ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року Справа № 910/9999/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"на постанову від 10.04.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/9999/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вестдонбуд"простягнення заборгованості в розмірі 880 000,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Махиніч Н.В. (дов. від 30.12.16)

Від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестонбуд" про стягнення заборгованості в розмірі 880 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2017 (суддя Карабань Я.А.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивач був обізнаний про відображення у його бухгалтерських документах спірної поставки за видатковою накладною № 15 від 18.06.2014 та її оплати, проте до відповідача з претензіями щодо неналежного виконання умов договору, або вимогами поставити товар, до травня 2016 року не звертався.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 у складі: Пашкіної С.А., Калатай Н.Ф., Баранця О.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та ТОВ "Вестонбуд" (постачальник) 16.05.2014 укладено договір поставки №ОДН 089 Я-С, згідно з п. 1.1 якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивача зерно українського походження врожаю 2014 року, а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачальник поставляє товар на умовах СРТ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010року, за винятком застережень прямо передбачених цим договором. Місце поставки кожної окремої партії товару зазначається в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Датою поставки товару вважається дата відмітки складу покупця в документах що супроводжують товар, про прийняття товару на складі покупця (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.6.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю одночасно з товаром наступні документи:

1) оригінал видаткової накладної на товар;

2) оригінал податкової накладної на товар.

Згідно з п.6.1.1 договору в місці поставки на складі покупця постачальник повинен надати наступні документи:

1) оригінал посвідчення про якість товару із зазначенням всіх якісних показників згідно з п. 2.1 цього договору (при поставці з зернового складу);

2) карантинне свідоцтво на Товар (у разі поставки товари з області іншої, ніж область знаходження місця поставки) або компенсувати витрати по оформленню карантинного сертифікату покупцеві в пункті призначення;

3) ветеринарне свідоцтво для фуражного зерна, та копію ветеринарної експертизи, або компенсувати вартість ветеринарної сертифікації в пункті призначення;

4) оригінал товарно-транспортної накладної на товар.

На виконання умов договору, 18.06.2014 відповідач передав, а позивач прийняв ячмінь 3-ого класу в кількості 400 тон загальною вартістю 880 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 15. Вказана накладна засвідчена печаткою позивача та підписом його представника за довіреністю №12 від 09.07.2014 - ОСОБА_8

19.06.2014 позивач сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 880 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 14051, копія якого долучена до матеріалів справи.

Посилаючись на те, що:

- відповідач не передав позивачу оплачений ним товар за видатковою накладною № 15 від 18.06.2014, а також не надав передбачений умовами договору перелік супровідних документів до вказаного товару;

- представнику позивача, від імені якого виконаний підпис на видатковій накладній № 15 від 18.06.2014 в графі "Отримав(ла)" невідомо про обставини її підписання та поставку товару, зазначеного у вказаній накладній;

- видаткова накладна № 15 від 18.06.2014 була підписана помилково, оскільки представник вважав, що вказана накладна стосується іншого укладеного сторонами договору, а саме - договору поставки № ХРН 020 Я-С від 08.07.2014, тому що кількість товару за вказаними договором та видатковою накладною співпадала;

- видаткова накладна № 15 не підтверджує факт поставки відповідачем товару, оскільки складена - 18.06.2014, проте у ній зазначено, що представник діяв на підставі довіреності № 12, складеної - 09.07.2014, тобто на момент підписання вказаної видаткової накладної представник позивача не був ним належним чином уповноважений на отримання товарно-матеріальних цінностей;

та посилаючись на ст. 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення грошової суми, сплаченої за непоставлений товар, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 880 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами при розгляді справи встановлено, що крім наявних в матеріалах справи копії видаткової накладної №15 від 18.06.2014, яка засвідчена печаткою позивача та підписом його представника ОСОБА_8, копії платіжного доручення № 14051від 19.06.2014, сторонами складений акт звірки взаємних розрахунків за 2014 рік, в якому також відображені поставка товару, здійснена 18.06.2014, та його оплата, здійснена - 19.06.2014, та підтверджено відсутність заборгованості у сторін одна перед одною станом на 31.12.2014. Вказаний акт засвідчений печаткою Товариства-позивача та підписом іншого його представника - головного бухгалтера Пашкової І.В, його копія долучена до матеріалів справи.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 13113/13114/16-32 від 31.01.2017 підписи від імені ОСОБА_8 в графі "Отримав(ла)" зліва від рукописного запису "В.О.Петров" в оригіналах першого та другого екземплярів видаткової накладної № 15 від 18.06.2014, виконані самим ОСОБА_8 рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів.

Таким чином, судами встановлено, що станом на 31.12.2014 позивач був обізнаний про відображення у його бухгалтерських документах спірної поставки за видатковою накладною № 15 від 18.06.2014 та її оплати, проте до відповідача з претензіями щодо неналежного виконання умов договору або вимогами поставити товар до травня 2016 року (дата направлення листа-вимоги № 130-2-12/2509 від 16.05.2016) не звертався.

Враховуючи викладене, а також те, що судами встановлено, що позивач не спростував фактичне здійснення відповідачем поставки та передачі йому товару за видатковою накладною № 15 від 18.06.2014 на суму 880 000,00 грн., суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для повернення відповідачем позивачу грошових коштів у вказаному розмірі.

Враховуючи наведене, суди обгрунтовано дійшли висновку про відмову в позові.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5 111-7 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Постанову від 10.04.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/9999/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко