Постанова ВГСУ від 21.09.2016 року у справі №904/10969/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 904/10969/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М.- головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Полякова Б.М., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіна ухвалу від 30.06.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/10969/15 господарського суду Дніпропетровської областіза заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ТК", м. Дніпропетровськпровизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Черненченко Д.А.

в судове засідання з'явився представник:

ТОВ "ВЕСТ ТК"Зорін Р.О., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2015 у справі № 904/10969/15 прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ТК" (далі - Товариство, Боржник) про порушення справи про банкрутство останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено підготовче засідання суду тощо.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 (суддя - Калиниченко Л.М.) Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на чотири місяці, до 26.05.2016, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича тощо.

Не погодившись із вказаною постановою суду, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила "прийняти апеляційну скаргу, відкрити апеляційне провадження та припинити провадження у справі".

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 (головуючий суддя - Науменко І.М., судді: Вечірко І.О., Кузнецов В.О.) провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 у справі про банкрутство Товариства припинено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 41, 78 Податкового кодексу України, ст. 111 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника ліквідатора Боржника та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про припинення провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову про визнання Боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції виходив з того, що передумови, підстави та процедура порушення справи про банкрутство Товариства в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство дотримані, у тому числі щодо направлення відповідних повідомлень Інспекції. Після винесення постанови про визнання Боржника банкрутом здійснена передбачена Законом про банкрутство публікація, а подані Інспекцією документи щодо перевірки Боржника та заява про визнання кредиторських вимог до Товариства подані у справі з порушенням вказаного граничного місячного терміну - після спливу 5 місяців з дати здійснення вказаної публікації. За цих підстав апеляційний суд дійшов висновку, що Інспекція на момент звернення з апеляційною скаргою статусу кредитора Боржника або статусу іншого учасника у даній справі про банкрутство не набула, з огляду на що остання права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень ст. 91 ГПК України не мала.

Заперечуючи вказані висновки апеляційного суду, Інспекція, між тим, в порушенням приписів ст. 107 ГПК України, виклала заперечення стосовно постанови суду першої інстанції, хоча згідно оскаржуваної ухвали апеляційного суду така постанова місцевого суду по суті не переглядалась.

Також скаржник вказав, що ліквідатором не надавались Інспекції для проведення перевірки первинні документи Боржника, документація бухгалтерського та податкового обліку, хоча Інспекція намагалась провести перевірку стосовно Боржника, а її права у зв'язку із порушенням даної справи про банкрутство порушені.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується з наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування всіх наведених апеляційним судом обставин справи та з невірним тлумаченням норм матеріального та процесуального права.

Так, нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

В силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). За приписами названої норми, кредитор - це, зокрема, юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується власником, визначений положеннями ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, яка передбачає, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Необхідно зазначити, що виходячи з аналізу норм ст.ст. 10, 11 Закону про банкрутство, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора - сторони (учасника провадження у справі про банкрутство) з моменту визнання її грошових вимог до боржника, а також надання правової оцінки змісту вказаних вимог господарським судом та прийняття відповідної ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, Інспекція звернулась із заявою про визнання конкурсним кредитором банкрута 16.05.2016, заява датована 12.05.2016 (т. 2 а.с. 98), тоді як офіційне повідомлення про визнання Товариства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури № 27661 датоване 27.01.2016 (т. 1 а.с 240). Отже, як встановив апеляційний суд, має місце пропуск встановленого ч. 3 ст.95 Закону про банкрутство строку.

В той же час судом апеляційної інстанції зазначено, що докази визнання господарським судом грошових вимог Інспекції до Боржника або надання правової оцінки таким вимогам та результат їх розгляду (ухвала тощо) відсутні, і цей встановлений факт скаржником не спростовано і в скарзі не заперечується.

Відповідно ж до норм Закону про банкрутство щодо визначення та порядку визнання кредитором у справі про банкрутство факт подання заяви не тягне автоматичного визнання кредиторських вимог господарським судом без надання правового аналізу складу заявлених вимог в тому числі на предмет їх відповідності вимогам ст. 1 Закону про банкрутство та прийняття відповідної ухвали.

Крім того, при зверненні з апеляційною скаргою Інспекцією не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною постановою місцевого суду вирішено питання про його (скаржника) права та обов'язки.

Так, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Отже, у зв'язку з викладеним та враховуючи аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 10, 11, а також ст.ст. 95 Закону про банкрутство, касаційна інстанція погоджується із правомірним та обґрунтованим висновком в оскаржуваній ухвалі, що Інспекція на момент звернення з апеляційною скаргою не набула статусу кредитора Товариства а, відтак, не є стороною у даній справі про банкрутство у розумінні норм ст. 1 Закону про банкрутство, а оскаржувана в апеляційному порядку постанова про визнання боржника банкрутом не стосується її прав та обов'язків, а тому не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови від 26.01.2016 відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

За цих підстав та виходячи із приписів п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів підтримує, як законне та обґрунтоване рішення апеляційного суду про припинення апеляційного провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 у даній справі, оскільки спір згідно поданої апеляційної скарги на вказану постанову суду першої інстанції не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

Крім викладеного, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що Інспекція не позбавлена права оскаржувати у подальшому прийняті у даній справі судові акти, у разі визнання у встановленому законом порядку її кредиторських вимог до Боржника.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 10, 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 1, 41, п. 1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 91, 106, 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі № 904/10969/15 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков

Постанова виготовлена та підписана 22.09.2016