ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 904/6848/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівСибіги О.М., Ходаківської І.П.розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2017у справі№904/6848/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доПриватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 242 607,24 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 234 187,80 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 8 419,44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підходах до станції призначення з вини відповідача, через неприйняття ним вагонів на власну під'їзну колію, сталася затримка вагонів, про що складені відповідні акти форми ГУ-23, ГУ-23а та видано накази про затримку вагонів. З огляду на що, позивачем було нараховано спірну суму плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу Оскільки відповідач відмовився добровільно сплатити вказану суму плати та збору, позивач просив стягнути спірну суму з відповідача, посилаючись на приписи статей 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України, положення пунктів 3, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами та контейнерами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016, ухваленим суддею Колісник І.І., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - відповідачем і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу. При цьому суд керувався приписами статей 42, 46, 71, 119 Статуту залізниць України, положеннями пунктів 6, 8, 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Широбокової Л.П. - головуючого, Чус О.В., Джихур О.В., постановою від 13.02.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково у розмірі 64 454,64 грн. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неналежну оцінку судами обставин, які спричинили затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення. Окрім цього, на думку скаржника, судами не було надано належної оцінки доводам відповідача щодо наявності вільних колій на час видачі наказів про затримання вагонів. При цьому скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів пунктів 8, 9, 12, 13, 16 Правил користування вагонами і контейнерами, статей 42, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 10.07.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Сибіги О.М., Ходаківської І.П., касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 19.04.2017 судом також отримано клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишається колегію суддів без задоволення через обмеженість строків розгляду касаційної скарги, крім того колегія суддів зауважує, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, а розгляд справи вже відкладався.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.09.2012 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариства "Українська залізниця") - (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") - (власник колії) укладено договір № ПР/М-12-2/14-1438/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова Державного підприємства "Придніпровська залізниця". Відповідно до пункту 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станцій Придніпровської залізниці: Терни - стрілками №№ 2, 4, 6 до колії № 6 та № 8 станції Терни; Рядова - стрілкою № 8 до колії № 6 станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. За умовами пункту 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції залізниці прийомоздавальнику власника колії не пізніше ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. Відповідно до пункту 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни Придніпровської залізниці для ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова Придніпровської залізниці для ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5,VІ, 7, 8, 9, 10 станції Рядова за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колій. Пунктами 8, 11 договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього залізничного транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці. Згідно з пунктом 15 договору власник колії сплачує залізниці: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1); за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів. Строк дії укладеного між сторонами договору визначено з 29.10.2012 до 28.10.2017 (пункт 20 договору). Судами також установлено, що за накладними №№ 41655168, 41655176, 41651779, 41650565, 41676560, 41708355, 41709569, 41711110, 41712159 залізницею були прийняті до перевезення порожні вагони власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" на адресу одержувача - Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат". Установлено і те, що позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2. У зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником по причині скупчення вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці (зайнятість колій), які надійшли на адресу відповідача і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що прибув на їх адресу, вагони було затримано на шляху прямування на станціях Тік Придніпровської залізниці, Кривий Ріг Західної залізниці та Савро Придніпровської залізниці за наказами № 240 від 12.02.2016, № 267 від 15.02.2016, № 312 від 18.02.2016. Про вказаний факт залізницею було складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 7 від 12.02.2016, № 21 від 15.02.2016, № 61 від 18.02.2016, акти загальної форми ГУ-23 та станцією призначення Терни вчасно вручено представникам комбінату повідомлення про затримку цих вагонів. Позивач вказував на те, що через затримку вагонів на станції призначення і на підході до неї, з вини відповідача була знижена пропускна спроможність для перевезення і інших потягів. Викладені обставини стали підставою для нарахування позивачем плати за користування вагонами по відомостях плати форми ГУ-46: №№ 20029109, 23029111, 22029074, 22029073, 21029072, 21029110, 21029071, 20029070 та збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ФДУ-92 № 25029019 на загальну суму 242 607,24 грн., що є предметом розгляду даної справи. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вказаному розмірі, внаслідок затримки вагонів на коліях станції підходу до станції призначення з вини відповідача та з відсутності у матеріалах справи доказів, на підтвердження обставини щодо можливості відповідача прийняти спірні вагони. Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне. Відповідно до положень частини 5 статі 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити у договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. Згідно зі статтею 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу у день прибуття вантажу або до 12-ої год. наступного дня. Відповідно до статті 46 Статуту, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої год. дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої год. дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати. Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23. Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відповідно до пункту 6 названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. За приписами пункту 8 Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах.) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Згідно з пунктами 9, 10 цих Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Відповідно до пункту 12 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година. Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача. Відтак, установивши своєчасність повідомлення залізницею відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтоване нарахування залізницею плати за користування вагонами у розмірі 234 187,80 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 8 419,44 грн. За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Посилання скаржника на помилковість висновку судів щодо наявності вини Приватного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у затриманні спірних вагонів, колегією суддів відхиляються, адже такі доводи фактично зводяться до необхідності переоцінити встановлені судами попередніх інстанцій обставини і досліджені докази, що відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у справі №904/6848/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: О. Сибіга

І.Ходаківська