ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 920/2108/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер"на постановувід 21.07.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Сумської області № 920/2108/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер"доДержавного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук Українипростягнення 1300408,48грн,за участю представників: від позивача - Бонтлаб В.В.від відповідача -Жаренко В.Ф.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.04.2015 у справі №920/2108/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Джепа Ю.А., судді: Котельницька В.І., Левченко П.І.) частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер" (далі-позивач) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі-відповідач) про стягнення 1300408,48грн, в т.ч. 289212,05грн 30% річних, 170416,92грн пені, 840779,51грн курсової різниці. Стягнено з відповідача на користь позивача 289212,05грн 30% річних та 170416,92грн пені. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 840779,51грн курсової різниці відмовлено.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргами позивача та відповідача, постановою від 21.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Ільїн О.В.) рішення місцевого господарського суду у справі скасував в частині задоволення позову і стягнення з відповідача 289212,05грн 30% річних та 170416,92грн пені, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач не згоден з постановою суду апеляційної інстанції у справі в повному обсязі та з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в позові, в поданій касаційній скарзі просить їх відповідно скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального права, а саме: ч.3 ст. 203, ч. 4 ст. 341 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 549, ст. 601, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, позивач вважає, що укладені між сторонами спору угоди про зарахування зустрічних вимог, строк яких настав, є способом безготівкового розрахунку, що дає можливість застосувати погоджену умовами договору поставки №36 від 23.04.2013 формулу для розрахунку курсової різниці. Крім того, скаржник зазначає, що, уклавши угоди про зарахування зустрічних вимог, він не позбувся права на стягнення з відповідача також 30% річних та пені, оскільки приписи законодавства, які регулюють такі відносини, не ставлять можливість нарахування штрафних санкцій та сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, в залежність від форми погашення заборгованості.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 23.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер" (постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Іскра" Національної академії аграрних наук України (Державне підприємство "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України - правонаступник, покупець) укладено договір поставки товару на умовах відстрочення платежу, який визначає умови поставки товару (засобів захисту рослин та/або мікродобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу (п.1.1 договору); ціна товару, що є предметом даного договору, вказується в додатках до даного договору в національній валюті (п. 2.4 договору); покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору, з врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного договору (п.5.1 договору); відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору, зазначені у додатках і визначені у національній валюті України, еквівалентна курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору. Сума у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати. Для цього використовують наступну формулу:

S = ( А1/ А2) * В, де:

S - ціна товару на момент проплати;

В - ціна товару на момент підписання даного договору ;

А2- курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору;

А1- курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей (п. 5.2 договору з урахуванням додатків №1 та №2 до договору); вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника в національній валюті, скориговану пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару (п.5.3 договору); сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 20% від вартості товару попередньо оплачується покупцем в строк до 30.04.2013, 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 10.09.2013 (п.5.4 договору); за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.2 договору); сторони згідно з п.2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за неправомірне користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 30% річних (п.8.6 договору).

09.01.2014 Господарським судом Сумської області прийнято рішення у справі №920/2113/13, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки товару на умовах відстрочення платежу від 23.04.2013 №36 та стягнено з відповідача на користь позивача 1337153,40грн основного боргу, 142946,86грн 30% річних, 63102,86грн пені, 7061,34грн інфляційних втрат, 11753,22грн штрафу та 31240,35грн судового збору.

Вказане судове рішення набрало законної сили, 21.01.2014 на його виконання видано відповідний наказ.

10.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер" (сторона-1) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (сторона-2) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої зобов'язання сторони-2 перед стороною-1 згідно з рішенням Господарського суду Сумської області від 09.01.2014 у справі №920/2113/13 зменшуються на суму 1032298,00грн (п. 3 угоди від 10.07.2014); сторони погодилися, що з моменту підписання даної угоди сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання відповідно до рішення Господарського суду Сумської області від 09.01.2014 у справі № 920/2113/13 у розмірі 560960,03грн, що являється розміром основного боргу (п.3.1 договору).

Крім того, заявою-повідомленням №56 від 27.11.2014 "Про зарахування однорідних вимог, строк виконання яких настав, у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України" позивач зарахував в односторонньому порядку залишок заборгованості відповідача за рішенням Господарського суду Сумської області від 09.01.2014 у справі № 920/2113/13 на суму 560960,03грн. Вказана заява надіслана відповідачеві 29.11.2014.

Зазначаючи про те, що відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений товар по договору №36 від 23.04.2013, оскільки основна заборгованість, стягнута за рішенням суду від 09.01.2014, була погашена 10.07.2014 на суму 776193,37грн та 29.11.2014 на суму 560960,03грн, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 30% річних в сумі 289212,05грн, пені в сумі 170416,92грн та курсової різниці в сумі 840779,51грн, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України та умовами пунктів 5.2, 5.3, 8.2, 8.6 договору поставки №36 від 23.04.2013.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що, оскільки підставою для припинення грошового зобов'язання відповідача було зарахування зустрічних однорідних вимог, а не належне виконання у вигляді перерахування грошових коштів, у позивача відсутні підстави для розрахунку курсової різниці за формулою, визначеною пунктом 5.2 договору поставки із застосуванням дат зарахування позивачем зустрічних однорідних вимог відповідача (10.07.2014 та 29.11.2014), оскільки вони (дати) не є датами оплати товару за узгодженими сторонами умовами пунктів 5.3, 6.1 договору поставки. У зв'язку із вказаним, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення курсової різниці в сумі 840779,51грн. Відносно стягнення з відповідача відсотків річних, місцевий господарський суд зазначив, що кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання, оскільки рішення суду, не виконане в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Щодо заявленої до стягнення пені, місцевий господарський суд, встановивши підстави для її нарахування та перевіривши відповідність строку, за який вона нарахована, приписам ст. 232 Господарського кодексу України, вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовам договору поставки, також дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Здійснюючи апеляційний перегляд, Харківський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про безпідставність стягнення з відповідача курсової різниці.

Разом з тим, в частині вимог про стягнення процентів річних та пені суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду та, приймаючи нове рішення про відмову в цій частині позову, зазначив, що зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог прирівнюється за правовими наслідками до належного виконання зобов'язань за договором, а тому для нарахування відсотків річних та штрафних санкцій відсутні підстави. Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем змінено форму розрахунків, передбачену пунктом 5 договору поставки, та анулювано зобов'язання відповідача здійснити розрахунки у грошовій формі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про безпідставність позову в частині стягнення курсової різниці, з огляду на таке.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (пункт 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, втім, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання також в іноземній валюті.

Умовами пункту 5.2 договору сторони передбачили, що сума у гривні, яка підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати, за формулою, вказаною в цьому пункті з урахуванням уточнень, встановлених додатками №1 та №2 до договору.

Пунктом 5.4 договору сторони визначили та погодили, що оплата товару за даним договором проводиться наступним чином: 20% від вартості товару попередньо оплачується покупцем в строк до 30.04.2013, а 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 10.09.2013.

Відтак, дату 10.09.2013 сторони встановили граничним строком належного виконання зобов'язань відповідачем щодо розрахунку за отриманий товар, тобто датою оплати, з настанням якої грошові кошти, що підлягають до сплати, розраховуються за формулою, передбаченою в п. 5.2 договору поставки, після спливу ж цього строку зобов'язання відповідача з оплати стає простроченим, а його сума, виражена в іноземній валюті і перерахована у гривню станом на 10.09.2013, з цього моменту визначається як сума незмінюваного, гривневого, невиконаного основного зобов'язання боржника, на яке кредитор має право нараховувати визначені умовами договору штрафні санкції та суми, передбачені ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, аж до повного виконання зобов'язання з оплати товару.

Як вбачається з рішення Господарського суду Сумської області від 09.01.2014 у справі №920/2113/13, позивач визначив конкретні суми в гривневому еквіваленті, які відповідач мав сплатити у визначені договором строки, зокрема, в строк до 10.09.2013, а надалі, в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати у цей строк, нарахував на визначену в гривневому виразі суму боргу інфляційні, річні та штрафні санкції, тобто, правомірно визначив станом на 10.09.213 конкретну суму в гривні, що підлягає оплаті і розраховується за передбаченою договором формулою, якою враховується різниця в курсі валют, і саме на цю суму і після цієї дати нарахував суми інфляційних втрат, відсотки річних та санкції.

Таким чином, враховуючи, що подальше, після настання кінцевої дати оплати, нарахування курсової різниці на суму боргу, розраховану в гривневому еквіваленті саме на цю дату, є безпідставним, адже після цієї дати боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у визначеній конкретній сумі і до нього можуть застосовуватись лише правові наслідки, передбачені законом та/або договором, зокрема, у вигляді нарахування інфляційних втрат на цю прострочену суму, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у стягненні курсової різниці на суму боргу, яка була визначена позивачем і визнана підлягаючою до стягнення рішенням Господарського суду Сумської області від 09.01.2014 у справі №920/2113/13 і яка надалі була повністю погашена за пропозицією самого позивача шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, як вірно встановлено судами, договір поставки не містить будь-яких умов щодо застосування до відповідача, який прострочив грошове зобов'язання, правових наслідків у вигляді збільшення визначеної його суми на дату настання зобов'язання з оплати на суму курсової різниці, розраховану за встановленою п. 5.2 договору формулою на дату фактичного погашення боргу, зокрема, шляхом зарахування.

Щодо позовних вимог в частині стягнення відсотків річних і пені, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі відповідного договору та заяви-повідомлення позивача здійснено після прийняття Господарським судом Сумської області рішення у справі № 920/2113/13, яким з відповідача стягнута, зокрема, заборгованість за товар, поставлений за договором поставки товару на умовах відстрочення платежу від 23.04.2013 №36.

Колегія суддів зазначає, що виконання боржником зобов'язання після набрання законної сили рішенням про стягнення з нього основної заборгованості за прострочення зобов'язання, нарахованих на неї штрафних санкцій та сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за своїми правовими наслідками, в будь-якому випадку, не може бути прирівняне до належного виконання зобов'язання та спростовувати встановлений судовим рішенням факт порушення відповідачем умов договору поставки, оскільки зарахуванням зустрічних однорідних вимог було припинене прострочене зобов'язання відповідача, яке існувало з моменту порушення ним умов договору поставки щодо сплати грошових коштів за отриманий товар до моменту зарахування.

Відтак, у періодах, за які позивач нарахував пеню та відсотки річних, відповідач був боржником, який прострочив виконання зобов'язання, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для нарахування у цих періодах та стягнення з нього визначених пунктами 8.2, 8.6 договору 30% річних та пені.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судами попередніх інстанцій з достатньою повнотою, однак судом апеляційної інстанції допущені помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 30% річних не відповідає цим обставинам, відтак, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі Господарського суду Сумської області № 920/2108/15 скасувати.

Рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2015 у справі №920/2108/15 залишити в силі.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер" 4596 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн 29 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохім-партнер" з Державного бюджету України 5202 (п'ять тисяч двісті дві) грн 92 коп. надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги платіжним дорученням №1973 від 24.07.2015.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк