ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 904/9133/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2016у справі№ 904/9133/15господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш"доПриватного науково-виробничого підприємства "Техніка-Д"простягнення 504 005,15 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Петренко Н.Е.) від 09.12.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чоха Л.В., судді - Чимбар Л.О., Антонік С.Г.) від 21.03.2016, у справі №904/9133/15 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства "Техніка-Д" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" пеню у сумі 297 106,99 грн, штраф у сумі 122 434,20 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 6 293,12 грн, в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.61 Конституції України, п.7.ч.1 ст.1, ч.3 ст.26 Закону України "Про здійснення державних закупівель", ст.ст.1, 9, 526, 530, 549 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.4, 193, 231 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства "Техніка-Д" з позовом про стягнення пені у сумі 298 739,45 грн, штрафу у сумі 122 434,20 грн та неустойки у сумі 82 831,50 грн, посилаючись на те, що згідно з договором поставки №20/05/104 від 04.08.2014 відповідач зобов'язався поставити трубну продукцію у кількості 6 990 тон на суму 1 656 630 грн, однак до цього часу продукція у кількості 3 444 тони на суму 816 228 грн не поставлена (а.с.4-6).

Судами встановлено таке.

04.08.2014 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" та Приватним науково-виробничим підприємством "Техніка-Д" укладено договір поставки № 20/05/104.

Відповідно до пункту 1.1. договору відповідач зобов'язується поставити в передбачені даним договором строки позивачу наступну продукцію: трубу ДКРНТ 19х1х2570мм КД МНЖ5-1 ГОСТ 17217-79 у кількості 6,990 т на загальну суму 1 656 630,00 грн в строк до 31.12.2014, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

Згідно з пунктом 5.1. договору поставка продукції за цим договором здійснюється до 31.12.2014 партіями відповідно до заявок позивача, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

У пункті 5.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п.1.1. цього договору, в строки та кількості, зазначені в заявці позивача.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України та цим договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору за порушення вказаних в даному договорі строків поставки відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 15% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення поставка продукції втратить інтерес для позивача, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

04.08.2014 між сторонами також укладено договір неустойки №20/05/104-н, відповідно до умов пункту 1 якого відповідач зобов'язується у випадках, передбачених пунктом 2 цього договору, сплатити позивачу неустойку у розмірі 5% від загальної вартості договору поставки №20/05/104 від 04.08.2014, укладеного між сторонами.

Відповідно до пункту 2 договору неустойки відповідач сплачує позивачу неустойку, вказану в п.1 цього договору, в наступних випадках: порушення встановлених договором строків постачання (п.2.1.); поставки продукції неналежної якості або без повного комплекту належним чином оформлених супроводжувальних документів (п.2.2.); неусунення недоліків продукції, які виявлені протягом гарантійного строку (п.2.3.).

У пункті 11 договору неустойки передбачено, що строк дії договору два роки з моменту його укладання.

На адресу відповідача був направлений лист №01-14/5318 від 01.12.2014, відповідно до якого позивач нагадав відповідачу, що термін поставки закінчується 31.12.2014.

Відповідач в порушення умов договору поставки до цього часу не допоставив продукцію у кількості 3,444 т на суму 816 228,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 298 739,45 грн, штраф у сумі 122 434,20 грн, неустойку у сумі 82 831,50 грн, а всього 504 005,15 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу, і відмовляючи в частині стягнення неустойки, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України, яка кореспондується із статтею 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч.2 ст.231 ГК України).

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу у розмірі, який встановлений ними в договорі, що узгоджується із положеннями ч.2 ст.231 ГК України та положеннями щодо свободи договору, встановленої статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Касаційна інстанція погоджується з тим, що укладаючи договір, сторони дійшли згоди про стягнення у разі невиконання відповідачем умов договору щодо поставки трубної продукції у встановлений строк штрафу та пені, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Також, враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г стосовно того, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. На таку пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

З урахуванням умов договору, перевіривши розрахунок пені в сумі 297 106,99 грн, нарахованої за період з 01.01.2015 по 01.07.2015, та 15% штрафу в сумі 122434,20 грн, які відповідають приписам законодавства та умовам договору, є арифметично вірними, суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується із тим, що вимагаючи стягнути ще й неустойку у вигляді штрафу, позивач по суті просить стягнути дві штрафні санкції одного виду за одне і те саме порушення, що не відповідає вимогам статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що у договорі №20/05/104-н від 04.08.2014 йдеться не про штраф, а саме про неустойку, не відповідають положенням закону (ст.ст.549, 551 ЦК України) та цього договору, оскільки в ньому йдеться про неустойку як відповідальність за неналежне виконання договору обчислену саме як штраф, а не про неустойку як гарантію виконання зобов'язання, яка відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" вноситься не пізніше дати укладення договору про закупівлю з метою забезпечення виконання договору (ст.26), тобто коле ще порушення не відбулось і відповідальність не настала.

Посилання в касаційній скарзі на те, що договір №20/05/104-н від 04.08.2014 є діючим, не визнаний недійсним в установленому порядку, а отже, підлягає виконанню, касаційна інстанція не бере до уваги, оскільки суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 ЦК України (ч.3 ст.16 ЦК України), зокрема, в разі вчинення особою дій, які могли б порушити права інших осіб (ч.2 ст.13 ЦК України), а саме право відповідача, унормоване у статті 61 Конституції України.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 у справі № 904/9133/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді К.Грейц

О.Поляк