ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 910/12374/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Самусенко С.С.,

Плюшка І.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 18.01.2016 року

за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про визнання наказу суду таким, що не підлягає

виконанню частково

у справі № 910/12374

господарського суду міста Києва

за позовом Виконувача обов'язки прокурора Шевченківського

району м. Києва в інтересах держави в особі:

1. Міністерства енергетики та вугільної

промисловості України,

2. Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення коштів

за участю представників:

прокуратури - Жук І.К.

позивачів - 1) не з'явились

2) Прокоф'євої Л.В.

відповідача - Халимона С.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 року та Вищого господарського суду України від 19.05.2015 року у справі № 910/12374/14, позов Виконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва, поданого в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення заборгованості за спожитий природний газ по договору № 13/3409-БО-41 від 28.12.2012 року задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 25124449,73 грн., 3 % річних у розмірі 7 632 608,04 грн. та інфляційні витрати в сумі 7 524 159,21 грн.; в частині стягнення 139 364 854,23 основного боргу - провадження припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

10.03.2015 року місцевим господарським судом видано наказ про примусове виконання цього рішення.

21.09.2015 року ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про визнання вищевказаного наказу таким, що не підлягає виконанню частково.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року (судді: Ярмак О.М., Гумега О.В., Сташків Р.В.) заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено; наказ господарського суду міста Києва у справі № 910/12374/14 від 10.03.2015 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року (судді: Мальченко А.О., Суховий В.Г., Жук Г.А.) ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року у справі № 910/12374/14 скасовано; відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі № 910/12374/14 таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за розгляд справи в апеляційній інстанції судовий збір в сумі 1 218 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судовий акт апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі №910/12374/14 таким, що не підлягає виконанню обґрунтована тим, що за Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який набрав чинності 06.06.2015 року, у ПАТ "Київенерго" виникло право, а у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - обов'язок списати нараховані пеню, штрафні та фінансові санкції, що підлягають стягненню на підставі судового рішення і є не сплаченими за умови погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року.

Відтак, відповідач вважав, що наказ господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі № 910/12374/14 має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню на підставі частини 1 статті 598 ЦК України, оскільки Протоколом комісії з питань реструктуризації та списання заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 31.07.2015, створеної з метою реалізації вищевказаного Закону, ухвалено списати з обліку заборгованість ПАТ "Київенерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, що підлягали сплаті, зокрема, за судовим рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року у справі № 910/12374/14.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", в свою чергу, заперечило проти такого списання.

Згідно статті 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. У разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Підставами визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами боржників є: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Задовольняючи заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі № 910/12374/14 таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що частиною 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", в редакції Закону України № 423-VIІІ від 14.05.2015 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", передбачено списання пені, штрафних і фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними в трьохмісячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року. Оскільки протягом червня-липня 2015 року відповідачем погашено заборгованість за спожитий до 01.01.2014 року природний газ за договором №13/3409-БО-41 від 28.12.2012 (2013) - в сумі 4 424 937,52 грн., про що свідчить підписаний обома сторонами акт звірки розрахунків від 02.07.2015 р, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що нараховані фінансові санкції, є списаними в силу вказаного Закону, а тому спірний наказ про стягнення цих сум є таким, що не підлягає виконанню на підставі ч. 4 ст. 117 ГПК України.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вірно вказав на помилковість висновку місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання наказу господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі № 910/12374/14 таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд виходив з того, що борг за договором № 13/3409-БО-41 від 28.12.2012 року в сумі 139 364 854,23 грн. оплачений у період з 23.06.2014 року по 01.10.2014 року, тобто після порушення провадження у даній справі, в зв'язку з чим господарським судом міста Києва при прийнятті рішення від 11.11.2014 року провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Внаслідок відсутності у ПАТ "Київенерго" на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості за спожитий до 01.01.2014 природний газ, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що сума основного боргу до спірного наказу не входить.

Крім того, 06.06.2015 року набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" № 423-VIII від 14.05.2015 року, яким внесено зміни у Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Відповідно до частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини. У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін. Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, правомірним є висновок апеляційного суду про те, що 3 % річних та інфляційні втрати є збільшенням розміру грошового зобов'язання боржника, пов'язаним з його простроченням і не є санкціями, а тому в цьому випадку не можуть бути списані відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Також правильним є висновок апеляційного суду про безпідставність посилання місцевого суду на Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" та Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки дані закони не регулюють спірні правовідносини у справі.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання наказу господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі № 910/12374/14 таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам господарського процесуального законодавства і підстав для її скасування, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року у справі № 910/12374/14 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіС.С. Самусенко І.А. Плюшко