ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 911/3733/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників:позивачівЯковлєв О.І. (дов. від 20.04.2016 №51/2016) Громніцький Ю.П. (дов. від 13.05.2014 №14-132)відповідачаТаран О. В. (дов. від 16.05.2016 р. №867/08)прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 №000606)перевіривши матеріали касаційної скаргиВишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№911/3733/14 Господарського суду Київської областіза позовомЗаступника прокурора Деснянського району м. Києва в ін. держ. в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доВишгородського районного комунального підприємства ""Вишгородтепломережа"простягнення 674 864, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 21.07.2016 (суддя Антонова В.М.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в доход Державного бюджету України 6 184,05 грн. судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Націнальна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в доход Державного бюджету України 6 184,05 грн. судового збору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказував про те, що відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу №№12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків №1324/517з від 24.12.2012, договір про організацію взаєморозрахунків № 212/30 від 14.02.2014 та вищезазначені спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк виконання зобов'язань за договором №12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012, який пов'язаний з моментом перерахування коштів з Державного бюджету на рахунок відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Чорногуз М.Г., Тищенко О.В.), рішення господарського суду Київської області від 21.07.2016 змінено. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 73 985,91 грн. пені, 14 797,18 грн. 3 % річних, 130 564,79 грн. 7% штрафу та 525,98 грн. інфляційних втрат. У задоволенні решти позову відмовити." Стягнути з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь Державного бюджету України 4 397,42 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 432,48 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" 3 988,57 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 4 533,96 грн. судового збору за подання касаційної скарги, 2 669,83 грн. за подання апеляційної, 8 190,18 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 21.07.2016 залишити в силі.

В своїй скарзі Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 526, 530, 546, 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 175, 193, 216-218 Господарського кодексу України, статей 8, 20 Закону України "Про теплопостачання", статей 1-7, 32-34, 43, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, та на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2016, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 21.12.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" (покупець) було укладено договір № 12/704-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 5450, 00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): липень 0, серпень 0, вересень 0, жовтень 950,00, листопад 1700,00, грудень 2800,00. III квартал 0, IV квартал 5 450,00.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

Відповідно до п. 5.5. договору загальна сума вартості газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" у період жовтень-грудень 2012 року було передано у власність Вишгородського районного комунального підприємства ""Вишгородтепломережа" природний газ на загальну суму 5 222 791,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за жовтень від 27.11.2012 на суму 697 467,13 грн., за листопад від 25.12.2012 на суму 1 652 550,79 грн. та за грудень від 31.12.2012 на суму 2 872 773,62 грн., однак останній за отриманий природний газ повністю розрахувався лише 01.04.2014, тобто з порушенням встановлених п. 6.1 договору строків оплати.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на матеріали справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" 24.12.2012 між Націнальна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа", Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Головним фінансовим управлінням Київської обласної державної адміністрації та Фінансовим управлінням Вишгородської райдержадміністрації було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 1324/517з (договір-1) (т. 2 а.с. 41-42).

Предметом договору-1 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 № 517 "Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

За умовами зазначеного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу № 12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 на суму 833 388,00 грн.

Відповідно до пп. 2 п. 10 та п. 15 зазначеного договору з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідно до платіжного доручення № 6 від 27.12.2012 відповідач перерахував позивачу - 2, 833 388,00 грн. з призначенням платежу: "погашення заборгованості за спожитий природний газ в 2012 згідно з договором від 28.08.2012 № 12/704-ТЕ-17 згідно ПКМУ № 517 від 11.06.2012 та ст. 23 ЗУ "Про Державний бюджет на 2012р." договір № 1324/517з від 24.12.2012".

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" 14.02.2014 між Націнальна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа", Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Вишгородської райдержадміністрації та Вишгородською районною державною адміністрацією було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 212/30 (договір-2), предметом якого є організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статей 14, 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

За умовами зазначеного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за договором № 12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 на суму 442 742,20 грн.

Відповідно до пп. 2 п. 11 та п. 16 зазначеного договору з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Платіжним дорученням № 5 від 01.04.2014 відповідач перерахував позивачу - 2 442 742,20 грн. з призначенням платежу: "за природній газ 2012 р. по договору від 28.08.2012 № 12/704-ТЕ-17, згідно договору № 212/30 від 14.02.2014".

Судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору встановлено, що спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №544 від 20.02.2013, №744 від 20.03.2013, №981 від 18.04.2013, №1159 від 21.05.2013, №1556 від 21.08.2013, №1599 від 16.09.2013 та №1830 від 18.10.2013, укладеними між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Головним фінансовим управлінням Київської обласної держадміністрації, Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", погоджено порядок проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" з погашення заборгованості за договором №12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 у розмірі 534 500,00 грн., 455 100,00 грн., 492 100,00 грн., 323 850,00 грн., 167 500,00 грн., 54 000,00 грн., 54 400,00 грн. відповідно.

Платіжними дорученнями №3 від 26.02.2013, №5 від 27.03.2013, №9 від 01.07.2013, №9 від 30.07.2013, №17 від 29.10.2013 перераховано кошти на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в рахунок погашення заборгованості за договором №12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012 та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1 і 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що зміна порядку та строку проведення розрахунків за договором купівлі-продажу здійснена договором від 24.12.2012 № 1324/517з (договір-1), договором від 14.02.2014 № 212/30 (договором-2) та вказаними протокольними рішеннями стосується виключно тієї заборгованості, яка є предметом зазначених правочинів, а саме: договору-1 (833 388,00 грн.), договору-2 (442 742,20 грн.), Спільного протокольного рішення № 544 від 20.02.2013 (534 500,00 грн.), Спільного протокольного рішення № 744 від 20.02.2013 (455 100,00 грн.), Спільного протокольного рішення № 981 від 18.04.2013 (492 100,00 грн.), Спільного протокольного рішення № 1159 від 21.05.2013 (323 850,00 грн.), Спільного протокольного рішення № 1556 від 21.08.2013 (167 500,00 грн.), Спільного протокольного рішення № 1593 від 16.09.2013 (54 000,00 грн.), Спільного протокольного рішення № 1830 від 18.10.2013 (54 400,00 грн.).

Загальна сума заборгованості сплачена за рахунок субвенцій та щодо якої було змінено порядок та строки погашення відповідно до вказаних вище правочинів становить 3 357 580,2 грн., натомість, загальна вартість газу відповідно до актів приймання-передачі 5 222 791,54 грн. У свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що залишок заборгованості в сумі 1 865 211,34 грн. було сплачено відповідачем за рахунок власних коштів.

Враховуючи обставини справи у їх сукупності, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів щодо відмови у стягненні штрафних та фінансових санкцій за прострочення сплати 3 357 580,2 грн. заборгованості, передбачених п. 7.2 договору та відповідно до вимог статей 604, 624, 625 Цивільного кодексу України, адже сторонами було змінено умови з оплати природного газу згідно спірного договору поставки в частині сплати 3 357 580,2 грн. за рахунок субвенцій, а прострочення оплати на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень відповідачем не допущено.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вірно зауважив на тому, що оскільки зміни щодо порядку та строків сплати за спожитий газ в частині 1 865 211,34 грн. сплачених відповідачем власними коштами сторонами не здійснювалось, то відповідно у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем правомірно нараховано штрафні санкції на суму 1 865 211,34 грн., яку було несвоєчасно сплачено відповідачем.

Враховуючи обставини справи та норми чинного законодавства, перевіривши розрахунок пені, 3 % річних, 7 % штрафу та інфляційних втрат, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з Вишгородського районного комунального підприємства ""Вишгородтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" пені в сумі 73 985,91 грн., 3% річних в сумі 14 797,18 грн., 7% штрафу в сумі 130 564,79 грн. та 525,98 грн. інфляційних втрат, які розраховані з суми 1 865 211,34 грн. сплаченої відповідачем власними коштами, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором № 12/704-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012.

Стосовно доводів, які викладені Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі №911/3733/14 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В. Швець