ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 916/1566/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київна постанову від 09.06.2016 Одеського апеляційного господарського суду та рішеннявід 09.03.2016 господарського суду Одеської областіу справі№ 916/1566/13 господарського суду Одеської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", м. Одесадо 1. фізичної особи - підприємець ОСОБА_5, м. Одеса 2. торгівельної біржі "Київська універсальна біржа", м. Київтреті особи, які не заявляють самостійних вимог 1. товариство з обмеженою відповідальністю "Еквенто" (EKVENTO Limited Liability Phartnership), м. Лондон Великобританія 2. арбітражний керуючий Хайло М.В., м. Стаханов Луганської областіпро визнання недійсним торів та договору купівлі-продажув судовому засіданні взяв участь представник:

ФОП ОСОБА_5ОСОБА_7, довір.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.03.2016 у справі № 916/1566/13 (судді: Петренко Н.Д. - головуючий, Щавинська Ю.М., Волков Р.В. відмовлено в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, відповідач, банкрут) та Торгівельної біржі "Київська універсальна біржа" (далі - ТБ "Київська універсальна біржа", відповідач) про визнання недійсними торгів від 14.08.2012, проведених у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5, оформлених протоколом від 14.08.2012 та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладені за їх результатом.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 (судді: Мирошниченко М.А. - головуючий, Аленін О.Ю., Лашин В.В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін із тих же підстав, з огляду на правомірність дій ліквідатора банкрута та ТБ "Київська універсальна біржа" щодо реалізації майна боржника за результатами проведення торів від 14.08.2012.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, а саме ст. ст. 12,15 Закону України "Про іпотеку" та ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позивач зазначає, оскільки провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 було припинене, як безпідставно порушене, торги від 14.08.2012 з продажу заставного майна банкрута, проведені в межах цього провадження підлягають скасуванню. Враховуючи, що права та законні інтереси ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як заставодержателя реалізованого на цих торгах нерухомого майна були порушені, правочини (договорів купівлі-продажу) укладені за їх результатом в розумінні ст. 203 ЦК України є недійсними.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Тому, враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23.09.2014 у справі № 908/1689/13, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Оскільки, нова редакція Закону про банкрутство вступила в силу 19.01.2013, а відчуження майна на спірних торгах мало місце у серпні 2012, тому у даному випадку застосовуються норми Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013.

Підставою для визнання недійсними аукціону, як самостійного правочину, є виключно порушення встановлених законодавством правил його проведення, зокрема процедури підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

З вищезазначеного випливає, що аукціон безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому його оспорювання можливе тільки за умови існування процедури банкрутства, в якій його проведено. Отже, за відсутності триваючого провадження у справі про банкрутство оспорювання проведеного у цій справі аукціону не може мати місце.

Звертаючись із даним позовом, після припинення процедури банкрутства, позивач посилався на порушення його прав як заставодержателя нерухомого майна, що було об'єктом спірних торів від 14.08.2012, аргументуючи свою позицію неправомірними діями ліквідатора та організатора аукціону в ліквідаційній процедурі при реалізації заставного майна.

Як вбачається, у лютому 2012 року порушено провадження у справі № 21/17-5170-2011 про банкрутство ФОП ОСОБА_5, постановою господарського суду Одеської області від 14.02.2012 боржника визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

14.08.2012 за результатом проведення відкритих торгів у межах ліквідаційної процедури було здійснено реалізацію нерухомого майна банкрута, зокрема будівель № 8, 11, 16, 37, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 101-А (будівельна адреса: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 99).

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 постанову господарського суду від 14.02.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 скасовано, провадження у справі № 21/17-5170-2011 припинено. Рішення суду мотивоване недотриманням імперативних приписів абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство, оскільки вимоги ініціюючого кредитора не мали безспірного характеру.

У даному випадку предметом судового розгляду є спір стосовно визнання недійсним результату аукціону з реалізації майна банкрута, проведеного в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство. Таким чином, даний спір стосується питань щодо формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство. У зв'язку з чим такий спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому його оспорювання можливе тільки за умови існування процедури банкрутства, в якій його проведено.

Таким чином, після припинення провадження у справі про банкрутство можуть мати місце лише спори стосовно правочинів, які є підставою для відчуження майна за результатами аукціону, а не самого аукціону, як підстави для укладення таких правочинів.

