ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року Справа № 903/523/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення від 28.12.2016 господарського суду Волинської області та постанову від 29.03.2017 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№903/523/16 господарського суду Волинської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Андреас Штіль" Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"простягнення 465 338,68 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Кравченко Р.Ю. (дов. від 01.01.17)

Від відповідача - Шишута С.М. (дог. Від 18.07.17)

Від ПАТ "Страхова компанія "Уніка" - Бортник Л.В. (дов. від 10.01.17)

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення 465338,68 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.01.2017 (судді: Якушева І.О., Вороняк А.С., Дем'як В.М.) позов задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 465338 грн. 68 коп. збитків; 6980 грн. 08 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 у складі: Саврій В.А., Мамченко Ю.А., Петухов М.Г. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.925 Цивільного кодексу України, п.163 Статуту автомобільного транспорту УРСР.

ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.07.2012 між ТОВ "І.С.Т. - Р.Е.Й.Л." (повірений) та підприємцем ОСОБА_4 (довіритель) укладено договір-доручення №0806-М про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

Згідно п.1.3. договору довіритель є перевізником, а повірений - експедитором.

Відповідно до 6.7. договору-доручення, перевізник несе повну матеріальну відповідальність за схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоотримувачу, зазначеному в СМR.

На виконання умов договору-доручення та згідно із заявкою на перевезення вантажів в міжнародному сполученні від 21.07.2015, 23.07.2015, відповідачем (водій ОСОБА_11, автомобіль "DAF" д/н НОМЕР_1/НОМЕР_2.) у м.Гамбург (Німеччина) було прийнято вантаж - бензопили MS 180, косильні струни для перевезення його вантажовласнику - ТОВ "Андреас Штіль", який знаходиться за адресою: с.Чайки, Київська область.

27.07.2015 під час розвантаження вантажу було виявлено недостачу 767 одиниць бензопил МS180 та 18 одиниць косильної струни, що підтверджується актом №1-27.07.2015 приймання - передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 27.07.2015.

Згідно із звітом ФОП ОСОБА_12 №723 "Про проведення інспекційних робіт" сума недостачі вантажу склала 74 494,02 долари США.

Власником вантажу - ТОВ "Андреас Штіль" направлено фінансову претензію №2 від 30.07.2015 на адресу ТОВ "І.С.Т.-Р.Е.Й.Л." - експедитору, який надавав транспортно-експедиційні послуги ТОВ "Андреас Штіль".

Листом №126 від 15.12.2015 ТОВ "Андреас Штіль" уточнило попередню претензію та просило ТОВ "І.С.Т.-Р.Е.Й.Л." відшкодувати суму збитку в розмірі 530 690,44 гривні.

ТОВ "І.С.Т.-Р.Е.Й.Л." платіжним дорученням №36 від 16.01.2016 перерахувало частину вартості невідшкодованого збитку ТОВ "Андреас Штіль" в розмірі 503566,70гривень.

Відповідальність ТОВ "І.С.Т-Р.Е.Й.Л." застрахована на підставі договору страхування відповідальності транспортного оператора №202000426.14., укладеного із ПАТ "АСК "ІНГО Україна".

Відповідно до страхового акта №604 від 13.01.2016, на підставі письмової заяви страхувальника (ТОВ "І.С.Т.-Р.Е.Й.Л."), наданих ним документів та їх перевірки АСК "ІНГО Україна" було встановлено, що сума збитку в результаті страхового випадку становить 475338,68грн. та складається з: сукупності витрат на розмитнення бензоінструменту в розмірі 472334,77грн., сукупності витрат на розмитнення косильної струни в розмірі 1285,25грн.; сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 10000 грн. дорівнює сумі збитку і складає 465 338 грн.

Згідно з інвойсом загальна вартість вантажу, який перевозився, становила 160 884,16 доларів США.

Звітом №723 фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 та актом №1 від 27.07.2015 підтверджено, що загальна сума втраченого вантажу становить 74 494,02 долари США.

Пропорційне відношення втраченого вантажу від всього вантажу, який перевозився, становить 46,3%, виходячи з розрахунку: 74494,02/160884,16 = 46,3%.

Розмір митних платежів за розмитнення бензопил MS 180 визначено позивачем наступним чином: згідно з інвойсом та звітом №723 фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 загальна кількість бензопил MS 180, яка перевозилась, становить 1547 штук; 767 штук бензопил MS 180 було втрачено під час перевезення; в пропорційному відношенні недостача бензопил MS 180 складає 49,58%, виходячи з розрахунку: 1 547:767 = 49,58%.

Сума сплати за розмитнення всіх бензопил MS 180 згідно з вантажно-митною декларацією становить 952 671,99гривень.

Сума митних платежів пропорційно до втраченого вантажу - бензопил MS 180 складатиме 472 334,77 гривень, виходячи з розрахунку: 952 671,99x49,58% .

Розмір митних платежів за розмитнення косильних струн становить 1 285,25 гривень (401,64 - 10% ставки мита + 883,61 ПДВ).

Таким чином, судами встановлено, що загальний розмір суми за сплату митних платежів пропорційно до втраченого вантажу становить 473 620,02 грн. (472 334,77 + 1285,25).

Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000259 від 27.07.2015, підписаним між ТОВ "Андреас Штіль" і приватним підприємством "БРОК-САН", фінансовим звітом про виконані ПП "Компанія БРОК-САН" робіт від 27.07.2015 вартість брокерських послуг становить 3 712 грн. На підтвердження факту перерахування вартості брокерських послуг позивач надав копію платіжного доручення №1155 від 05.08.2015.

Вартість брокерських послуг з урахуванням пропорції втраченого вантажу становить 1718,66грн., виходячи з розрахунку: 3 712,00 х 46,3%= 1 718,66 гривень.

Таким чином, розмір сплаченого позивачем страхового відшкодування складає 465338,68грн. (473620,02 + 1718,66 - 10000).

Судами також встановлено, що 16.01.2016 між ТОВ "І.С.Т. - Р.Е.Й.Л." (первісний кредитор) і ПАТ "АСК "ІНГО Україна" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №335-14.

Пунктом 1.1. договору погоджено, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №0806-М від 11.07.2012 (основний договір), укладеного між первісним кредитором та ФОП ОСОБА_4

Відповідно до п.1.2. договору новий кредитор одержує право первісного кредитора вимагати від боржника відшкодування грошових коштів відповідно до положень основного договору.

Згідно з п.2.1. договору право вимоги, що відступається, оцінено сторонами в сумі 465 338,68 грн.

Відповідно до п.2.2. договору, визначаючи суму права вимоги, що відступається, сторони виходили з того, що відповідальність первісного кредитора була застрахована відповідно до договору страхування №202000426.14 і новий кредитор своєчасно виплатив первісному кредитору страхове відшкодування в розмірі 465 338,68 грн.

Згідно з платіжним дорученням №398 від 18.01.2016 ПАТ "АСК "ІНГО Україна" перерахувало ТОВ "І.С.Т. - Р.Е.Й.Л." 465338,68 грн. страхового відшкодування згідно з полісом №202000426.14.

Перерахування ПАТ "АСК "ІНГО Україна" коштів в розмірі 465338,68грн., як відшкодування витрат на розмитнення бензоінструменту і косильних струн, підтверджується страховим актом №604 від 13.01.2016.

Посилаючись на договір про відступлення права вимоги №335-14 від 16.01.2016, укладений із ТОВ "І.С.Т.- Р.Е.Й.Л.", ПАТ "АСК "ІНГО Україна" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з відповідача 465338,68грн. збитків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610, п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначеного відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до положень ст.ст.1, 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м.Женеві, до якої Україна приєдналась у відповідності до Закону України від 01.08.2006 за №57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно ч.4 ст. 23 Конвенції, крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з виявленням недостачі товару після його митного оформлення власником, враховуючи факт відшкодування власнику вантажу понесених витрат на митне оформлення експедитором, а експедитору - страховою компанією, зважаючи на те, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором-доручення №0806-М від 11.07.2012 та не забезпечив схоронність вантажу з моменту його отримання до перевезення до моменту передачі вантажоотримувачу, він зобов'язаний відшкодувати, зокрема, витрати, понесені на митне оформлення товару, та витрати, понесені на оплату брокерських послуг.

Витрати на оплату брокерських послуг підтверджуються копією платіжного доручення №1155 від 05.08.2015.

Факт перерахування митних платежів вантажовласником підтверджується копією платіжного доручення №1094 від 24.07.2015.

Митне оформлення вантажу ТОВ "Андреас Штіль" за митною декларацією від 27.07.2016 №100250004/2015/091498 підтверджено Київською міською митницею ДФС Державної фіскальної служби України в листі, зареєстрованому в суді 14.11.2016.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на зміст зобов'язання і не змінює його природи.

Укладення договору про відступлення права вимоги не є предметом безпосередньої фінансової діяльності страховика, обмеження щодо здійснення якої встановлені у ст.2 Закону України "Про страхування", а правовідносини сторін за ним не є відносинами у сфері страхування; договір відступлення права вимоги не містить ознак кредитної діяльності, забороненої ст.31 Закону України "Про страхування", а є лише підставою для виникнення відносин між його сторонами, суб'єктний склад на укладення якого не обмежений ані загальними нормами цивільного законодавства, ані спеціальними.

Викладене спростовує твердження касатора про порушення норм законодавства при укладенні договору про відступлення права вимоги №335-14 від 16.01.2016.

Що стосується посилання касатора на ч.2 ст.925 Цивільного кодексу України та п.163 Статуту автомобільного транспорту УРСР, колегія суддів зазначає, що згадана стаття зазначає про можливість пред'явлення позову вантажовідправником чи вантажоотримувачем, однак ця норма не містить заборони пред'явлення претензії та позову іншими особами.

Крім того, згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про міжнародні договори" якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ч.1ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу і місце, передбачене для доставки, знаходяться в двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не містить заборон чи обмежень щодо переходу права вимоги та пред'явлення претензій і позовів до перевізника.

Зважаючи на викладене, господарські суди обгрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 465 338,68 грн. збитків та правомірно задовольнили позов.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5 111-7 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову від 29.03.2017 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/523/16 господарського суду Волинської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

С. Бакуліна