :100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення.

Таким чином, рішення господарських судів про стягнення з відповідача - ТОВ "Лиманське" 12 466,08 грн процентів за користування чужими грошовими коштами є законними.

Згідно з п. 5.1. договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором. У разі прострочення терміну оплати вказаного у договорі, відсотки за товарним кредитом нараховуються до дати його фактичної оплати. При зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, відсотки за товарним кредиту за прострочені платежі нараховуються до дати подання позову.

Процентна ставка за товарним кредитом, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказуються у специфікації (п. 5.2. договору № ТК081210/3).

Специфікаціями передбачена річна процентна ставка 10 %.

За п. 5.3. договору № ТК081210/3 сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем в порядку, встановленому для оплати товару, та у строки, вказані у специфікаціях.

Зі змісту ст. 199, ч. 1 ст. 216, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. 549, ст. 627, ч. 5 ст. 694 ЦК України сторони договору мають право передбачати обов'язок покупця щодо сплати процентів на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару покупцю. Право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем, надано сторонам ч. 5 ст. 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, оскільки сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач - ТОВ "Лиманське" свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суди на підставі п. п. 5.1. - 5.3. договору № ТК081210/3, угоди № 15-11/12-98 про заміну кредитора у зобов'язанні правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 680,40 грн відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктами 8.2.3., 2.3. договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу. Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом.

Однак, при стягненні неустойки (штрафу, пені) суди не врахували приписи ч. 1 ст. 233 ГК України, згідно якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що в даному випадку розмір штрафних санкцій більш ніж вдесятеро перевищує розмір основного боргу, суд вважає можливим зменшити розмір неустойки, зокрема штрафу, що підлягає стягненню з відповідачів до 5 044,14 грн, а саме з відповідача - 2 підлягає стягненню 4 044,12 грн та солідарно з обох відповідачів - 1 000,00 грн штрафу та пеню до 137,97 грн, яка підлягає стягненою з відповідача- 2.

Водночас, не можна погодитися з судовими рішення в частині стягнення з ТОВ "Лиманське" 3 % річних та інфляційних втрат виходячи з таких підстав.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК України, виключає застосування ст. 625 ЦК у тому випадку, коли ст. 536 ЦК застосовується за прямою вказівкою законодавця як спеціальна міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки з ТОВ "Лиманське" підлягають стягненню проценти, передбачені ст. 536 ЦК України за порушення ним свого зобов'язання за договором, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до неправильного висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Лиманське" 3 % річних.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема в п. 6.5. договору сторони погодили прив'язку виконання грошового зобов'язання до іноземної валюти (долар США).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні.

Оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а не іноземна валюта, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Отже, судами було безпідставно стягнуто з ТОВ "Лиманське" і 1 190,18 грн інфляційних втрат, адже сума основного боргу була визначена позивачем відповідно до існуючого на час звернення з позовом до суду курсу гривні до долара США.

Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 в частині стягнення з відповідача - ТОВ "Лиманське" 3 % річних та інфляційних втрат підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині, а в частині стягнення з відповідачів штрафу і пені - зміні та стягненні з відповідача - ТОВ "Лиманське" 4 044,12 грн штрафу та 137,97 грн пені, а з відповідачів солідарно 1 000,00 грн штрафу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам з позивача на користь відповідача - ТОВ "Лиманське" необхідно стягнути судові витрати, що складаються з сум судового збору, сплаченого ним за подачу апеляційної і касаційної скарг у розмірі 84,04 грн (40,19 грн - за апеляційну скаргу і 43,85 грн - за касаційну скаргу), а також підлягає зміні рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідачів судового збору на користь позивача за подачу позовної заяви, шляхом зменшення його з 913,50 грн до 895, 22 грн та підлягає зміні рішення місцевого господарського суду і в частині стягнення з відповідача - ТОВ "Лиманське" витрат на послуги адвоката, шляхом зменшення їх з 5 899,34 грн до 5 796,47 грн.

Доводи ТОВ "Лиманське" про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн згідно з угодою № 24-06 від 18.03.2016 не можуть бути задоволені, адже ТОВ "Лиманське" не надано документального підтвердження понесення ним таких витрат у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2016 року у справі за № 911/3491/15 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське" 205,09 грн 3 % річних, 1 190,18 грн інфляційних втрат скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

Змінити рішення Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2016 року у справі за № 911/3491/15, зменшивши суму штрафу, що підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко - Тайс" з 49 441,40 грн до 4 044,12 грн та пені з 1 379,68 грн до 137,97 грн.

Рішення Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2015 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське" та товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко - Тайс" судового збору за подання позовної заяви змінити, зменшивши суму судового збору, що підлягає стягненню з відповідачів, з 913,50 грн до 895, 22 грн з кожного та змінити рішення Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2015 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське" витрат на послуги адвоката, зменшивши їх з 5 899,34 грн до 5 796,47 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко - Тайс" (03187, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23 код ЄДРПОУ 38039872) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське" (38443, Полтавська обл., Решетилівський р-н., с. Лиман Перший, код ЄДРПОУ 32323794) 84,04 грн відшкодування судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

В решті рішення Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2016 року у справі за № 911/3491/15 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова