ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року Справа № Б-23/18

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувши касаційну скаргу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4,на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 8 травня 2015 року,у справі № Б-23/18 Господарського суду Івано-Франківської області,за заявоюНаціональної акціонерної компанії "Надра України" (м. Київ),доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Нафтаенерго-Інвест" (м. Рогатин, Івано-Франківська область),про визнання банкрутом,-за участю представників:від ОСОБА_4: ОСОБА_5 - представник (довіреність від 04.02.2015 року);від НАК "Надра України": Єлєніна С.М. - представник (довіреність від 30.10.2014 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2010 року за заявою Національної акціонерної компанії "Надра України" (далі за текстом - НАК "Надра України") порушено провадження у справі № Б-23/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Нафтаенерго-Інвест" (далі за текстом - ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест"); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18 (суддя - Рочняк О.В.) процедуру розпорядження майном ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" припинено; боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" арбітражного керуючого Хлібейчука Ігора Михайловича, інше.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2015 року у справі № Б-23/18 (суддя - Гриців В.М.) відмовлено засновнику ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 у поновленні строку на подання апеляційної скарги на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції вказав, що скаржник не навела належних доказів наявності поважних причин відновлення пропущеного процесуального строку.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, засновник ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2015 року у справі № Б-23/18. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст. 53 ГПК України, п. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також розгляд справи без виклику учасників судового провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.08.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу засновника ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник засновника ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 подану касаційну скаргу підтримала за наведених у ній підстав, просила її задовольнити, скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2015 року у справі № Б-23/18.

Представник НАК "Надра України" проти поданої засновником ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 касаційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду - без змін, як законну та обґрунтовану.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарським судом апеляційної інстанції, під час розгляду поданої засновником ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 Заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18, встановлено наступне.

Згідно з відомостями, вказаними у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 25.03.2010 року) щодо ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" (ідент. код 32842016) ОСОБА_4 є одним із трьох засновників (учасників) юридичної особи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2010 року за заявою НАК "Надра України" порушено провадження у справі № Б-23/18 про банкрутство ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

21.05.2010 року в газеті Голос України № 92 (4842) опубліковано оголошення про порушення Господарським судом Івано-Франківської області ухвалою від 16.03.2010 року провадження у справі Б-23/18 про банкрутство ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" (ідент. код 32842016; місцезнаходження: вул. Галицька, 52 м. Рогатин, Рогатинський район, Івано-Франківська область) та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Хлібейчука І.М. (т. 1, а.с. 129).

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18 процедуру розпорядження майном ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" припинено; боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" арбітражного керуючого Хлібейчука Ігора Михайловича, інше.

07.09.2010 року в газеті Голос України № 165 (4915) опубліковано оголошення про визнання постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18 боржника - ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" (ідент. код 32842016; місцезнаходження: вул. Галицька, 52 м. Рогатин, Рогатинський район, Івано-Франківська область) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Хлібейчука І.М. (т. 2, а.с. 23).

Процесуальні документи, постановлені у справі Б-23/18, внесено у Єдиний державний реєстр судових рішень, згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень".

Матеріали справи № Б-23/18 не містять доказів звернення ОСОБА_4, як уповноваженої особи учасників ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" чи як учасника товариства, до місцевого господарського суду щодо визнання її учасником провадження у справі № Б-23/18.

Також, у матеріалах справи відсутні звернення чи клопотання ОСОБА_4 (особисто) до місцевого господарського суду про ознайомлення з матеріалами справи чи про надання копій процесуальних документів.

05.02.2015 року до господарського суду першої інстанції від представника ОСОБА_4 надійшла Заява про ознайомлення з матеріалами справи № Б-23/18.

09.02.2015 року ОСОБА_4, як засновник ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест", звернулась з апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18. Одночасно з поданням апеляційної скарги, ОСОБА_4 звернулась із Заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18 (далі за текстом - Заява), у якій просила визнати поважною причину пропуску строку на подання апеляційної скарги на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18 та поновити строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийняти до провадження. В обґрунтування поданої Заяви ОСОБА_4 послалась на ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній станом на дату порушення провадження у справі № Б-23/18), ч. 1 ст. 91, ст. 53 ГПК України. Крім того, у поданій Заяві, ОСОБА_4 як підставу пропуску нею строку на подання апеляційної скарги вказує, що про постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року вона довідалась під час розмови (без вказівки на конкретну дату цієї розмови) з директором компанії ОСОБА_8.; крім того, ОСОБА_4 є засновником ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест", у зв'язку з чим, з метою отримання інформації щодо визнання ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" банкрутом, 04.02.2015 року уповноважила представника Липінського С.Р. ознайомитись із матеріалами справи і 06.02.2015 року представник ознайомився з матеріалами справи № Б-23/18 про банкрутство ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" та, зокрема, з повним текстом постанови господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року. За таких підстав, ОСОБА_4 вважає, що причина пропуску нею строку для подання апеляційної скарги є поважною, а відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження є доцільним з метою забезпечення гарантованого ст. 129 Конституції України, ст. ст. 22, 91 ГПК України права на оскарження судового рішення.

Встановивши наведені вище обставини, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої ОСОБА_4 Заяви про поновлення строку для подання апеляційної скарги на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18, оскільки засновник (учасник) ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 не довела належними і допустимими доказами наявності поважних причин для відновлення пропущеного процесуального строку для оскарження постанови від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18, а наведені в обґрунтування Заяви причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними причинами, оскільки не належать до обставин, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що спричинили подання апеляційної скарги на судове рішення через більш, ніж чотири роки і п'ять місяців з дня його прийняття місцевим господарським судом. Інших доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження названої постанови апелянт не називає.

Не погоджуючись з такими висновками господарського суду апеляційної інстанції, засновник ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом ст. 53 ГПК України, п. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також розгляд справи без виклику учасників судового провадження, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2015 року у справі № Б-23/18.

Відмовляючи у задоволенні поданої засновником ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності зі ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч. 4 ст. 91 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку роз'яснено наступне.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги. Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 1 ст. 53 ГПК України. Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку може зазначатися в ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку ч. 2 ст. 93 ГПК України) або в ухвалах (за підписами суддів) про повернення апеляційної скарги (ч. 2 ст. 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України) чи про прийняття її до провадження (ст. 98 ГПК України). Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги та про повернення останньої може бути оскаржено в касаційному порядку на підставі ч. 3 ст. 53 ГПК України. Питання про прийняття або повернення апеляційної скарги, відмову в її прийнятті тощо вирішується колегією суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситься ухвала.

В силу положень ч. 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, виходячи зі змісту ст. ст. 33, 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні Заяви засновника ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18, оскільки засновника ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 не навела обставин, які були пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами, що спричинили пропуск процесуального строку звернення з апеляційною скаргою.

Щодо доводів Заяви про те, що про постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18 про те, що засновнику ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 стало відомо про оскаржувану постанову з розмови з директором ТзОВ "ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_8., колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що такі твердження спростовуються приписами ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року, яка підлягає до застосування у спірних правовідносинах), згідно з якою з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Відтак, після прийняття Господарським судом Івано-Франківської області постанови від 18.08.2010 року (якою ТзОВ "ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" було визнано банкрутом), керівник ТзОВ "ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" (яким до визнання боржника банкрутом, станом на 19.03.2010 року, був ОСОБА_8(згідно відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) мав бути звільнений з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, що унеможливлює обіймання ним посади директора ТзОВ "ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" після визнання боржника банкрутом.

Крім того, зважаючи на положення ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" (згідно з якою загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами), колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ОСОБА_4, як учасник товариства, мала бути обізнана щодо усіх обставин, що стосуються цього товариства.

Щодо доводів касаційної скарги про незаконну заміну складу колегії суддів у справі, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу скаржника на положення ст. 20 ГПК України, згідно з якою суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування, рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006 року), ст. ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які, в цьому випадку, не вбачаються за відсутності обставин, що об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги.

За таких обставин та враховуючи, що скаржником не наведено поважних причин пропуску встановленого строку подання апеляційної скарги, у розумінні ст. 53 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про відмову засновнику ТзОВ ВКФ "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 у поновленні строку на подання апеляційної скарги на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року у справі № Б-23/18, відповідно відсутні підстави для скасування ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2015 року у цій справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Нафтаенерго-Інвест" ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 8 травня 2015 року у справі № Б-23/18 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді:В.Я. Погребняк В.Ю. Поліщук