У той же час слід мати на увазі, що правові підстави для визнання недійсними правочинів (договорів), укладених на реалізацію результатів аукціону, є значно ширшими, оскільки передбачені у тому числі і нормами загального цивільного законодавства, тоді як законодавство про банкрутство містить лише додаткові, властиві лише самій процедурі банкрутства, підстави для визнання правочинів недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 1 ГПК України встановлено, що юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 1 Закону України "Про заставу" та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" застава (іпотека) нерухомого майна виникає на підставі договору.

Договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язання. За його змістом, відповідно до статті 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у 2006 та 2007 роках між ФОП ОСОБА_5 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено чотири договори про заставу цінних паперів від 22.03.2007, 21.02.2007, 29.11.2006 та 03.08.2006, предметом застави яких стали облігації ТОВ "Чисте місто", що надають власнику таких облігацій (ОСОБА_5.) право на отримання нерухомого майна в процесі погашення цільових облігацій, а саме котеджів № 8, 11, 16, 37.

Вказані договори укладені ФОП ОСОБА_5 як заставодавцем на забезпечення виконання відповідних кредитних договорів, укладених між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та третіми особами, а саме № 014/0054/74/71990 від 22.03.2007, № 014/0054/74/70679 від 21.02.2007, № 014/0054/74/67717 від 29.11.2006 та № 014/0054/74/62051 від 03.08.2006.

При цьому на момент винесення постанови від 14.02.2012 у справі № 21/17-5170-2011 про банкрутство ФОП ОСОБА_5 та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" був заставодержателем лише цінних паперів боржника, а не нерухомого майна ФОП ОСОБА_5, що було об'єктом спірних торгів від 14.08.2012, а саме будівель (котеджів) № 8, 11, 16 та 37. Однак, між боржником та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" замість вищевказаних договорів застави цінних паперів не були укладені договори іпотеки спірної нерухомості.

У зв'язку з тим, що норми чинного законодавства не передбачають можливість автоматичної трансформації застави цінних паперів в заставу (іпотеку) нерухомості, без укладення відповідних договорів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що предметом забезпечення виконання грошових зобов'язань боржника перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" були виключно облігації, а не об'єкти нерухомості, реалізовані 14.08.2012 в межах ліквідаційної процедури боржника.

З урахуванням того, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" був заставодержателем виключно цінних паперів боржника, то в розумінні ст. 15, 16 ЦК України та ч. 1 ст.1 ГПК України він не мав достатнього обсягу прав для звернення до господарського суду із позовом про оспорення відкритих торгів від 14.08.2012 з реалізації об'єктів нерухомості, які не були предметом забезпечення його грошових вимог до боржника.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, позивач всупереч приписам ст. 33 ГПК України, не подав до господарського суду жодних доказів, які б підтвердили його права на це майно як заставодержателя, таких як договору іпотеки нерухомого майна чи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому колегія суддів зазначає, що правом контролю за предметом застави наділений за законом та належним чином укладеним договором застави лише заставодержатель. І саме його право, у разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження ним, є порушеним. Тому саме заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оспорення дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених ст.ст. 203 та 215 ЦК України.

З огляду на вищезазначене та з урахуванням того, що постановою Вищого господарського суду від 25.12.2012 припинено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5, відповідно припинені повноваження всіх учасників даного провадження, у тому числі кредиторів боржника. Відтак, оспорення договорів купівлі-продажу нерухомого майна можливе тільки в загальному порядку за приписами ЦК України.

Крім того, вимога про визнання правочину недійсним із застосуванням ст.ст. 203 та 215 ЦК України з підстав недотримання вимог ч. 2 ст. 586 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України «Про заставу» може бути заявлена лише заставодержателем.

Відтак, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не є належним позивачем у даній справі, оскільки не є ні кредитором ФОП ОСОБА_5, ні заставодержателем спірного нерухомого майна.

Відповідна правова позиція щодо права на оскарження правочинів викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема від 21.10.2015 у справі № 922/5223/14, від 04.11.2015 у справі № 922/3131/14 та згідно зі ст. 11128 ГПК України повинна враховуватись всіма судами України.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального права, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

На підставі наведеного та керуючись ч. 6 ст. 31, ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1 Закону України "Про заставу", ст. 3 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 182, 574, 572 Цивільного кодексу України, ст.ст. 41, 80, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суд від 09.06.2016 у справі № 916/1566/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М.Поляков

Судді Л.В. Жукова

О.Є. Короткевич