ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 912/3535/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддівСибіга О.М. Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі№ 912/3535/16Господарського судуКіровоградської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДНК"простягнення 179 485,70грн,В засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явились, - відповідача :Буров С.В. дов. від 01.02.2017

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" (далі - ТОВ "Воліс-Трейд") звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК" (далі - ТОВ "ДНК") заборгованості за дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013 в сумі 341265,53грн, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2016 (суддя Шевчук О.Б.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості ТОВ "ДНК" за дистриб'юторською угодою №1-13 від 08.01.2013, оскільки виходячи зі змісту акта виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 та акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 на суму 341265,53грн, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, господарський дійшов висновку, що розрахунок за поставлений товар відбувся.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (колегія суддів: Іванова О.Г., Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2016 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" заборгованість у розмірі 179485,70грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2692,29грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2961,52грн.

Постанова мотивована тим, що відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару не виконав, доказів оплати поставленого товару не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 179485,70грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник посилається на порушення норм права, зокрема ст.ст. 204, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України, зазначивши, що судом апеляційної інстанції взято до уваги лише копію почеркознавчого висновку та автоматично (без досліджено предмету дійсності чи недійсності спірних ряду документів, які сторонами було виконано) вирішено питання недійсності правочинів.

Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги існування додаткової угоди №10 від 05.01.2015 до дстрибюторської угоди № 1-13 від 08.01.2013 та інших похідних документів складених на її виконання.

Ухвалою від 30.03.2017 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого (доповідач) - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Ходаківської І.П. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2017 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.01.2013 між ТОВ "Воліс-Трейд" (продавець,) та ТОВ "ДНК" (дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторську угоду № 1-13.

Згідно з пункту 2.1. угоди продавець на умовах, визначених угодою, поставляє товар дистриб'юторові, а дистриб'ютор здійснює його пряму дистрибуцію, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від продавця товару. Товар поставляється окремими партіями. Продаж товару дистриб'юторові здійснюється по встановленому прайс - листу продавця. Згідно з пункту 3.2 угода діє до 31.12.2015 включно, окрім випадків дострокового припинення угоди відповідно до пункту 7.5. або по додатковій письмовій згоді сторін, а в частині узятих на себе сторонами зобов'язань, згідно умов справжньої угоди, до повного їх виконання.

Додатковою угодою від 08.10.2014 сторони виклали в новій редакції пункт "Юридичні адреси і банківські реквізити сторін".

Дистриб'юторська угода та додаткова угода від 08.10.2014 були підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

За твердженням позивача ним здійснювались поставки товару за дистриб'юторською угодою на користь відповідача, однак останній не оплатив поставлений товар на загальну суму 341265,53 грн.

На підтвердження виконання зобов'язань за договором та погодженими сторонами умовами поставки позивачем було надано накладні, які підписані обома сторонами та скріплені печаткою відповідача: №310 від 17.08.2015 на суму 51089,00грн, №322 від 21.08.2015 на суму 28882,00грн, №331 від 28.08.2015 на суму 20723,00грн, №345 від 04.09.2016 на суму 40717,90грн, №352 від 11.09.2015 на суму 38073,80грн. (а.с.18, 20, 22, 24, 26), а також товарно-транспортні накладні (а.с. 19, 21, 23, 25, 27), які підтверджують поставку товару на користь відповідача лише на суму 179485,70грн.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем надано:

- копію додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 до дистриб'юторської угоди №1-13 від 08.01.2013 про надання відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" оплатних послуг по позиціюванню продукції (маркетингові послуги) в рамках співпраці по дистриб'юції, відповідно до умов якої розмір послуг складає 33,5% від вартості поставленого товару ТОВ "ДНК (а.с.62);

- акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 на суму 341265,53грн, на підставі якого сторонами проведено бухгалтерську операцію по взаємозаліку зустрічних однорідних вимог (а.с.63, 64);

- копію ухвали Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02.06.2016 про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів та копію протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 06.06.2016, відповідно до якого, зокрема, оригінали дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013, додаткової угоди №10 від 05.01.2015 та актів виконаних робіт №482 від 30.12.2015 та зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 вилучені Вознесенською місцевою прокуратурою в рамках кримінального провадження № 12015150280000909 відкритого 16.10.2015 слідчим відділом Новоодеського ВП Вознесенського РП ГУНП України в Миколаївській області (а.с. 65-68, 83-86).

- копію податкової накладної № 920 від 30.12.2015, відповідно до якої вищезазначена видаткова накладна була видана відповідачем позивачу на підставі договору про надання послуг № ДН-0000092/м від 01.12.2014 року на суму 341265,53грн..

Також, на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором відповідач послався на наданий позивачем разом із позовною заявою акт виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 суму 341265,53грн. (а.с. 13).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду з таких мотивів.

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного правового висновку про невиконання відповідачем зобов'язань з повної оплати отриманого товару за дистриб'юторською угодою, відтак, про наявність підстав для задоволення позову про стягнення боргу.

При цьому, апеляційний господарський суд правомірно відхилив подані відповідачем докази в обґрунтування обставин виконання зобов'язань з оплати отриманого товару.

Зокрема, позивач заперечує підписання додаткової угода до дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013 року, акту виконаних робіт № 482 від 30.12.2015 року, а також акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015, стверджуючи, що такі були підроблені невстановленими особами.

Апеляційною інстанцією встановлено, що Оригінали зазначених вище документів, як і докази про їх підробку, знаходяться у матеріалах кримінального провадження № 12015150280000909, заведеного Слідчим відділом Новоодеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.

Постановою слідчого в рамках вищезазначеного кримінального провадження було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання дослідження додаткової угоди № 10 від 05.01.2015 року до дистриб'юторської угоди № 1-13 від 08.01.2013 року, акту виконаних робіт від 30.12.2014 року, акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015 року, та визначення чи були зазначені документи підписані директором ТОВ "Воліс-Трейд" ОСОБА_6

Висновком Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 2267 від 25.11.2016 року, який надійшов з Вознесенської місцевої прокуратури, встановлено, що:

- підпис від імені ОСОБА_6 в графі "От Поставщика:" в додатковій угоді №10 від 05.01.2015 до договору поставки №1-13 від 08.01.2013, укладеній між ТОВ "Воліс-Трейд" та ТОВ "ДНК", виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням її підпису;

- підписи від імені ОСОБА_6 в графі "Затверджую Директор ТОВ "Воліс-Трейд" та в графі "Від Замовника Директор ТОВ "Воліс-Трейд" в акті виконаних робіт № 482 від 30.12.2015, підписаному між ТОВ "Воліс-Трейд" та ТОВ "ДНК", виконані не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням її підписів;

- підпис від імені ОСОБА_6 в графі "Від Сторони 1" в акті зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2015, підписаному між ТОВ "Воліс-Трейд" та ТОВ "ДНК", виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням її підпису (а.с. 190-209).

Касаційна інстанція відзначає, що з огляду на норми ст.ст. 33, 34 ГПК України суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального закону щодо належності та допустимості засобів доказування з правильним розподілом обов'язку доказування між сторонами спору.

Таким чином, за викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду правомірно визнала, що відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару не виконав, доказів оплати поставленого товару не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 179 485,70 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги слід відхилити, як такі, що зводяться до намагання встановити інші обставини та заперечити правові висновки суду апеляційної інстанції на підставі переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду справи, визначені нормами процесуального закону.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 912/3535/16 Господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіО.М. Сибіга І.П. Ходаківська